ВІДЧУТТЯ ПОСТФУТУРИZМУ

Постфутуриzм [післямайбуття] – це zавжди більше ніж просто-постфутуриzм і майже zавжди більше ніж непросто-постфутуриzм. Це мистецтво не-роzуму, не-сенсу, не-раціональности. [Саме z цієї причини виправдати чи обґрунтувати zроzуміло цю фіґню аж ніяк не можна]. Її необхідно відчути, а не zбагнути. Можна отримати насолоду від ламання і перекручування власних міzків у спробах хоч трохи ZРОZУМІТИ ВЕЛИКИЙ СЕНС постфутуриzму як мистецтва, але ця насолода буде нічим иншим як проявом духовного маzохіzму. Отримати насолоду від відчуття післямайбуття як післямайбуття, а не роzуміння його як просто-післямайбуття чи непросто-післямайбуття – це набагато приємніше і легше.
Ми це відчуття тримаємо в собі, живемо z ним [ходимо на роботу, споживаємо, кохаємось, спілкуємось…] і саме тому нам легко від цього, а вам важко… бо Ми цього не роzуміємо і не прагнемо zроzуміти, а ви не роzумієте і прагнете це zробити.
Zробіть припущення: ПІСЛЯМАЙБУТТЯ як такого не иснує?.. Але ж Ми щось відчуваємо! І саме те щось і є потсфутуриzмом, який иноді виривається у ВАШ СВІТ, у вигляді НАШОЇ ТВОРЧОСТИ. Він иснує… і його можете відчути і ви… можливо [це від вас zалежить]. І коли це відбудеться, тоді прийде епоха роzуміння. І навіть [роzуміння] цієї маячні.

P.S. Не варто zаганяти ПІСЛЯМАЙБУТТЯ у вуzькі і тісні рамки мистецтва, принаймні такого мистецтва, яким воно є zараz. Мистецтво говорить про післямайбутнє як про теперішнє – частину постфутуриzму.
Бог-ДАН Горобчук