За сприяння
Житомирської обласної
молодіжної творчої орґанізації
Мистецька ґільдія «Nеабищо»
Житомирської обласної орґанізації
Спілки творчої молоді України
“Liga ArtiS”
Олег ЛЕВЧЕНКО
Плоть Землі
Житомир
Серпень 2003
=\\=
губами
амінь стогне миш
регоче в оплесках папір
шикуйся натовпе
на бренд
шварґоче “мур-а-мур”…
упс! командир
пласт ще пласт ще миш
їж пласт їж пласт їж ще
фарс вихаркує
фейс
м’язи усмішки як клей
“ша” – вишурхуєте мише?
га-га-га
раз-два даз-рва
зав-дар ваз-рад
зір-ви-го ви зір дір спазмами
нафіґ А та голова?
липне лейблаю Ріка
вифіґ-викрутка
шик-пан-доза з циклом
жіночности
ех же баба
кам’яна й
а очі виблює рука
вша й запрошуєш у рай
=\\=
годинникові шпичаки
навіжені церемоніяли
голоґрамні голодранці нині
лізуть м’ясом на паркани
мозолистим файним
шкребуться по металу
роблять мотлох
на шкандальні шпальта
розпанахуючи гачками зябра
якнайменше задля
святости смолоскипів янґольства
=\\=
псуй::розжовуй каніфоль
мочить змінність фрукт планктонний
66::за інструкцією Бозі
рафінуй свою ::юбов
розтривожуй оцет
інстинктивністю структури
як селюк веди корови
на ін_дусtрію думок
ніж::загоюючи рани
інсталює богослов
поглинай себе фруктозо
бракоробністю чіп-арту
брязкотіння твого варто
буде кров і будівництво
=\\=
…недалеко твого вічного…
посеред асфальту
й радіяційного бетону…
мовчали після темряви зіниці…
на землю вже котру годину падало біле пір’я…
…на небі духовна війна…
=\\=
симетричного ранку ’…’ навпроти вчорашньої лінії, що полишала пам’ять… пальці тримали бісер ’…’ бісер продавав руки ’…’ схлип води ’…’ хрест на грудях ’’’ пальці Бога ’’’ завтра буде Богом ’…’ тебе чекання ’…’ коли свічка не згасла ’…’ твій зморений янґол
=\\=
Коли гахнуть об стіну годинником –
зупиниться спина і стіна
увігнана в землю
не летітиме зі світовою швидкістю
Час прикутий до ліжка
відімкне вічність
зазирнувши до дзьобика зозульки.
ПОСТФУТУРПАРОДІЯ
на Ромця Здорика
жабки вмирають радісно
дійсно
подейкують навіть цікаво
файно
жити
й дуже себе любити
в стогнучих жабках у житі
мрії нав’язливі здійснюють ночі –
в серце кілочок
прошу я панно
дайте мені
жабки
шматочок
=\\=
дарма самотній будинок
на останній конвертній хвилі вибуху
механізує ретро-ранок
зникаючи у лушпиннях погляду
=\\=
1: більше вас
2: більше маса
3: більше емоцій
= менше розуму?
3: краще менше
2: краще вдвох
! краще я сам
=\\=
змінився час
змінились ролі
=\\=
Протилежні слова
В протилежних людей
Віднайти хочуть зміст.
=\\=
Крізь пори головного мозку
Віднаходить розум світло.
=\\=
Природа пахне спермою.
Київське шосе відпочиває
в останній день весни.
=\\=
Квіточить свіжий мед
у молоці сонця
в суниці теплих слів
й на скибку хліба білого.
Чутливі вуста
пестять пошептами ніжними.
30.05.03.
=\\=
Мене розривають слова,
але мовчу.
Полишаю святість білого аркушу.
=\\=
Втамовую спрагу
з розчулених вуст твоїх,
знаходжу ніжність
в чистоті погляду твого…
Поглянь, твоя присутність
спонукає й комп’ютер писати поезію!
=\\=
Спокійний погляд мій
Задумливий, сторонній,
Тебе щохвилі вабить
Шукати й віднайти…
Чому ж тоді
цих струн, які ладнаєш,
торкнутися боїшся ти?..
=\\=
Вчора нарвалося на гостре,
розпанахало собі м’язи,
вивернуло нутрощі,
дало по мізках…
Мабуть, було багато крови…
Сьогодні я вільний.
=\\=
Тобі я майбутнє й минуле не зичу,
Твій праведний шлях: кульмінація болю…
А в жмені осяяні кров’ю обличчя
І буднів брудних височить крематорій.
Ти схожий на того, що буде не завтра,
Ховаючи серце в емоцію світла.
Поглянь, як в рефлекторах кожного кадру
Ти змінюєш простір, пророчиш на дійсність.
Нам жити не боляче в травмах суспільства,
Нам просто б уникнути слів несміливих
Й давно примиритися свідком насильства:
Коріння ідей вивертає могили.
=\\=
Реальність непорочно зачавши майбутнє,
нарешті втратила цноту.
Непорочні зачаття в співпраці із Богом,
Ексґумація душ для великих ідей,
Новоявлення цноти у місті Нью-Содом
І зручний ґонорар для майбутніх дітей…
Розпанаханість вір стимулює на краще,
Обладунки життя терплять глупий вогонь.
О, прозрілий народе, начасі ледащий,
Як гуде твоя кров, плоть землі для долонь.
Елітрність слугує метою обгортки,
В поколінні травмованім час ножовить*;
Лона масових NEOстей “тішать” аборти,
Наречена у білім best-плоттям крильмить*.
=\\=
Час заліплює очі...
Збочи!..
Дуже хочу!..
По самісіньке:
“А не хочу!”
По самісіньке:
“А не буду... я! Ким?..”
Кинуті ми...
Прокидатимемося
покидьками!
Прикидатимемося
виродками!
Виродженими виродками
з зародку,
по самісіньке:
“Бога в душу... В Йо...”
=\\=
Колючками розкішної троянди
однієї з гебрейських пустель
був розіп’ятий зрілий пуголовок.
Він сконав бозна коли,
як на життя молодої жабки.
Люди кажуть,
що бачили, як та квітка стала
перекотипустелею.
Одже,
колючками розіп’ятий пуголовок,
колючками став колесований...
Терплячий равлик пожартував
пропонуючи конанізувати
неквакотливе й напівзелене молоде
в космонавти “NЕАБИЩО”.
ПРОТО~СЛОВО
~паранормальність зітканих облич
з півсфер ненадбаних прослів
ще нерождествуючого в плоті
Бога-NOVA~
~взірець різця NEO
для нерукописних почувань
не-хайль-майбутнього різьбяра~
~автентичність себе
в антиупередженому ускрізьові
в поступередженому наскрізьові~
~для нерукописання Нас
NEO
сповиває плетиво Бога~
~лоскоче NEO мозок людства~
час-майбутнього-Nе-я~
=\\=
В несвіті* зникають небажані діти,
Майбутнє народжене завтра померти…
Якщо наше вчора кохається в смерті,
Сміттєвості* часу пектимуть боліти?
На гострих каміннях людей, десь за рогом,
Чіпляючись серцем скресається* всесвіт:
Камінь соромливість по каменю хрестить,
Щоб завтра безбожно зустрітися з Богом.
Навпомацки з долею, душі клітинні
Шукають бетонні потріскані крила,
Щоб в ніч на міфічне число, з лона тіла
Пройшла демонтація мозку в каміння.
Минув життя спілкуючись на дотик,
Коли кілки висаджують кілками,
Коли шепочуть мертвими вустами
Несвітні* діти, щось сказати проти.
23-24.08.03.
* – неолоґізми.
БІОҐРАФІЯ
Левченко Олег Ґеорґійович. Народився 1 листопада 1978 року в місті Житомирі. Саме у Житомирі по закінченню школи № 2, технічного ліцею, студіював науку училища культури і мистецтв ім. Івана Огієнка, спеціялізація: режисура театралізованих заходів і видовищ (1999-2002рр.). Активно займається громадською діяльністю, є заступником голови Житомирської обласної орґанізації Спілки творчої молоді України ”Liga ArtiS”, головою Житомирської обласної молодіжної творчої орґанізації “Мистецька ґільдія “Nеабищо”. Має поетичні збірки “Подих” (1999), “Камертон почуттів” (2000), “Афоризми” (2002), збірки перекладів поетичних творів анґлійською з української Оксаною Кавун “Перетинаючи поглядом / Traversing with a Glance” (2002), збірки “Zорова поеzія” (2002), “Ґлосолалія” (2002), “Без надсад вічности” (2003). Друкувався у літературно-мистецьких альманахах Житомирщини “Зустріч’99”, “Зустріч 2000-2001”, альманасі “Провінція” № 3 (2002, м.Житомир), журналі “Березіль”, колективних збірках “Першість”, “Неабищо”, “Останнїй zошит постфутуриzму”. Постійно друкується у періодиці. Представник житомирської школи постфутуризму (післямайбуття).
Немає коментарів:
Дописати коментар