Заснована влітку 2000 року Олегом Левченком і Ромцем Здориком. Складають: Вероніка Кавун, Ілля Стронґовський, Богдан Горобчук, Ірена Радзивілл, Галина Малин, Любов Годлевська, Тетяна Шабодей, Наталя Шеремета, Олена Лудченко, Олександр Кулеш, Катерина Ускова, Валентина Налапко, Богдан Коханевич, Сергій Мельничук, Марійка Розбіцька, Валерія Дмитрук та інші. Видання: альманах "Зустріч", збірки "Неабищо", "Останнїй zошит постфутуриzму", "Nеабищо the best". Керівник блоґу: oleg_levchenko@ukr.net
четвер, 23 грудня 2010 р.
Стронґовський: «Де зупинилося “Nеабищо”, там почалася “Маруся”». Публікація в журналі "Філео+Логос (Люблю+Слово)", №15, 2010 р. - С. 152-153
У рамках 17-го Форуму видавців у Львові та П’ятого міжнародного літературного фестивалю житомирський поет, перекладач та дизайнер Ілля Стронґовський взяв участь у презентації літературного клубу «Маруся». Стронґовський та одна з координаторів «Марусі» Оксана Блажевська змалювали концепцію цього літклубу як сучасної мистецької організації, розказали про діяльність за рік, що минає, про «Першу літературну школу», а також поділилися планами «Марусі» на 2010-2012-ий роки. Зустріч із усіма цікавими й представниками ЗМІ відбулася у львівській кав’ярні «Дім легенд».
Літературний клуб «Маруся» виник у вересні 2009-го року на базі НПУ імені М. Драгоманова (м. Київ). Першим заходом було обговорення книжки Любка Дереша «Намір». На захід прийшло багато людей, бо думали, що й сам Дереш буде присутній. «На другу зустріч ми запросили поета Дмитра Лазуткіна. На третю – відому письменницю Євгенію Кононенко. Тоді також прийшли представники двох видавництв – «ГраніТ» і «Кальварія» та продавали її книжки», – розповіла Оксана Блажевська. Протягом року літклуб організував зустрічі з сучасними письменниками: Андрієм Кокотюхою, Максимом Кідруком, Ірен Роздобудько, Любком Дерешем, Олесем Ульяненком, Люко Дашвар.
«Маруся» час від часу проводить літературні читання – поетичні та прозові, як-от: «День літературної свободи», «Еротична та любовна лірика» до Дня всіх закоханих, читання до Всесвітнього дня поезії і читання на Високому замку у Львові; літературні вечори (наприклад, літвечір молодіжного стьобу «Ги»); дискусії («Книговидання в Україні: як автору видати книгу».
Літклуб «Маруся» практикує буккросинги – «Живі буккросинги». Прикметник пояснює особливість: обмін літературою відбувається у форматі представлення книжки. Кожен приносить свою книгу, представляє її аудиторії на свій смак, потім присутні заповнюють анкети. Таким чином визначається найцікавіша книжка або просто книжка, яку найкраще представили.
У квітні цього року актив «Марусі» розвинув туристичний напрямок, який отримав назву «Літературний вояж». У тісному колі однодумців молоді писаки подорожували містами України: заїхали до Кам’янця-Подільського, Хотина, Львова та Чернівців. А в серпні у Карпатах відбулася Перша літературна школа, метою якої, як жестами пояснив Стронґовський, було показати молодим творчим людям, досить обмеженим у своєму колі спілкування, наскільки можна розширити їхній універсум, як можна поповнити кількість своїх знайомих дійсно потрібними людьми, людьми, які несуть за собою позитив і розуміння.
Стронґовський: «Де зупинилося “Nеабищо”, там почалася “Маруся”»
«Я людина, яка вважає, що „Маруся” має захопити світ, і їй послідовно треба допомагати. Чому? Я сам виходець із літоб’єднання. Воно називалося „Nеабищо”, – згадав свій молодечий досвід Ілля Стронґовський. – В активній фазі воно існувало з 2000-го до 2004-го року в Житомирі. Своїм існуванням „Nеабищо” породило низку літоб’єднань в Україні („Паркан”, „Біла риба”). Але до 2004-го року ми виросли: хтось одружився, хтось народив дітей, – і „Nеабищо” почало поступово занепадати. Хоч воно й досі існує, але воно вже не активне, принаймні на всеукраїнському рівні нічого помітного не проводить. До 2006-го року позникала більшість нормальних літературних об’єднань в Україні. А позникала тому, що розпочалася ера Інтернету.
Потім ми всі жили своїм життям, – вів далі Стронґовський. – Богдан-Олег Горобчук переїхав до Києва (теж виходець із „Nеабищо”. Я ходив на іншу літературну студію. І тут минає десь років зо п’ять, пише мені в Інтернеті хлопець і просить створити логотип. Я запитав: а ти хто? Він каже: я – „Маруся”». Таким чином Стронґовський почав свою співпрацю з координаторами «Марусі» і на прохання свого давнього молодого знайомого Дмитра Стретовича, який і був тою «Марусею» розробив логотип новоствореного літклубу.
«Розумію, що, де зупинилося „Nеабищо”, бо ми постарішали, понемічнішали, там почалася „Маруся”. І я кров із носа хочу їм допомогти, тому що вони здатні стати потужною поетичною силою, якої в Україні не вистачає».
Джерело: ФІЛЕО + ЛОГОС (ЛЮБЛЮ + СЛОВО): Літературний часопис ННІ філології та журналістики Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2010. – №15. – 156 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар