пʼятниця, 30 березня 2018 р.

Складень :: Олег Левченко :: На честь і славу містера Житомира (2002)

Житомирський обласний елітарний літературний клуб 
"Перевесло"
імені Олени Теліги

Складень 1


Олег Левченко

На честь і славу 
містера 
Житомира


Над теоретичною частиною міста 
синіють чорні кажани.
Пане Ікс 
не будьте хрестиком 
на межі хворого популізму.


ЖИТОМИР
Червень 2002 року.


* * *
викльовують хлюпом хлюпиків
жахастиків із хвостиками
карлючками з колю ключ
колосками колючками колінами
на пальмі панельній на панелі
міста міс істини містера житомира
на вулиці вулику укус кусючого
шосе щось є таке самісінького
на кий на кой накісь київського
напів провів повів повії

* * *
тролейбус
крізь панораму вікна
замордовані сексом
вивіска
кінотеатр
україна

* * *
кожне місто має свій запах
проїжджаючих авто
меблі на замовлення
замовляння
мовби мова мов ба
чого це я
буває
не продам
так дадуть милостиню
мабуть вигідно вивішувати заживане
безболісне проколювання вух
чудернацька дитина обіймає глобус
рекламно
хотілось би побачити її вухо
бук книга
мекер маклер махлер махлювати
махлювательськи
самовіддано
стовбичать і шукають долі стовпчик
як завжди
тільки запоетизуватись
хоч мистецтво
але як біля верстату
круть верть
все інше твої проблеми
хтось оголює брудні
або неіснуючі ноги
і купує співчуття
хлопець зійшовши з тролейбуса
протирає взуття квиточком
подвійна користь
дівчина
думки явно снують
оце мабуть мій
дарма
пройшов
але ж я так стріляла так стріляла
інша
я не всі
очі додолу
офіційно
щось
кокетно вигнуті долоні
музу не запрягають як коні
дроти
тролейбус злизує електрику
хотів би бути співучасником
позичили гаманця

* * *
На вулиці дощ
У тролейбусі всі сидять з парасолями
По салону тоненький запах пива
     та копчених оселедців
На зупинці чоловік щось інтенсивно
     розминає щелепами
Спостережлива дівчина
бажаючи підпалити цигарку
     видовбує вогонь із запальнички
Колеса музично гальмують
П'яний намагається зловити ногою
     сходинку

* * *
у салоні
   краси
   тролейбуса
   жінка сідницею
   просуває свою репутацію

* * *
місто Жито гуртожиток тож торжествуй місто
мости твої перетинають ріки руки
залізниці валізи мають тримати запізно віза
на біс а ви вже на прибутті тож перебудьте пробу
бутності візьміть віз мить й везіть куди світ 
за очі везе

* * *
піднімається асфальт
як розкриті пелюстки тюльпана
надвечір
ховає в собі пуп'янок
місто

* * *
Каналізаційні люки
як голови перехожих
всотують у себе інформаційний бруд
із засфальтованого світу
Дерева механічно витинають
з себе листя
Вітер набовтує золото калюж
Дорослі намагаються граблями
зліпити листовика*
але досягнувши купи
що не нагадує навіть і піраміду Хеопса
підпалюють
смакуючи запах диму
Міняться вікна як світлофори
Крізь рами дерев просмоктується
цигарковий дим
Дехто з насолодою в легенях
Розлючена трава
залишається у щілинці щільника будинку
Все інше
розлючений стан стін
суспільства

* * *
тебе проймає місто
крокуєш через міст
у бабиного літа
багацько схожих літ

пахтить повітря ладан
торкає серця лад
у зіграному матчі
як в шахах авто мат

* * *
ти
тинь
тінь
то
нас то
ми сто
місто
тня
дня
істо
та торія
те рія
ме то
рій а
рія

* * *
увійду в Тетерів своєї духовності
натрушу в кишені рук
   червоні крапочки з калини
вмиюсь сяєвом з міських калюж
торкнусь стіни просто-ру-кою
відчую під пальцями липкий смак
заплющу очі сталевих пелюсток
скинувши з себе обгортку
   як по зимі метелик

* * *
Житомирська вулиця
      1-го Травня
            причавила під лід
                  обличчя банана.
Він не перший такий.
Такі були колись…
Таки велись такі…
Колеса
      фотографували обличчя банана
            і котились
                  різними поглядами,
                        серед яких був і мій.
…житомирський
      екзотик езотерик.

* * *
десь
за вікнами тролейбуса
все одно які вулиці
моє місто
намарилось
на ліхтарних стовпах
зробили біопсію світлофорам

* * *
тож і мир
тожимир
житомир

ревенем
ревіла
цареві

маніви
лимани
манили

городи
гародо
дорога

* * *
зайдеш у тролейбус
         місця для дітей      похилого віку
кудись зникло слово та
зайдеш у ліфт
наклейки з жувальних ґумок
у позах непристойності
що не встигли пристосуватися
до ґвалтівників агіток
увійдеш у вулицю
кіоск музичних товарів
презентує над віконцем продавця
condomи
повія закупила цілий пакет товарів
за чесно зароблені гроші
наскільки дозволяє їй честь
і гідність
що захищають народні депутати



* * *
Мокрий слинявчик асфальту 
на шиї водоколонки.
Простує по дорозі
з двома надкушеними паляницями,
що трапезує на обидві щоки,
дівчина.
За гастрономом на смітнику
собака перевіряє свої акробатичні можливості.
Жінка гепнулась у трон
тролейбусного крісла,
позаяк я,
поза нею,
відчув позу своїх ніг
з німим зойком на вустах.

* * *
у вікні метелика
Метерлінк
Лінкольн
Кельн
Львів
вівчарки
арлекіни
кіно-
інок
інжир
Житомир
тумби
урбанізації

* * *
Чіпляючись за світло ліхтарів,
Прозорими, просторими руками,
Повисну на конектиці* цямрин,
Як п'яний джміль від липового меду.
Електрику гальмуючи в дротах,
Занурю карий погляд в стратосфери.
Гарячі ізолятори гудять.
Гуляють по Житомиру гормони.

* * *
Молодий хлопець
знесилений працею
щодень витягати журнали,
банально та звично,
і все ж для копійки,
цим ранком готує на стенд
"Отдохни!"

* * *
                         Гуляють по Житомиру гормони
По місту гуляють гормони.
По місту гуляють машини.
Вмиваєш долоні землею,
А погляд ховаєш в рекл(и)-ми.
Жуєш атмосферу лимона,
З шампанського робиш салюти.
Фарбуєш, критично-містянський,
Знеживлені свої вол(ю)-ся.
Як хронік ковтаєш пігулки
І думка шкребеться по тілу(с).
По місту гуляють гормони,
У казус ховаючи ф(і)ло...

* * *
Над банями церкви літають
великі чорняві метелики.
Сумно.
Великі метелики.

* * *
Кабала містична,
кому-му-ністична.
Кава міста,
кава міста…
Я смакую
каву міста.
Кальвініст я.
В кабалі містичній,
кому-му-ністичній
смак присутній
кальвініста,
кальвініста…
Кава міста.

* * *
Спостережено!
О Житомире,
на твоїй землі лежать пакетики
для кохання,
хоча використані, але в тім смак весь,
що для діла;
на твоїй землі лежать пакетики
від "мівіни",
хоча з жиром, але то мабуть від нашого;
на твоїй землі шприці наркомана,
і так, начебто обгортки від морозива;
ти рідний краю мій: смаків доконаних!
Цікаво залізти в "мівіну"
гризти думки!

* * *
     Вам створити ілюзію розвитку?
   Я вийду у місто збирати в чуприну туман.
На подертих вустах намальований сміх.
У тюрмі два вікна, то, напевно, буржуй.
Упирайся в стіну еластичного А.
   Хоч жінка в турботі за справжнього спонсора -
Переймаюся фітнесом, п'ю фіточай.
І скажи ти мені, що ось тут я - ніхто,
Бо з такої поезії Азія Б.
   Не камінь із плоті, а серце; хтось кинув його.
У тобі соковиті емоції дня.
Хоч дозвольте сказати вам про послідовність…
Вам створити ілюзію поступу О.
* * *
Слухайте поезію коли її потрібно бачити;
коли немає критеріїв працюють почуття.
Заглянуть у компактність душі!
Збагнувши цінність павз
зберігайте право голосу,
бо важко дивитися на правду…
а усвідомити її?
Спіткнувшись обличчям об наріжний камінь
чуйте слова Івана Багряного:
"Ця декорація, цей фарбований фасад -
від політики."
"Ламаючи лезо думки…"
Все на хвилинностях тримається.
Що не гниє, те розвивається!
Не пульсуй по сторінках…
Не дихай… Йди на компроміс.

* * *
Ходити порожнім містом:
бачити вікна,
слухати двері,
бавитись світлом,
мірятись з тінню,
марити ліжком,
сьорбати каву.
Маслом удома
мурзати кашку…
взявшись за ніжку
марити ліжком.

я цього вартий

* * *
На мене дивився стовп.
Я його не впізнав,
не привітався.

* * *
Над містом самотня зірка.
Урбаністична вдача.

КОХАННЯ
Метал та глина як одне!
Урбаністичне.
31.12.2001р.

* * *
Агов,
моє місто спотворене!
Тварюки ми -
руками
мали ми тебе
      на увазі.
Зважуй
на наші зауваження!
28.04.2002р.

Немає коментарів:

Дописати коментар