Складень :: Хто я такий? ~ Складень (2004)

Складень видано за сприяння

Житомирської обласної

молодіжної творчої орґанізації

Мистецька ґільдія “Nеабищо”

Житомирської обласної орґанізації

Спілки творчої молоді України

“Liga ArtiS”

Складень видано 

з нагоди 50 засідання

Мистецької ґільдії

“Nеабищо”

ХТО Я ТАКИЙ 

   ~ Складень

м.Житомир

Після 

майбуття

4 рік

Складень - аркуш паперу, зігнутий вчетверо, рідше втроє, ще рідше увосьмеро, форматом А4 (зазвичай 80 м/г2, якщо увосьмеро: бажано 65 м/г2, білий папір, рідше: 160 м/г2, кольоровий папір). Назва походить від складної ікони з двох (диптих), трьох (триптих) чи декількох (поліптих) частин. У наш час може уживатися до будь-якого предмету, що складається*. Уперше значення слова «складень» до складеного аркушу вжив Олег Левченко в 2001 році, як поліґрафічний термін, м.Житомир. Нині, за спостереженнями Мистецької ґільдії «Nеабищо», значенням цього слова вже послуговуються у літературних осередках деяких областей України. Наприклад: з 2004 року в м.Києві з’явилися тексти, що зверстані та складені по згинах паперового літачка. Ідея складення аркушу не є новою: у проґрамі «Microsoft Word» є кнопка «колонки» якою задається відповідна функція верстки тексту. Ще до появи поетичних складнів, поширення таких листівок мали місце інформацією про кандидатів у депутати (аґітлистівки), громадську діяльність тощо. Вперше у Житомирі така форма подачі поетичного тексту здійснювалась клубом російськомовних поетів «Азмъ Есмь» та «Людмила» але: не як випуски, без накладу й попередньо незігнутими; називались російською «гармошка», «раскладушка». Ще складень мав маловживані назви: “ластівка”, “літачок”, “міні-збірка”, у західних областях – “кавалок” тощо.  Видавнича назва - “буклет”. Михайло Раков (м.Житомир), маючи художньо-поліґрафічний хист, робив малі випуски за допомогою друкарської машинки й ксерокса (художній прийом) і називав їх «метеликами». Російськомовні назви нам не підходили й тому нині багатовживаним є “складень”. У середньому наклад складня = 250 прим. Нині Мистецька ґільдія «Nеабищо» створює складні за допомогою проґрами «PageMaker» і не уявляє, яке б інше слово відповідало цьому значенню.
Три запитання
і відповіді на них

q Що є складень?
q Що можна сказати про складні від бібліотеки Мистецької ґільдії “Nеабищо”?
q Що є бібліотека Мистецької ґільдії “Nеабищо”?

g

Складні – це чудово! Особливо з Бібліотеки “Nеабищо”. Для молодих авторів, яких не пускають “у широку літературу”, складні стали реалізованою можливістю друкуватися. А читачам, що прагнуть тримати руку на пульсі сучасного письменства, в тому числі зовсім юного й аванґардового (тобто, поки що офіційно не визнаного) є теж нагода одержати міні-збірочку того чи іншого автора з його найсвіжішими творами. Бо складні ж не “маринуються” довго, а випурхують у світ, як пташки, швидко й рясно. Тому – хай живуть складні! Вони життєво потрібні кожному, хто пише і не носить ще імені – печаті “класика”. Чи житимуть вони у майбутньому? Невідомо. Література може “переселитися” назовсім в Інтернет чи поширюватися через поезо- та прозо-кліпи. Але наймолодші нині її діти – складні – це прообрази майбутніх книг. Неважливо яких – паперових, електронних… але Книг у Бібліотеці Вічности, де жоден рядочок не зникне.

Маґільда (Галина Малин)

g

Що для Вас є складень?
Що для нас є складень?
Для нас складень є що?
Що складень для нас є?

Довго думати над такими складними питаннями не варто. Бо:
– одразу потягне на філософію;
– з’являється спокуса написати щось розумне;
– і, нарешті, викладаючи думки, є реальність вчасно не зупинитися і написати роман про кохання до шматочку паперу (білого з літерами – а ви, що подумали?).
– Тому недовго думаючи і зовсім не відволікаючись, і майже не відходячи від теми буду оповідати.

“Складень”, або “метелик”, або “ластівка” для мене є першою ластівкою, тендітним метеликом і звичайно ж гарно й зручно складеним аркушем білого паперу з маленькими літерами, які чудернасенько складаються у мої кохані вірші.
У наш час, коли “космические корабли бороздят…”, а на пристойну своєчасну (що головне) книжку грошей не знайдеш (бо ж вони пішли на будівництво “космических кораблей”, котрі, як ми пам’ятаємо “бороздят”), отже, складень у таких умовах є своєрідною панацеєю (не плутати з панарицею) для молодих (як вони себе називають) поетів.
Маючи на руках (чи де інде) такого “метелика” можна сміливо себе презентувати, рекламувати свою творчість чи й просто тішити власне самолюбство.
Щодо складнів колеґ по перу (чи то пак комп’ютеру), то думка моя теж має позитивне забарвлення. Прочитати складену (чи закладену) в один стандартний аркуш поезію свого колеґи набагато легше, швидше і зручніше, ніж ту саму поезію тільки зібрану до повнометражної книженції.
А оскільки “лінь – рушій технічного проґресу”, то складень можна вважати повноцінним раціоналізаторським винаходом, який веде до проґресу (звичайно не тільки технічного).
Щодо бібліотеки “МҐN”, це така класна штука, яка збирає в собі (тобто колекціонує), а ще видає, розповсюджує, рекламує і т.д. оті самі рацвинаходи, про які ми згадували вище. Тобто користь з цього Nеабияка і майбутнє у неї (тобто бібліотеки) краще ніж у Олександрійської тезки, бо ж мається усе надбання не в одному примірнику, а більш ніж у ста.
Тому й радіємо, що маємо таку солодку цукерочку, як складень, і таку хвайну конхветну хвабрику, як бібліотека “МҐN”, яка щоразу вдосконалює “выпускаемую продукцию” і так далі до «Вершин світового письменства».
Все!

Наталя Шеремета,
голова Житомирського обласного елітарного літературного клубу “Перевесло” ім. Олени Теліги

Усама бін скЛадень

В процесі свого розвитку людство чи не найбільших успіхів досягло у справі захаращування навколишнього світу продуктами своєї життєдіяльности. У зв’язку з цим поява і зростання популярности складнів були і є неминучими, як ерекція зранку в шістнадцять років. Спосіб боротьби з цим різновидом інформаційного сміття один – поглинати й бігти за новою порцією. Відтак, все, що можна сказати про цей вірус вже сказано, а місце лишається. Використаю його на благо святої боротьби.
Основна причина безуспішної боротьби світу з тероризмом – відсутність реального супротивника, якого можна взяти й помацати. Користуючись цією технолоґією, складні йдуть в аванґарді терору інформаційного – ксероксно і неконтрольовано розмножуючись вони призводять до значних коливань культурного світогляду свідомих шарів населення й тим самим деструктують усталені поняття про шляхи розповсюдження книжкової інфекції та місце молоді в літературному процесі сучів. Вважати це нешкідливим означає наразитися на небезпеку тотального запудрювання мізків у масштабах, більших за телевізійні, галасувати про катастрофу – наближати її неминучість, адже чим голосніше про щось кричати, тим більше охочих натопиться поглянути, піар, одним словом.
Той факт, що Мистецька ґільдія «Nеабищо» взяла до рук своїх настільки небезпечну зброю, не може не насторожувати. Якщо ми можемо незважати на ядерні випробовування в Північній Кореї, через далекість від нас скільки-небудь гарячих, а чи теплих точок, то недооцінити шкоду, що може бути нанесена нашій культурі, ми не маємо права. Через те хочу наголосити на двох речах:
По-перше, всі небайдужі до долі шароварництва в Україні мусять виступити єдиним фронтом проти загрози. Ворог має бути тотально вивчений і переданий для вивчення иншим активістам спротиву.
По-друге, і прошу на це зважити, в разі інфікування мирних літераторів чи бійців-солов’їстів цим вірусом, їх слід викрити, піддати громадському осуду і розтиражувати, задля інформування підпілля та населення, що одним солдатом в наших рядах стало менше. Це завадить інфекції поширюватись неконтрольовано.
З вірою в перемогу,
стронґовський,
заступник голови
Житомирської обласної
молодіжної творчої орґанізації Мистецька ґільдія “Nеабищо”

g

По-перше: складень має гарний поліґрафічний формат: дуже зручний класти до кишені.
По-друге: дешево, у складня одразу з’являються численні шанувальники. Вартість дорівнює, все одно, що подарувати шоколадну цукерку.
По-третє: безболісніше безкоштовно роздати складень ніж книжку.
По-четверте: складень зазнає при випускові (виданні) мало затрат: часу, верстки, паперу, порівнюючи зі збіркою або книжкою.
По-п’яте: складень в силах будь-хто тиражувати, якщо не на принтері, то ксероксі, у кращому випадку, на ризоґрафі, офсеті.
По-шосте: автор відчуватиме, що краще напочатку видати складень,  щоб, враховуючи певні зауваження, з достоїнством готувати книжку.
По-сьоме: прийнятний для експериментів, як поліґрафічних так і творчих; оперативний для вираження нових та актуальних ідей нашого часу.
По-восьме: складень можна використовувати як закладку до книжок. Наприклад: для зручности, у збірках В.Кавун мати складні цього ж автора на потрібних сторінках.
По-дев’яте: складні мають повне право на конкуренцію з книжками; це сприяє розвиткові поліґрафії.
По-десяте: прийнятний формат, щоб виставляти на сторінках Інтернет у форматі pdf.
По-одинадцяте: наш час шукає зручні можливості самореалізації і складень прекрасний винахід, я б сказав – ознака нашого часу. За такою формою як складень упізнаватимуть наш час.
По-дванадцяте: бібліотеки: Мистецької ґільдії “Nеабищо”, ЖОО СТМУ “Liga ArtiS”, журналу “Косень”, альманаху “Перевесло”, ґазети “Віче” виросли і ростуть зі складнів.

Олег Левченко,
керівник проєкту
Бібліотека Мистецької ґільдії “Nеабищо”

Якщо є що скаzати –     mailto: xmel@ukr.net
Якщо хочеться ще –        www.ravlyk.iatp.org.ua

© Маґільда, Н.Шеремета, стронґовський, О.Левченко, тексти, вересень 2004.
© Катерина Ускова, малюнки, 2004.
© Олег Левченко, упорядкування, 2004.
© Бібліотека Мистецької ґільдії “Nеабищо”,
видання, Житомир, вересень 2004.
Керівник проєкту Бібліотека Мистецької ґільдії «Nеабищо» Олег Левченко, 2004.