неділя, 16 січня 2011 р.

Герасимчук В.В. Рецензія на книгу Олєзя Левківа & Олега Левченка Травмована кров: Еніґматика 25-го кадру


Олєзя Левків & Олег Левченко Травмована кров: Еніґматика 25-го кадру. / К.: Видавець Романенко О.В., 2010. – 72 с. (Видавничий проект “Маузер”)

Ця книга має в першу чергу нетрадиційну для української літератури форму. Техніка 25-кадру* являється новою в літературі.
Якщо література спрямована для стимуляції через свідомість нашої підсвідомості, то техніка 25-кадру найкраще із цим впорається. Автори граючись словами, метафорами, образами стимулюють, змушують вибудовувати у нашій підсвідомості/свідомості цілі сцени із нашого життя. Читач по-новому сприймає світ і здавалося б щоденні речі, які його оточують. Кожний новий твір – це розкриття образу, явища, предмета. І хоча автори застерігають нас перед читанням 25 разів подумати (бо думати є про що), але репліка "заборонений плід солодкий" уже дає поштовх розкрити книгу і прочитати. Перші праці – роздуми про високе, але усе "високе", що нас оточує це бутафорія. Усе несправжнє, бо боги і люди у масках. Проте справжні "герої йтимуть стороною". І ця ідея і зміст речей народився не сьогодні, а дуже давно і, мабуть, так буде завжди. Кожний твір – це логічне і послідовне продовження іншого. Смачно колюче "меню" слів переростає у кривавий "колір життя". Бо лише добре попоївши, життя для нас грає усіма барвами.
Кохання, любов (улюблена тема поетів усіх часів) для нас розкривається у новому ракурсі ("передбачено для людей зі здоровою психікою та достатньо сексуальним розвитком"). Справді "кожен zі своєю камасутрою у плавках", проте кожен намагається "іz неприродним бажанням zаzирнути zа чужі двері", покопирсатися у душі.
Наше життя повне парадоксів: тут і "zасцяна дівчинка з відерцем" і "мертвий равлик", якого чомусь треба розбудити і сало, яке "соковито сходить слинкою" і т. п.
Автори вміло нам відображають те, що ми і так кожен день бачимо, просто воно було для нас "дрібно відображено", а вони винесли на поверхню, щоб той хто розуміє – прокинувся.

* У дійсності 25-й кадр прихованим не є: кожен кадр виокремлюється оком спостерігача, але через інертність зору зливається з подібними і не виділяється людиною. Однак завдяки цьому ж ефекту помітити "зайвий" рекламний кадр не складає зайвих сил. Можна навіть прочитати коротке слово, якщо воно набрано великим шрифтом і знайоме глядачу – у цьому легко самостійно переконатися, використовуючи домашній комп'ютер і програму відеомонтажу (при цьому частоту кадрів можна поставити значно вище стандартних 25 кадрів/сек, але все рівно вже далеко не "25-й" кадр буде упадати в око). Звична аналогія: важко розрізнити мову окремих людей у гучній юрбі, але плач дитини чітко чутний на цьому тлі.

Герасимчук В.В.

Костянтин Баранов. Богданові-Олегові Горобчуку за три вірші заплатили триста гривень


Олег Горобчук
фото з сайта www.meridiancz.com

— Почав вірші писати не з власної ініціативи. Просто жив у той час в Житомирі й зблизився з літературною тусовкою. Це дуже на мене вплинуло, — каже поет 24-річний Богдан-Олег Горобчук у столичній кав’ярні поблизу метро Політехнічний інститут. Потирає борідку, голова поголена. — Мав років 15, але не складав юнацьких поезій про кров-любов. Навпаки, писав епатажно, у футуристичному стилі.

2002-го перші вірші надрукував у місцевій газеті партії СДПУ(о).

— Отримав гривень 30 гонорару. Спустив їх на каві протягом місяця. В нас була своя тусівка кавоманів у центральному гастрономі Житомира. Там стояли столики, подавали каву й різні тістечка.

Першу збірку ”Книга дослідів” надрукував того самого року. Підійшов до вчительки зарубіжної літератури зі своїми віршами. Вона була у захваті. Попросив, щоб ліцей допоміг мені їх видати. Виділили гроші на 200 примірників. Гонорар не отримав, зате мені віддали весь тираж.

2007-го вийшли ще три збірки, загальним накладом понад 4 тис. За кожну книжку отримував 1–2 тис. грн.

Улітку 2003 і 2004 Богдан-Олег працював на Житомирському заводі формувальником залізобетонних виробів. Разом із бригадою виймав готові залізобетонні блоки з форм, вантажив на візки. Вони важили не менше ніж 2 т. Отримував 2 тис. грн в місяць за те, що очищував форму від решток бетону, стукаючи 10-кілограмовим молотом.

— Вірші встигали писати?

— Ніколи так не писалося, як тоді. Брав у цех шматок паперу і ручку, клав у кишеню робітничої спецівки. Як була вільна хвилинка, складав сонети. Не про кохання, а радше вільного змісту, філософські. Маю сонет про кранівниць, водія маршрутки. В обідню перерву засідав за роман. Написав третину, а тоді закинув — не вистачило досвіду.

Каже, поет може деякий час жити на закордонні гранти.

— Кілька місяців тобі платять по 750 євро. На них ти живеш, скажімо, у Польщі й пишеш вірші. Улюблена мною збірка Сергія Жадана ”Історія культури початку століття” написана в Австрії. Сергій Прилуцький заробляв тим, що розносив піцу, зараз працює контент-менеджером. Я півтора року працював кореспондентом ”5 каналу”. Юрко Позаяк працював спічрайтером у президента Віктора Ющенка.

Нещодавно виплатили гонорар від одного польського журналу в Лодзі, де надрукували три мої вірші. Дали 100 злотих — це близько 300 гривень. Але найчастіше отримує гонорар перекладач, а не поет. Торік у Ріо-де-Жанейро видали португальською антологію українських поетів ”Лоза”. Там є і моя поезія. За це мені надіслали 10 примірників.

Богдан-Олег Горобчук навчається в аспірантурі університету ім. Шевченка і підробляє у піар-агентстві. Готує нову збірку.

Костянтин БАРАНОВ

Джерело: Костянтин Баранов. Богданові-Олегові Горобчуку за три вірші заплатили триста гривень // Газета, 14.01.2011 // http://gazeta.ua/index.php?id=367869

четвер, 30 грудня 2010 р.

Ці три десятки літ…

Н. Семенюк, директор Житомирської ОЮБ,
заслужений працівник культури України

(уривок)

Задоволенню особистих потреб молоді у дозвіллі, пізнанні та творчості сприяє діяльність клубів та об’єднань за інтересами. При бібліотеці діють школа правових знань «Підліток», лекторій «Юний краєзнавець», літературно-музична вітальня «Від серця до серця», на засіданнях яких юнаки та дівчата дізнаються про правові аспекти молодіжного життя, про історію і культуру Укра-їни, рідного краю, та про життя і творчість видатних письменни-ків, поетів, цікавих людей світу й міста, а також про дбайливе ставлення до батьківських звичаїв, обрядів, традицій. Також ми запрошуємо до себе народних митців, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, художників, музикантів, композиторів, і не лише відомих, а й тих, хто тільки починає. Завдяки цьому з наших читачів – поетів-початківців, музикантів, співаків, художників – виросли справжні молоді талановиті обдарування, зокрема поети Роман Здорик, Вероніка Кавун, Олег Левченко, заслужена артистка України, солістка Національного радіо України Ірина Шинкарук, акторка та співачка Житомирського музично-драматичного театру ім І. Кочерги Наталя Зубарєва, керівник рок-групи «Chilers» Артем Гунько, вчитель малювання Ілля Толстокаров. Це – достойні плоди клопіткої і щирої праці бібліотечних фахівців, які вивчають потреби молоді в книжці та інформації й забезпечують їх задоволення, допомагають юнакам та дівчатам сформувати життєву позицію, створюють комфорт та затишок у відділах та дбають, аби кожна поличка, куточок чи книжкова виставка були привабливі, щоб користувачів оточував незвичайний, повний світла і радості, різнобарвний книжковий світ.

Джерело: Н. Семенюк. Ці три десятки літ… // Бібліосвіт : інформ. вісн. – Вип. 1 (33) 2010 / [редкол. : Г. Саприкін (голов. ред.), Т. Сопова (відп. ред.), С. Чачко, Т. Якушко] ; ДЗ «Держ. б-ка України для юнацтва». – К. : [б. в.], 2010. – 85 с. // www.4uth.gov.ua/library_science/bibliosvit/bibliosvit_1_2010.doc

Обличчя житомирської лірики: Олег Левченко


Один із лідерів і творців Мистецької ґільдії «Nеабищо», яка першою презентувала в Житомирі ультрасучасну поезію. Автор 9 збірок поезій, прози, афоризмів. Переможець ряду літературних конкурсів, в тому числі Всеукраїнського літературного форуму творчої молоді та Всеукраїнської літературної премії ім. Б. І. Антонича "Привітання життя". Відомий організатор літературного життя, літературний редактор, керівник видавничих проектів. Серед поетів міста Олег Левченко - найяскравіший
представник максимально «чистого» формалізму з усіма достоїнствами і недоліками такої нетипової літературної карми. Величезна кількість його віршів являють собою справжні кросворди, фізкультурні вправи, гами. Левченко - поет-винахідник, поет-конструктор, поет-штукар, який демонструє спантеличеній літературній публіці свої експерименти, винаходи і фокуси в сфері «візуальної» поезії, ритму і рими, вигадування нових слів тощо. Цінність таких пошуків - в їх дотепності й оригінальності, в значному розширенні технічних можливостей поезії. В той же час існують «інші Левченки» - мислитель і косміст, а також поет з виражено ліричними нотами, душев¬ною теплотою і ніжністю.
В’ячеслав Шнайдер, старший науковий співробітник обласного літературного музою

Джерело: Шнайдер В. Обличчя житомирської лірики: Олег Левченко // 20 хвилин. - №23, 18 червня 2009. - С.58

вівторок, 28 грудня 2010 р.

Олег Левченко презентує своїм читачам нову книгу "Травмована кров"

Олег Левченко презентує своїм читачам нову книгу "Травмована кров"

>Олег Левченко презентує своїм читачам нову книгу "Травмована кров". Книга розкриває нові обрії розуміння слова - на рівні символу, сплеску, уривання, співвставлення, згасання, надриву, звільнення... Кожна ліва сторінка несе на собі відбиток вирваного кадру, цитацій відомих нам українських авторів...

ЖОДТРК. Відео. Фестиваль-конкурс молодих поетів Житомирщини "Клекотень осені - 2010" пам’яті Юрка Ґудзя

Презентація 13-го номеру часопису «ФіLeo+LoґoS»


В Житомирі на презентації 13-го номеру часопису «ФіLeo+LoґoS» популярний поет Олег Левченко потрапив під жіночі чари
30 апреля 2010, 09:23


В четвер, 29 квітня, в стінах Інституту філології та журналістики ЖДУ відбулась презентація ювілейного номеру популярного часопису «ФіLeo+LoґoS». Дійство зібрало небачену кількість зірок літературно-наукового світу Житомира на один квадратний метр. Серед них – метри, колишні автори часопису, а сьогодні успішні журналісти, письменники, виконавці, науковці, та сантиметри – теперішні автори видання, яким є ще куди рости. Більш як двогодинна презентація 13-го номера «ФіLeo+LoґoS» підвела підсумки 10-річної діяльності видання. Стала неформальним спілкуванням старих друзів.

«ФіLeo+LoґoS» - це літературний часопис Навчально-наукового інституту філології та журналістики при Житомирському державному університеті імені Івана Франка. 10 років тому відомий літературознавець та популярний письменник Петро Білоус вирішив видати свої творчі записи, що накопитились за роки. З тієї ідеї народився «ФіLeo+LoґoS». Завдяки скандальній повісті анонімної авторки з псевдо Марина Мисливець, вміщеній в книжечці, видання швидко набрало популярності. Хоча подальше існування свого дітища Петро Васильович Білоус тоді всерйоз не сприймав. А даремно – вже десять років «ФіLeo+LoґoS» є кузнею спраглих і вмілих до літератури людей. Небачено велика кількість зірок на Дні народження «ФіLeo+LoґoS» голосно свідчила про те, що видання давно перестало бути внутрішньоуніверситетським.

Сам батько часопису, головний редактор Петро Білоус на початку зустрічі пообіцяв розкрити таємницю десятиліття: хто ж така Марина Мисливець. Оліїї в вогонь підливав той факт, що таємнича авторка знову (вперше за останні 10 років (!)) з'явилася на сторінках «ФіLeo+LoґoS». Якщо в 2000-му вона описала еротичну історію дівчинки з села, яка, аби вступити до університету, мусила «пройти» через підстаркуватого збоченця-професора. В черговому номері вже дівчинка-студентка повинна пройти через ліжко викладача, аби здати хвоста з логіки.

Факт другого пришестя «талісмана» часопису Марини Мисливець точно не є випадковістю. Певно, він свідчить про новий етап в житті часопису, нове життя, якщо хочете. Про це свідчить і те, що черговий номер є 13-м. В цьому переконана редактор Галина Левченко:

- Щось має трапитися: збій у системі, порушення рівноваги, еволюційний стрибок чи мутація, смерть... – або ж народження нової якості, пришестя найсильнішого бога, вихід на життєву арену найвидатнішого і найуспішнішого героя.

Стосовно Марини Мисливець, то обіцянку зняти з неї маску Петро Білоус так і не виконав, сказавши, шо «інтрига повинна залишатись».

Професор Білоус досі не відкрив справжнього імені скандальновідомої Марини Мисливець

На День народження улюбленого видання прибула поетична еліта Житомирщини. Нині популярна «столична штучка», як завжди скромний і виважений Богдан-Олег Горобчук приїхав на презентацію спеціально з Києва. Богдан зізнався, що «спеціально не готувався», однак прочитав кілька своїх фірмових творів, чим подарував задоволення і собі, й присутнім.

Лідер ГО «Оксія» поет Костянтин Куліков, аби нагадати, що він ще й виконавець власних і не лише творів, заспівав під гітару, отримавши купу оплесків від слухачів. Особливо гучні лунали від жіночої половини, бо що ще треба, аби вразити жінку: справжній чоловік, поезія, гітара.

Гітара на презентації грала не лише в дуеті з Костянтином Куліковим. Авторка «ФіLeo+LoґoS» Людмила Суворова підкріпила власні вірші музикою

Увагу красунь ловив і лідер іншого літугрупування – «Неабищо» ¬- Олег Левченко. В його особі вміло вирішується одвічна суперечка фізиків та ліриків - саме на плечах Олега лежить технічна частина «ФіLeo+LoґoS»: верстка та поліграфія. Олег прихопив з собою фотоапарат і, поки дружина – редактор «ФіLeo+LoґoS» Галина Левченко - турбувалась про організаційні моменти, швиденько влаштував фотосесію милим красуням.

Серед присутніх були помічені: журналіст, поет, один з перших авторів «ФіLeo+LoґoS» Ромцьо Здорик, журналіст, викладач кафедри редагування та основ журналістики ЖДУ Надія Миколаєнко, журналіст, філософ Василь Муравицький, популярний поет і не менш популярний мужчина-викладач Володимир Білобровець, «дах студентів-літераторів» - завідувач кафедри українського літературознавства та компаративістики Валерій Башманівський, провідний науковець в галузі зарубіжної літератури, завідувач кафедри теорії та історії зарубіжної літератури Наталія Астрахан, корифей письменницько-викладацької справи Антон Лісовський, редактори найкращої студенської газети України «Універсум» Олександр Трохимчук (автор часопису, член літгурту "КВаrtA") та Юлія Гуз (член редколегії часопису). Висловив пошану улюбленому часопису декан Соціально-психологічного факультету, відомий психолог і світський лев Олександр Музика.

З особливою приємністю завітав на свято директор Інституту філології та журналістики ЖДУ Віктор Мойсієнко. Він протягом всієї зустрічі міцно тримав в руках свіженький примірник часопису і раз по раз перечитуавав вміщене там. Зокрема, і власне відверте інтерв’ю з досі невідомими фактами про відомого професора, які майстерно вивідав журналіст та член редколегії «ФіLeo+LoґoS» Віктор Мельниченко.

Поки Віктор Мойсієнко милувався красою поезії, Олег Левченко продовжував милуватися прекрасною половиною

Під кінець зустрічі пісенний подарунок присутнім зробила колишня авторка «ФіLeo+LoґoS», солістка козацького духового оркестру «Енергія» та неперевершена сольна виконавиця Наталія Зубарєва.

Після завершення презентації гості мали можливість безпосередньо ознайомитись з симпатичним весняним примірником нового «ФіLeo+LoґoS». Символом свіжого 13-го номера стала чорна кішка, яка обов’язково принесе всім читачам часопису щастя.

Далі усі розбрелись хто-куди. «Z-Объектив» прослідкував за редакторами «ФіLeo+LoґoS», які продовжили зустріч в кав’ярні «Французька здоба» на Михайлівський. Кореспондентам «Z-Объектив» вдалося підкараулити для коментаря одного з редакторів – Людмилу Золотюк. Матеріал читайте згодом на нашому сайті.

Джерело: "Z-Объектив"