Складень :: Юрко Ґудзь :: Барикади на Хресті (2004)

Результати конкурсу "Клекотень осені - 2012"

Результати конкурсу "Клекотень осені - 2012"

І місце – Катерина Марчук (молодь)
І місце – Марія Хімич (старша вікова група)

ІІ місце – Юлія Вербило (молодь)
ІІ місце – Марія Розбіцька (молодь)
ІІ місце – Володимир Вакуленко (старша вікова група)

ІІІ місце – Юлія Довбня (молодь)
ІІІ місце – Ніна Паламарчук (старша вікова група)


Номінації:
Анастасія Двигон «Версифікаційний зорепад»
Ольга Гаврилова «Сонячні сни юної музи»
Зоряна Головецька «Молода осінь поетичного натхнення»
Андрій Грищук «Поетичні спектри квазічастинок»
Олександр Степанчук «Роздзвінноясний поетичний дух»
Катерина Регенель «Поетично обнадійливі ноти душі»
Тетяна Шабодей «Художня кавоманія»
Анастасія Туровець «Квіт почуттів у віршах»
Вадим Жалюк «Сповідальний мінімалізм»
Надія Шанюк «Одвічне»

 Опубліковано  Поетичне братство Юрка Ґудзя: http://ygoodz.blogspot.com/2012/11/2012_30.html

Вечір пам`яті та презентація книги спогадів про Федора Пендерецького "Українець духом"

Вечір пам`яті та презентація книги спогадів
Четвер, 06 грудня 2012, 13:18 І.Бенівська

Минулого року пішов із життя директор Житомирської гуманітарної гімназії №1 Федір Ілліч Пендерецький. Саме з його діяльністю пов’язують вихід цього навчального закладу на якісно новий освітній рівень. Пам'ять про відомого педагога у стінах закладу живе й досі - у гімназії відбувся вечір-реквієм, на якому презентували книгу спогадів про Федора Пендерецького під назвою «Українець духом».

У вузькому колі зібралися рідні, близькі, друзі, колеги та учні - усі, ті хто любив, цінував та поважав Федора Ілліча, життя якого обірвалось на пів шляху, на пів справі, на пів слові. Вечір пам’яті педагога співпав з презентацією книги «Українець духом»
Наталія Дзядевич – заступник директора з виховної роботи ЖГГ№1
«У книзі зібрані спогади людей, які дуже добре знали Федіра Ілліча, з ним працювали, спогади про нього. Його інтерв’ю, роздуми про долю педагогіки і взагалі держави.»
Світлана Яценко – кандидат педагогічних наук, заступник директора гімназії№1
«Такою художню майстерністю, такою любовю наповнений кожний рядок і кожне слово. Я дуже уважно перечитала усю книгу і часто звертаюсь до нею, бо кожен із нас віднайде у ній щось особливе»
Не всі знають, що Федір Ілліч писав вірші. У книзі «Українець духом» з-поміж усього іншого зібрано і його невеликий доробок поезії. Ідейним натхненником виходу в світ цієї книги є дружина Федора Ілліча – Наталія Андріївна Пендерецька, у співтворчості з Олегом Левченком.
Наталія Пендерецька – дружина
«Я дуже дякує теж відгукнулись на моє прохання поділились своїми спогадами про дорогу мені людину. І хочу сказати, що було дуже не просто викласти на папері ті думки, які є в серці»
Олег Левченко - співавтор книги
«Перше, що ми мали підійти до цієї книги, і написати і почати думати що ми робимо книгу про життя. Книгу життя.»
Федір Ілліч Пендерецький, за словами присутніх на вечорі пам’яті, був і залишається взірцем для наслідування. Вчив любити рідний край, Батьківщину, рідну пісню.
Раїса Кошевич – заступник начальника управління освіти Житомирської міської ради
«Це була надзвичайно чесна людина, потужна, чесна, самовіддана. Таких керівників сьогодні бракує. І я щаслива, дуже щаслива, що в моєму житті була така людина, такий керівник.»
У кабінеті, де працював останні роки життя колишній директор Житомирської гуманітарної гімназії №1 створений методичний кабінет. у якому облаштували куточок памяті Федора Пендерецького.

Джерело: http://www.tvradiozt.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=7584:2012-12-06-13-29-45&catid=1:latest-news&Itemid=99

"Клекотень осені - 2012". Афіша

"КЛЕКОТЕНЬ ОСЕНІ - 2012"
пам’яті Юрка Ґудзя

Конкурс засновано Анатолієм Мефодійовичем Шевчуком,
фундатором Незалежного Центру мистецтвознавчих
та етнографічних досліджень Житомирського Полісся

Організатори: Міжнародне поетичне братство Юрка Ґудзя, редакція літературно-художнього журналу «Люблю+Слово», кафедра українського літературознавства та компаративістики ННІ філології та журналістики Житомирського державного університету ім. Івана Франка.
Старт: 10 жовтня 2012 р.
Жанри: поезія.
Мова: українська.
Оцінка творів: відбувається у два етапи (конкурсний, фестивальний).
Конкурсний: попередній відбір надісланих творів членами журі та редколегії журналу «Люблю+Слово» тих авторів, що візьмуть участь у другому етапі конкурсу;
Фестивальний: автори зачитують свої поетичні твори зі сцени перед членами журі.
Підсумок: результати оголошуються по завершенню другого етапу конкурсу.
Відзнака: учасники конкурсу винагороджуються дипломами та цінними подарунками, твори переможців конкурсу будуть опубліковані в літературно-художньому журналі «Люблю+Слово».
Подання рукописів: на електронну скриньку ygoodz@ukr.net з поміткою «На конкурс «Клекотень осені – 2012»
Журі не розглядає твори, які:
1. Носять антиукраїнський характер;
2. Мають антирелігійне, шовіністичне або антисемітське спрямування;
3. Твори, в яких вживається ненормативна лексика.
Вимоги до оформлення: А4, формат – Word RTF, кегель – 12 пт., інтервал – 1,5 пт., об’єм – до 10 сторінок. Разом із творами на конкурс надсилати коротку автобіографію, фотографію, контактний телефон й точну адресу.
Місце та час проведення: 30 листопада 2012 р. у приміщенні Навчально-наукового інституту філології та журналістики Житомирського державного університету ім. Івана Франка. Про час проведення буде поінформовано за електнною адресою та контактним телефоном.
Журі: Петро Білоус, Ванда Чайковська, Володимир Білобровець, Марія Рудак, Олена Юрчук, Галина Левченко, Сніжана Чернюк, Анатолій Сірик, Костянтин Куліков, Світлана Штатська, Віталій Правдицький.

Учасники фестивалю "Поезії житомирських авторів" подарували глядачам легкий стриптиз

Учасники фестивалю "Поезії житомирських авторів" подарували глядачам легкий стриптиз

З 19 по 28 березня в Житомирі тривав фестиваль художнього читання "Поезії житомирських авторів", переможців якого визначили під час гала-концерту у палаці культури 31 березня.

Таким чином, переможцями стали:

- Номінація «Найкраща декламація» - Невридимова Ксенія, яка читала вірші Марії Зіновчук.

 - Номінація «Краще представлення автора» - Марія Хімич з віршами Юрка Ґудзя.

- Диплом "За артистизм" та "Вдале розкриття теми" отримав юний дует - Крістіна Сисоєва та Богдан Денисенко відповідно, які презентували композицію «Розмова про кохання». До цієї композиції увійшли вірші Тетяни Конончук, Ларіси Паламарчук, Романа Роя, Марії Хімич та Костянтина Кулікова. Пара отримала заслужену перемогу.

- Окремою грамотою журі відзначило Оксану Науменко, яка підготувала до презентації разом з друзями цілу виставу. наприкінці якого глядачі змогли побачити ще й легкий стрептиз.

Кращу пятірку журі відзначило цінними призами і символічними статуетками - логотипами "Оксії" - ворони з пером.

До речі, у журі конкурсу були директор обласного Центру народної творчості Юрій Кондратюк, Лариса Паламарчук, Олег Рогов. Директор фестивалю Костянтин Куліков. За умовами конкурсу учасники могли читати поезії лише житомирських авторів, які проживали або проживають на території області. Таким чином, в основному на сцені звучали поезії Юрка Гудзя, Ігоря Живагіна, Лариси Паламарчук, Ніни Паламарчук, Костянтина Кулікова, Марії Хіміч, Катерини Радушинської, Олега Левченка та інших.

Між іншим, особисто від себе Олег Левченко нагородив подарунками ще 4 учасників: 15-річного Віктора Крупського, 14-річних Марію Склярову та Ольгу Вакуленко. і найстаршого конкурсанта Володимира Паскаля.

- "Розгортаєш мою душу», - ці рядки вірша Марії Хімич можна взяти за девіз 3-го фестивалю художнього читання, - відзначає керівник НАЛМО «Оксія» Костянтин Куліков. На жаль, управління культури не підтримало цей цікавий та пізнавальний захід. Мабуть, культура, в розумінні управління, - не стосується поезії, підтримки молодих, талановитих, неординарних особистостей. Маємо надію, що і в майбутньому поезія залишиться шанованою, а поети – скарбом нації.

Участь у фестивалі загалом взяло понад 20 учасників, серед яких школярі, студенти, молоді та старші поети. Усю програму за тематикою розділили на дві частини: ліричну та соціальну.

Фото Постороннимв Postv (із альбомів групи "Оксії" у соціальній мережі).

Джерело: http://20minut.ua/Новости-Житомира/news/Учасники-фестивалю-Поезії-житомирських-авторів-подарували-глядачам-лег-10224066.html

Богдан-Олег Горобчук: «І дружба, і кохання, і віра – все це є, цього не може не бути, ми ж очищуємо ці цінності від того, що ідеологічно було на них понавішено»

Богдан-Олег Горобчук: «І дружба, і кохання, і віра – все це є, цього не може не бути, ми ж очищуємо ці цінності від того, що ідеологічно було на них понавішено»

Богдан-Олег Горобчук: «І дружба, і кохання, і віра – все це є, цього не може не бути, ми ж очищуємо ці цінності від того, що ідеологічно було на них понавішено»

Горобчук Богдан-Олег – поет, художник, формувальник залізобетонних виробів другого розряду, тележурналіст, рядовий аспірант. 1986 р. н. Народився в Житомирі, мешкає в Києві.

Автор 3-х поетичних збірок: «Місто В Моєму Тілі» (в-во «Смолоскип», 2007) , «Я Застудив Серце» (в книзі «Цілодобово!», написаній спільно з О.Коцаревим і П.Коробчуком, - в-во «Факт», 2007) і «Немає Жодної Різниці» (в-во «Факт», 2007)

Тексти перекладались польською, російською, литовською, іспанською та англійською мовами, неодноразово публікувались за кордоном в газетах, журналах та антологіях.

- Богдане, ти за освітою соціолог, проте, більше відомий як поет, автор кількох збірок поезії, лауреат літературних конкурсів, учасник поетичних акцій. Що привело тебе в літературу?

- Поетом я став задовго до будь-якої специфічної освіти. Те, що я поет, не заважає мені бути аспірантом-соціологом, піар-менеджером та тележурналістом, а крім того – писати статті на різноманітну тематику, від наукової до культурницької. Це зовсім інші паралелі. Перші вірші я написав 2002 року під впливом спілкування ще в Житомирі зі своїм оточенням, в якому на той час з’явилося декілька хороших поетів, які й зараз є досить відомими – це Олег Левченко, Ромцьо Здорик і Ніка Кавун. Я читав їхні вірші й зрозумів, що можу писати не гірше від них, і мені є що показати, вийнявши звідкись зсередини себе у вигляді поезії...

- У видавництві «Факт» вийшла друком поетична збірка «Цілодобово», авторами якої виступили Павло Коробчук, Олег Коцарев і ти. Що об’єднало таких, здавалось би різних за творчою ідентифікацією, поетів?

- Насправді в нас більше спільного як в особистостей, ніж як у поетів. Знаний луганський поет Мінкін, наприклад, вважає, що саме ми втрьох та ще Дмитро Лазуткін є обличчям найновішого поетичного покоління. З цим твердженням можна сперечатися, але безумовно одне – ми троє досить різні за поетичним стилем, тематикою, напрямком творчості, але є активними – часто виступаємо, багато друкуємось, проводимо спільні акції. Крім того, що «Цілодобово» – це чудова книга (без зайвої скромності), вона була ще й приводом для спільних виступів і презентацій нас трьох, яких – презентацій – за півтора роки від виходу книги вже було більше 20, в багатьох обласних центрах, та ще й у Польщі, Білорусі, Німеччині.

- Ти – лауреат видавництва «Смолоскип». На твою думку, що дає молодим письменникам участь у літературних конкурсах?

- Це для мене та багатьох моїх знайомих поетів – перша вагома сходинка для входження у велику літературу. Перемога в конкурсі «Смолоскипу» одразу підвищує статус поета: тут тебе мало хто знав, ну хіба тусовка, до тебе ставилися як до друга, знайомого якихось поетів, аж тут – ти перемагаєш – і ставлення моментально змінюється. Для мене особисто перемога в конкурсі «Смолоскипу» значила дуже багато, її важко переоцінити. Щодо інших конкурсів казати не беруся, оскільки вважаю саме смолоскипівський конкурс для молодих еталонним.

- Якщо переглянути видане й невидане нової літературної генерації «00», то складається враження, що ця поезія – зазвичай урбаністична, написана вільним віршем. Ти сам – автор книги «Місто в моєму тілі». З чим пов’язані такі тенденції?

- Поезія нашого покоління назагал є досить різною, й урбаністичність – далеко не головна тенденція двотисячників. Так, безумовно, вона є важливою, і я це пов’язую з нашою зацікавленістю поезією доби авангарду – як українського, так і зарубіжного – саме там урбаністика була модною. Але прихованими течіями цієї тенденції є відкриття і переосмислення нашим поколінням «старих цінностей», які були спочатку до неможливості заяложеними в радянську добу, а потім – висміяні в 80-90-х. Це – дружба, любов, кохання, оптимізм та інше. Як свого часу Семенко критикував не самого Шевченка, а тих, хто його наряджав у «смушеву шапку», хто його «замазував дьогтем» – тобто власне народників. Так і ми – говоримо, що і дружба, і кохання, і віра – все це є, цього не може не бути, але ми ж і очищуємо ці цінності від того, що ідеологічно було на них понавішено.

- Як ти ставишся до класичних форм у літературі й чи будуть вони розвиватися надалі?

- Класика завжди є актуальною. Це аксіома. Але мені особисто ближче нове, те, що в будь-якому разі ґрунтуючись на класиці, цю класику в якійсь мірі – емоційній, інтелектуальній, концептуальній тощо – переросло. В наш час хибно вважається «класичним стилем» ґрафоманські писульки про любов-кров і подвиги Шевченка, Франка-каменяра тощо. Це пишуть не поети, а так собі – ті, кому немає як по-іншому реалізуватися, й найгірше те, що вони готові захищати з піною біля рота свою «класичність», правоту. Я особисто вважаю, що класиками в сучасній українській поезії є поети, які свого часу були непримиренними новаторами – це не Борис Олійник, а Василь Стус, не Ліна Костенко, а Василь Голобородько, не Дмитро Павличко, а Грицько Чубай, не Олекса Ющенко, а Олег Лишега. Історія, щоправда, все розставить на свої місця, це теж аксіома.

- У кожного письменника, мабуть, є свої улюблені автори, літературні авторитети. Чи є такі в Богдана Горобчука?

- Ну, власне, названі вже мною Лишега і Голобородько. Це – мої улюблені з нині живих українських поетів. Зі світової класики – це, певно, Лорка і Вітмен. Я взагалі люблю читати хорошу поезію, як і прозу, й не вірте тим, хто каже що поети читають тільки себе! Це все злі язики плещуть.

- Існує таке «неписане правило», що справжній поет має бути бідним і нещасним. Чи погоджуєшся ти з цим твердженням?

- Я, як щасливий поет, категорично не погоджуюсь. Проте в мене є альтернативна формула – якщо поет – це справді поет, то він завжди собі створить якісь пригоди, життєві ситуації тощо, з яких братиме натхнення і теми, емоції для творчості. І бідність або фізичий біль тут ні до чого.

- Чи існує різниця між Богданом Горобчуком-поетом та Богданом Горбчуком у буденному житті?

- Існує, але я намагаюсь цю різницю долати. В мене є один з улюблених своїх циклів поезії – «Альтернативна Історія Буденності», де я цілком буденні життєві ситуації ніби очуднюю – надаю їм небуденного сенсу, відкриваю в буденності власного життя глибини, які неозброєним оком і не видно. Тож зброєю для того ока стає поезія.

- І наостанок побажання читачам від Богдана Горобчука.

- Держіть хвоста бубликом! Так закликав, здається, Всеволод Нестайко.

Наталія Пасічник

Джерело: http://www.culbit.com/index.phtml?d2=2&r=44&p=0&s=541