ПІСЛЯМАЙБУТТЯ,
або постфутуржиття
Мистецької ґільдії прижиттєвих ґеніїв “Nеабищо”

СЮРМУЛЬКА

Уявляєте, колись у літературному процесі жили диноzаври! Zараz ми можемо zустріти тільки zалишки їхнього перебування в Україні та Еуропі. Досліджувати їх ледь zбережені форми вже недоцільно. Можливо, хтось спробує відтворити їхнє иснування віртуально? Дехто намагається натягнути шкіру свого літературного родича на себе. Походження типів? Скелет вже не той, маслаки вже не ті – не мастодонти! Вдавати z себе ґіґанта у часи мікропроцесорів, ґенетики та психолоґії – невдячна справа. Мастодонтів не відтворимо, не склонуємо! Деталіzують дивлячись у мікроскоп, а не на краєвид [овид]. Деякі zраzки автобіоґрафічного скелету, zнаряддя праці, zакам’янілі zалишки старого літературного процесу, самотні кургани на книжкових полицях – ось і все, що тішитиме нас – сучасних?
ДИНОZАВРИ ВИМЕРЛИ – СЛАВА ПОСТФУТУРИZМУ!

Олег Левченко