Є в нас в Україні така достойна і авторитетна організація як Спілка письменників України (не вірите – гляньте: http://www.nspu.kiev.ua ) Об’єднує вона найрізноманітніших письменників – від Медведя та Пашковського до поетеси N яка почила писати вірші, коли їй минуло 45 років та так активно, що встигла вже видати дві книжки і обзавестись квитком в синенькій палітурці, де чорним по білому при числено її в “майстри душ людських”. Правда, далі тих двох книжечок діло не пішло, але воно може й краще, і не питайте її про це, а то можете оглухнути від шквалу нових та старих поетичних перлин. І отака цікава тенденція – чим далі тим більше таких поеток та поетів з’являється на потертому паркеті обласних спілок (не будемо казати про столицю – що там робиться, не відаємо)
Воно й логічно, що молодь, опинившись в такому зборищі м’яко кажучи не дуже зручно себе почуває, швидше бере їх подив і якийсь містичний жах, як в кунсткамері. Тому в яке місто нашої країни не глянь – кругом творча молодь створює свою літературно-мистецьку організацію і в кращому випадку ходить до голови спілки на чай (якщо він мудра людина) в гіршому ж пише злі статті, публікуючи їх в не дуже популярних виданнях, на зразок Крейди, а “офіційні старші” ревно і таємно спостерігають за їх діяльністю, не визнають як організацію і мріють про її (організації) швидку смерть.
Часто молоді літературно-мистецькі організації мають свій сайт в Internet (іноді – не мають) видають книжки, організовують мистецькі акції але головне – спілкуються між собою, шукають таких як вони, змінюються, одним словом – живуть.
Не будемо зараз перераховувати хто де є і як називається, це вже зробила пані Тетяна з Запоріжжя і навіть склала Internet-каталог (див. http://www.zsu.zp.ua/99/h/index.php) ми власне збирались поговорити про Житомирську творчу молодь та їхню мистецьку гільдію Неабищо.
Від інших подібних організацій Неабищо відрізняє неймовірна жвавість та широкий вихід за межі міста – до райцентрів та сіл, та ще – видання так званих “складнів”, поетичних спільних збірок цікавої форми - лисків A4, котрі перед вживанням складаються втроє. Решта – збори раз на місяць, обговорення своїх і чужих, вуличні акції, Internet-сайт – все як у всіх (чи у більшості) подібних об’єднань.
Це коли дивитись здалеку. Коли ж ближче приглянутися до цих поетів (прозаїків, художників та музикантів) бачиш всю їхню ІНШІСТЬ – чи веселіші, чи шворніші, чи гордовитіші – не пригинають голову, не шукають авторитета, щоб поставити йому ідола і приносити в жертву свою творчість, просто безтурботно бавляться, нічого не бояться і йдуть вперед, не дуже оглядаючись скільки за ними йде.
Нарешті дійшла черга і до імен – головою “Неабищо" щороку вибирають нову людину. На цей рік головна в них – Вероніка Кавун. І її найактивніші помічники – Ілля Стронговський, Олег Левченко, Богдан Горобчук, Ірена Радзівілл...
А якщо я вас зацікавила аж настільки, що хочете почитати що вони пишуть – будь-ласка, їхня адреса: http://www.ravlyk.iatp.org.ua
Ольга ПРОКОПЕНКО
Джерело: http://krejda.ukrwest.net/closet.php?partn=1&newsid=205
Немає коментарів:
Дописати коментар