Складень :: Богдан Горобчук :: Постфутуристична збоченятина (2002)

Житомирська обласна організація Спілки творчої молоді України 

"Liga ArtiS"

Складень 7

Богдан Горобчук

ПОСТФУТУРИСТИЧНА 

ZБОЧЕНЯТИНА

ЖИТОМИР

2002

* * *
Антени прониzують
серце
      це -
  посередництво
А я кохаю мить стрімку -
ґвинтівка має
zастрілити
Підвалини… підвали
      підлі
для мене! Я кричу: "Цього!"
Кохаю ж мить стрімку
стріляю в шар оzоновий
          zима
на zдоганяє
та мені не
страшно:
Я сяду на смітник і zакричу:
"Цього!"
О, я щасливий,
    Я стріляю…
    Я - посередник!
18.05.02.

Zвуки міста
Zвук А -
Дірявий дАх
Душі zриває місто
Zвук О -
Веселі дивні
Барви
БенzинОвих калюж
Zвук I -
Поєднування цегли
І металевих
ВIкон
Zвук И -
Реальність zовсім
Не може відповісти
Рухам ШИбки
Zвук У -
Біль гаморУ
Людей беzвільних
Zлих і тихих
Zвук Е -
Zамок. Він
Zічинив невільні
ДвЕрі вонтажівки
Zвуй Й -
То захлинається
Сліzьми
МоЙе zабуте еґо
21.05.02.


* * *
Поліс
Людського життя
Пришвидшує біг
Усередину
Привіт, особистосте!
Ти не zмерzла?
Кришталеве тепло неону
Тебе zігріє
Привіт, людино!
Ти не загубила думок?
Блискіт телеекранів
Тобі zамінить мозок
Привіт, мікрокосмосе!
Ти не заблукав?
То пусте -
Керуйся запахом диму
Адже поліс
Людського життя
Пришвидшує біг
Усередину
26.05.02.

* * *
Там, де
Хихотіння
І гуркіт небес
Він убив себе
І знову воскрес
Воскресли очі
І напис на скроні
Посміхнені діти
Криваво-червоні
Біжать навzдогін
Zолотій колісниці
Не наздогнали…
Убили себе…

Клітка замкнулась
26.05.02.

Їршалаїмська траґедія
Там, де
Пальми вкрали тінь
Їв він пахощі волінь - ням
Камінням
Не zакидав
Душі
Шмат порвав ся
Шмат порвав себе
Вирвав z беzвесті видінь
Сно видінь
Дінь… дінь…
Дzвонить Дzвін по Ньому
Німо
Ніхто ж не вкраде тінь
…дінь…
Пальм
У нього шмат
Душі… воління їсть
Zакидане камінням
Ням!
27.05.02.

* * *
Там, де віко
Zакрило очі…
…
Стогони серця
Дорватись охочі…
…
Zемлею бігають
Осінні барви…
…
Вони попідріzали
Крила твої. Сонце…
Сонце!
…
Zображують мене
Z посмішкою в серці…
…
Відчувають нутром
Нутрощі краси, краси…
Ночі, до сонця Охочі
Барви міста
Сміх Поторочі
Крила Краси
Стогони Сонця
Нутрощі
Вік відчувають
Відчувають Його…
Сонце, забери
Його
В тінь Ночі!
26.05.02.


Псевдоводоманія

Найоб'єктивніший довгий полтік води
Він таємно і радісно кличе: іди!
Дивитись на темні й таємні світи
А ти
Zнаєш про нього усе
Як суспільства він сон умить подолає
І скніти його коліzей zакликає
Ламає, вбває, годує і ловить
Zламати zавадить, боронить від духа
Од вуха до вуха порве і скалічить
Zастрелить і z'їсть неполалені вічі
На віки на вічні він zемлю zдірявить
Виття обплямує, на місто натравить
Потік води
Течи сюди
Поїж слюди
І геть іди
Дивитись на zуби і на очі намиста
Умийся гарно, вдягнися чисто
Візьми в свої руки страхіття дитяче
Нехай воно голосно й смішно zаплаче
Побаче день
Делень-делень
Zустріне ніч
Цеглина , іч
Будує тепло, скло і zло
Мене вже несе, тебе понесло
Мабуть ти чекаєш на мене
Хочеш відчути тепло zелене
Скло zелене і zло zелене
Привіт, біда
Лісів барода
Zелена вода
Імить молода
Дивися! То ліс наступає на місто
Мелодія чиста. Бриzкіт намиста
Коралі дерев і кущів
Підтримує ряд веселих струмків
Блискавок слиzьких
Стрімких слимаків
Кривавих крижів,
Дерев'яних ножів
Веселих і zлих жовтовухих вужів
Беzстрашних і диких німецьких мужів
Коралі лісів, сірих дів і струмків
Місто кривиться, мчить і співає
Вріzати ніч і день zакликає
Zбочити мить
Світло горить
Весело мчить
Місто страхіть
Ловить вода zелені очі
Дивися! І вітер може горіти
Zвісно, веселка всміхатися хоче
Хочуть піти і втопитися діти
Їх прийме вода. Вона порятує
Тут вітер і день постійно вартують
Тут хочеться стріти веселих дівчат
Тут янголи трублять. Тут труби мовчать.
2.06.02.


Автопортрет

(Майже сонет)
Я - какий собі меґаполіс
Велике житло обмоzкованих
Думок та обмоскованих обраzів
Ґрандіозна в'язниця нирок
І підшлункової zалоzи
Багатовимірний жах для
Печінки і легень
Я - такий собі меґаполіс
Смаженої картоплі та ковбаси
Напханий скаліченою мовою
Та zбоченою хвантаzією
Наповнений тканинами та
Міжклітинною речовиною
Такий собі вічний крокар


Розчарування у беzмежжі

Беzмежжя, прийми світлий подив комах
Zірви ти z них маску, продай у ломбард
Роzвісь їх веселки, їх ніжки й голівки
На zаростях буйних дерев вогнетривких

А zапахи сіна і трав
В веселощах буйних роzбав
Zагарбай й zітри z них білила й горнила
Най весело буде, привітно і мило
Безмежжя, ти zнаєш про вигляд мікробів
А вітуси жерло ти z хлібом та салом
Чому не кричиш zараz z присвистом "Пробі!"
І воду не кришеш дірявим кресалом
Веселощів хочеться?
Вікха й Венери?
Тоді роzпускай ти червоні галери
Тр'єри і zлі каравели
Щоб місячних нутрощів z моря привели
І вмерли, роzбившись об камінь дірявий
Кресала,
Що воду кресало
Як весело "Пробі" ти z жахом кричало
Беzмежжя!
Ти краще втопися у лісі
Втамуй цим свою необмежну zлість!
Ти хочеш побігти?
Біжи!
Ти швидше припини свою необдуману дію
Щоб мати нам свіжу й неzаzдрісну мрію
Або ж свою zаzдрісну zлість придержи
Безмежжя, іди ти на фiґ
Або відпиляй собі zаzдрісний ріг
Або вибігай ти хутчіш zа поріг
Або випікай ти z повидлом пиріг
Але краще всього іди ти на фiґ
07.06.02.


  Тарган - маляр

  По  стелі
  Маzаній  пастеллю
  Немовби  по  столі
  Біжить  тарган
  Годований  шрапнеллю
  У  тьмі  століть
  Жуючи
  Моzок  душ  інтелігентів
  І  диких  мавп
  Zлочинні  пляни
  Всіх  аґентів
  Він  поzривав
  Zа  це  його
  В  Сибір zаслали
  До  рік  і  пущ
  І zдибавсь  йому
  Там  упалий
  Камінний  кущ
  Наївшись
  Каменю  міцного
  Тарган  упав
  І  як  він  спав
  Наснилося  такокого
  Що  Боже zбав
  Він  став  блідим
  Блядим  і неговірким
  Z  того  часу
  Шрапнель
  Лиш  хаває z  тарілки
  І  ковбасу
  А  також
  Бігає  по  стеляь
  І  по  столам
  Роzмаzує
  Навкруг  пастелі
  На zаzдрість  нам.
03.07.2002р


Гімн: о постфутуричне !

Ми не жевжики і не нудисти
Не гальмові хохли і ляхи
Ми - митці , ми - постфутуристи
Б'ємо в гріб клясиків цвяхи
…                                     
04.07.2002р


Реінкарнація  нахрін

Ти був людиною
Zа мить ти вже хробак
Їси собак
Людей , таких як ти катів
Їси котів
Їси жуків і павуків
Їси лящів
Їси курей, півнів
Їси усе , що їсти ти хотів
І не хотів
Ти zмушений це їсти
Ти мусиш роzгриzати
Шкіри віск
Ти мусиш жерти плоть
І zнаєш ти своє минуле
От так от!
Що був ти вбивцею
Гвалтівником
А zараz
Маєш бути хробаком
06.07.2002р


Оптимістично - пухнасте

Білий котик під вікном муркоче
Хоче zадушити бідну мишку
Zайчик сірий попідтинню хоче
Перегриzти ніжки тому ліжку


І овечка хоче пострибати
Щоб скубнути свіжої травички
Півник має кур zаколисати
А бажає бурячихи z гички

Жабенятка хочуть квакотіти
Бо в сирім болоті всім їм груzко
Лиш мені не хочеться  хотіти…
…Я роблю іz zашморгом мотуzку ..!
07.07.2002р


Політичним  в'яzням

Небо в клітинку
Zуби-перлинки
Перегриzуть
Хочуть впіzнати
І роzгадати
Zагадок суть
Мають zавчити
Мають zавити
Мають zабити
Мріють  піднести
Мріють  підвести
Мріють  покрити
Можуть  почути
Можуть  zдобути
Можуть zдовбати
Вільні  кричати
Вільні  волати
Вільні…мовчати
07.07.2002р.


* * *
Лице
    Це
Ціле
  І
6.05.2002р.


Хокку

Веселко,
Тобі б в расисти
Податися

__________________________________________

Зустрічі творчої молоді -
кожного першого понеділка місяця о 16.00
в актовій залі обласної універсальної наукової бібліотеки.

Самвидав
Житомирської обласної організації
Спілки творчої молоді України
"Liga ArtiS"

Червень 2002 року.