Складень :: Богдан Горобчук :: Суїцидальний спокій (2002)

Богдан ГОРОБЧУК

СУЇЦИДАЛЬNИЙ

СПОКІЙ

житомир

* * *  2002  * * *

1.
ГОДИNNИКАР

Люблю копирсатися годиNами
у купах беzладNо zвалеNих
пухNастих митей
а потім дNями сидіти
zвісивши босі Nоги у прірву часу
Люблю роками блукати
горами і долиNами циферблату
zішкрібаючи пил
z секуNдNої стрілки
щоб та Nе zупиNила своєї ходи
Люблю тисячоліттями лежати
підклавши руки під голову
і zосереджеNо вдивлятись
у беzперервNо-вічNий рух Чумацького Шляху
а ще Люблю дихати часом
а коли NабридNе - поzіхати
в кулак і короткоzоро примруживши очі
дивитись Nа соNце
я - годиNNикар
і Nіщо Nе відбере у меNе
Nасолоди життям…

2.
ПЕТЕРБУРҐ-ВЕNЕЦІЯ

пороzривавши роzвідNі
мости
Nамагаємось уявити
себе
в Петербурzі-
ВеNеції
каNали
каNави
каNапи
кацапи
усе те ж
а от тільки NаповNює
відчуття
аNтигармоNії
аNтикомфорту
Nакопали хробаків -
себе
і - у воду
оNде Петербурґ -
ВеNеція

3.
роzвеzяю себе по асфальту
Nехай рефлектори фар
освітять! чи
освятять!! мою Nадубивчу
усмішку..
спіткNіться об меNе
паNі
чи то пак
даруйте!..
паNNо!..
маю для вас сюр-приz!
усмішка…
від вас вимагаю!
ось!.. осьо-сьо-сьо…є!
до чого ж у Nас схожі
усмішки!
усі ми одNакові
усі ми єдиNі
в цьому переповNеNому
асфальтом вимирі
в своєму
zаасфальтоваNому вигляді

4.
ВЕNNА КАВА

втрачається NайтоNша
веNа zв'яzку
все переходить у цілковиту
NепроглядNу густу тишу
що гидотNо Nависає галуzками і zміями
Nад очима-прожекторами zбожеволілих
лише учора та аж zавтра ліцеїстів
шиzофреNіків у NавчаNNі яких
подолаNо межу між учора сьогодNі
і zавтра і встаNовлеNо що цією
межею є сьогодNі тобто те що
zNаходиться усередиNі цієї миті
а якщо zагалом
то це Nе воNи zбожеволіли Nе воNи
одNі це zбожеволіло
абсолютNо усе від Nавкруги
до всюди
адже
втрачається NайтоNша веNа zв'яzку
z кавою

5.
деNь
Великий-Рудий-Собака
копирсається в купі
пожовклого спалого листя
а я
десь далеко-далеко
вґвиNчую лямпу своєї
особистости
в патроN твого сприйNяття
і Nам обом від того
а ж так добре!
і Nіяк
люба моя
Nе переймає Nас
той факт
що
десь далеко-далеко
zакіNчується життя
іще одNого дNя
Великого-Рудого-Собаки

6.
світлофобія - хвороба
світу
боїмося дNя
користуємось
Nим як
zасобом zбагачеNNя як zасобом
zадоволеNNя чогось zемNого
і чекаємо Nочі
коли або zасиNаємо
    щасливіємо
або фіґіємо
стрибаємо
і Nевідомо коли дострибаємось
куди дострибаємось

7.
Nа кріслі
в тролейбусі
Nапис
"8.ІХ.02"
іще одNа
Nавдала спроба
zупиNити час
18.ІХ.02.

8.
ґравітаційNою силою
любові до zемлі
zаґвиNчуюсь сам у себе
і якщо меNе
уже zавтра
Nе побачать
Nіде
крім як де іNде
Nе zNайти
сміливо
стверджую:
          я
по-справжNьому
zакохався
в zемлю

9.
вивержеNNя
крові -
робота Nашого
серця
Nаші серця повNі
крові
воNи в Nій zахлиNаються
воNи ісNують в
крові
кров їх переповNює
переNасичує
сочиться z Nих

Nавсебіч
я чую як
у моїх грудях
б'ється
криваве
серце

10.
zамиzгаNий відбитками брудNих
підошов
вітер роzлітається увсюдибіч
міріадами скривджеNих
скривавлеNих уст
усміхNіться
поспішайте жити у цьому
Nіким Nе скривджеNому вимірі
поспішайте!
життя ж таке коротке::: а
черевики і Nеобов'яzково витирати
об вітер
z цього усе і почиNається.

11.
пісок
жовто-білий і дрібNий-дрібNий
каміNці
одиN такий смугастий…
ціка-а-вий
другий дивNий такий…
білувато-сірий
багато дрібNеNьких
водорості!..
світло-zелеNі тоNкі листочки
і NасичеNі
Nіби Nа ялиNку схожі
бридкі Nа смак!
вода!
свіжа…
але…
щось Nе віриться
криNичNа… мабуть!
р-р-
рибки!
червоNеNькі!
швидко шмигають
відраzу і Nе zловити
чотири
скляNі
стіNки
дNо…

12.
СЮРКАВА ТУТ

беzперечNо між тут і там
є якийсь Nевловимий Nіякими
Nадчутливими радарами ультраzв'яzок
ось zдавалося б ти сидиш
тут
п'єш Nевідому Nікому Nа-
віть тобі самому суміш
кави пива і лаваNдової олії а
там
щось відбувається і щось Nевидимим
тягарем тисNе Nа твої міzки
та так що zдається тобі та сюркава
Nе сюркавою а цікавою кавою
і вzагалі усе що є тут тобі zдається
боzNа чим але тільки Nе тим чим
воNо є Nасправді і дійсNо воNо так бо те
що відбувається
тут
воNо Nічого і Nе відбувається воNо так собі
Nамагається відверNути твою увагу від того
іNшого такого далекого і NедоосвідомлеNого
там

13.
КРОК ДАЛІ У ДАЛЬ
Nевагомість
           міста у
           меNі
Nевеселість
    веселки z опущеNим
доNиzу
кутиками
уст
NепередбачуваNість
              бачеNNя власNого
NаступNого кроку
далі у
даль і
          NевпевNеNість що
Nіхто NЕ
zможе чимось тебе
zдивувати
zабагато NЕN
спробуй
zроzуміти меNЕ
беz        
NЕ

14.
СУЇЦИДNИЙ С…

        лечу z чудового горища
БогдаN Горобчук
"Цивіліzація"
мить падіNNя
посмішкою zастигла Nа устах
і солодкий присмак молока z кров'ю
уже вNиzу
широко роzплющеNими очима
спостерігаю zа соNцем
що посміхаючись падає в Nебо
і zа Nим роzходяться червоNі кола
ось воNо вже впало
і z цікавістю вдивляється в меNе
Nе дивNо
чимось ми схожі
і вже падаємо одиN одNому
Nаzустріч
_________________________

© Богдан Горобчук, поезії, ґрафіка, 2002р.

> Автор висловлює щиру подяку  у випуску цього складня Олегові Левченку.
> Автор дякує усім небайдужим до проявів індивідуал-анархізму в Україні.