Валентин Ковальов

Ацтеки.

На піраміді жрець шаліє,
Внизу уклякнула юрба,
Бо офірують не раба –
То бог звільнитися воліє

Від плоті тлінної. Хіба
Не з щастя серце юне мліє?..
Голодним блиском лезо тліє
На тім’ї штучного горба.

Враз змовкли флейти. Хижий крок,
Рука під ребра і – ривок…
Зойк болісний пірна у хмари;

Піднято бойові кийки, -
Зійшлись Орли та Ягуари,
Й на честь богів тріщать кістки.