У рамках 17-го Форуму видавців у Львові та П’ятого міжнародного літературного фестивалю житомирський поет, перекладач та дизайнер Ілля Стронґовський взяв участь у презентації літературного клубу «Маруся». Стронґовський та одна з координаторів «Марусі» Оксана Блажевська змалювали концепцію цього літклубу як сучасної мистецької організації, розказали про діяльність за рік, що минає, про «Першу літературну школу», а також поділилися планами «Марусі» на 2010-2012-ий роки. Зустріч із усіма цікавими й представниками ЗМІ відбулася у львівській кав’ярні «Дім легенд».
Літературний клуб «Маруся» виник у вересні 2009-го року на базі НПУ імені М. Драгоманова (м. Київ). Першим заходом було обговорення книжки Любка Дереша «Намір». На захід прийшло багато людей, бо думали, що й сам Дереш буде присутній. «На другу зустріч ми запросили поета Дмитра Лазуткіна. На третю – відому письменницю Євгенію Кононенко. Тоді також прийшли представники двох видавництв – «ГраніТ» і «Кальварія» та продавали її книжки», – розповіла Оксана Блажевська. Протягом року літклуб організував зустрічі з сучасними письменниками: Андрієм Кокотюхою, Максимом Кідруком, Ірен Роздобудько, Любком Дерешем, Олесем Ульяненком, Люко Дашвар.
«Маруся» час від часу проводить літературні читання – поетичні та прозові, як-от: «День літературної свободи», «Еротична та любовна лірика» до Дня всіх закоханих, читання до Всесвітнього дня поезії і читання на Високому замку у Львові; літературні вечори (наприклад, літвечір молодіжного стьобу «Ги»); дискусії («Книговидання в Україні: як автору видати книгу».
Літклуб «Маруся» практикує буккросинги – «Живі буккросинги». Прикметник пояснює особливість: обмін літературою відбувається у форматі представлення книжки. Кожен приносить свою книгу, представляє її аудиторії на свій смак, потім присутні заповнюють анкети. Таким чином визначається найцікавіша книжка або просто книжка, яку найкраще представили.
У квітні цього року актив «Марусі» розвинув туристичний напрямок, який отримав назву «Літературний вояж». У тісному колі однодумців молоді писаки подорожували містами України: заїхали до Кам’янця-Подільського, Хотина, Львова та Чернівців. А в серпні у Карпатах відбулася Перша літературна школа, метою якої, як жестами пояснив Стронґовський, було показати молодим творчим людям, досить обмеженим у своєму колі спілкування, наскільки можна розширити їхній універсум, як можна поповнити кількість своїх знайомих дійсно потрібними людьми, людьми, які несуть за собою позитив і розуміння.
Стронґовський: «Де зупинилося “Nеабищо”, там почалася “Маруся”»
«Я людина, яка вважає, що „Маруся” має захопити світ, і їй послідовно треба допомагати. Чому? Я сам виходець із літоб’єднання. Воно називалося „Nеабищо”, – згадав свій молодечий досвід Ілля Стронґовський. – В активній фазі воно існувало з 2000-го до 2004-го року в Житомирі. Своїм існуванням „Nеабищо” породило низку літоб’єднань в Україні („Паркан”, „Біла риба”). Але до 2004-го року ми виросли: хтось одружився, хтось народив дітей, – і „Nеабищо” почало поступово занепадати. Хоч воно й досі існує, але воно вже не активне, принаймні на всеукраїнському рівні нічого помітного не проводить. До 2006-го року позникала більшість нормальних літературних об’єднань в Україні. А позникала тому, що розпочалася ера Інтернету.
Потім ми всі жили своїм життям, – вів далі Стронґовський. – Богдан-Олег Горобчук переїхав до Києва (теж виходець із „Nеабищо”. Я ходив на іншу літературну студію. І тут минає десь років зо п’ять, пише мені в Інтернеті хлопець і просить створити логотип. Я запитав: а ти хто? Він каже: я – „Маруся”». Таким чином Стронґовський почав свою співпрацю з координаторами «Марусі» і на прохання свого давнього молодого знайомого Дмитра Стретовича, який і був тою «Марусею» розробив логотип новоствореного літклубу.
«Розумію, що, де зупинилося „Nеабищо”, бо ми постарішали, понемічнішали, там почалася „Маруся”. І я кров із носа хочу їм допомогти, тому що вони здатні стати потужною поетичною силою, якої в Україні не вистачає».
Джерело: ФІЛЕО + ЛОГОС (ЛЮБЛЮ + СЛОВО): Літературний часопис ННІ філології та журналістики Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2010. – №15. – 156 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар