Олєзя Левків & Олег Левченко. Травмована кров: Еніґматика 25-го кадру. (Видавничий проект “Маузер”)

Олєзя Левків & Олег Левченко
Травмована кров: Еніґматика 25-го кадру. / К.: Видавець Романенко О.В., 2010. – 72 с.
(Видавничий проект “Маузер”)ISBN 978-966-2494-01-3

Ми розуміємо, що «заборони плід солодкий», але перш ніж читати цю книзю, 25 разів подумайте: чи варто, прочитавши її, сьогодні ж цитувати своєму сусідові, якому не довелось помізкувати 25 разів на тему: чи варто, прочитавши книзю, сьогодні ж цитувати своєму сусідові,..

Богдан-Олег Горобчук. Публікація в журналі "Філео+Логос (Люблю+Слово)", №15, 2010 р. - С. 5-10

Богдан-Олег ГОРОБЧУК

Поет, художник, куратор літературно-мистецьких проектів.
Народився в м. Житомир 4 червня 1986 року.
У вересні 2002 року побачила світ перша поетична концептуальна книга – отримала назву "Книга дослідів".
Поданий 2006 року на конкурс рукопис отримує призову премію видавництва "Смолоскип", в результаті чого навесні 2007 року з’являється поетична книжка Б.-О. Горобчука "Місто в Моєму Тілі" (автор післямови до збірки – Сергій Жадан), при оформленні якої використана графіка автора. Іще перед тим, взимку 2007, у видавництві "Факт" з'являється друком спільна книга трьох поетів – Б.-О. Горобчука, П. Коробчука та О. Коцарева, що має назву "Цілодобово!". Дизайн книги, високо оцінений критиками, самотужки розробив і втілив Б.-О. Горобчук.
Восени 2007 року в тому ж видавництві "Факт" виходить у світ іще одна книга Б.-О. Горобчука – "Немає Жодної Різниці", дизайн якої так само розробив автор. Усі три поетичні книги доволі широко представлені в книгарнях та бібліотеках України, зокрема в Києві.
З 2007 і дотепер бере активну участь у літературному житті країни, є частим учасником літературно-мистецьких фестивалів, зокрема влітку 2009 року активно виступав на фестивалях "Фортмісія", "День Незалежності з Махном" тощо. Авторські поетичні вечори регулярно відбуваються в різних містах України, останні були в період літа-осені 2009 року в Києві та Житомирі. Позитивно про поетичну творчість Б.-О. Горобчука висловлювались відомі українські письменники, зокрема О. Забужко, Ю. Андрухович, С. Жадан, А. Дністовий та ін.
Є куратором багатьох літературно-мистецьких проектів, зокрема найчастіше – організованих силами Культурного Центру видавництва "Смолоскип", зокрема – серії вечорів читань іноземної поезії «Крізь час і простір» (відбулося уже 18 вечорів, серед них – читання сучасної німецької, австрійської, американської, грецької, італійської поезії тощо).
Поезія Б.-О. Горобчука наразі перекладена і опублікована англійською, білоруською, польською, португальською, російською та литовською мовами. Вірші друкувалися в журналах "Шо", "Київська Русь", "Кур’єр Кривбасу", "Стых" та ін., у численних українських та іноземних анлогіях та альманахах (останнє, зокрема, – видана влітку 2009 року в Ріо-де-Жанейро українсько-португальська білінґварна антологія української поезії останніх трьох десятиліть).

ОБЕРТАННЯ

підгнилий у процесі падіння дощ

ялина з’їдає від мене шмат неба й будівлі
але видно вікно навпроти
у вікні кабінет світиться
ніби й не ранній вже ранок – а світло запалили
стелажі з книжками
великий захаращений стіл
спокійна жінка іще остаточно не прокинулась
(сонливо рухається доросла риба всередині неї)
усе жовте, дрібне,
колюче як пил під контактними лінзами

і навіщо я прокинувся для такого пронизливого світу…
це відчуття осені розбудило мене…
не будильник
не збій у наших м’яких обіймах

це відчуття осені, що увімкнулося зранку саме собою:
підгнилий у процесі падіння дощ
небо найсірішого відтінку сірого
ялина — ніби ведмідь після сплячки – з’їдає шматок овиду
а якщо трохи повернути голову – з’їдає задумливу жінку
у вікні навпроти

3.9.10

UAU
я нагадую тобі онкохворого хлопчика
авжеж – гладко виголений, схудлий, в окулярах
[жалюгідний]
кажеш –
мене варто любити хоча би за цей вигляд:
жартівливо не хотіти цілувати мене на ескалаторі
сміятися коли сам цілую з нижчої сходинки (знявши окуляри)
роблячи звірино незграбні рухи:
[кріт у вузькій темній норі
стриножене лоша]

я уявляю, як онкохворий хлопчик в мені
в цей час тебе опромінює, засліплює
це він примушує тебе сміятися, кепкувати з мене
потім – в метро – притискатися дуже, втискатися в обійми
ніби я й насправді помираю
і скоро зникну від тебе назавжди

під ранок я прокидаюся за мить до того
як ти схлипуєш уві сні
[глибоко, всерйоз]
потім перевертаєшся на інший бік, затихаєш

зранку намагаєшся згадати – що ж тобі наснилося?
але пам’ятаєш лише – що погане
а я думаю
що то вгаданий тобою онкохворий хлопчик
ізсередини мене незриму руку простягнув
торкнувся тебе глибоко
прошепотів: люби його, люби, люби

13.10.10.

іриси

вони постійно в’януть, навіть щойно розквітнувши
напевне, їм нестерпно бути в цьому світі
тому іриси замість жити – невпинно, протягом часу цвітіння, вмирають
і це їм дуже личить

я дарував тобі піони, квіти бузку і лілії
нарциси, ромашки, тюльпани, конвалії
дарував тобі польові квіти і квіти у горщиках
дарував вейгелії і калли
але жодного разу – іриси, які люблю найбільше із квітів

ірис – це синій ліхтар із трієрівського «Злочинного елементу» — такий несподіваний в оточуючому світі
ірис – це, напевне, найліпше оповідання Германа Гессе
іриси оселялися в картинах Ван Гога і Клода Моне
але мені більше подобаються вони в японця Огати Коріна

у сузір’ї Цефея знаходиться туманність Ірис (NGC 7023),
на острові Крит на фресці,
що знаходилася на стіні Кносського палацу,
зображений жрець, оточений квітучими ірисами
цій фресці близько 4000 років
серед слов’янських народів широко використовувалася веселкова гама кольорів і відтінків та дивовижні форми ірисових суцвіть
їх можна було бачити у народних промислах,
у текстильній промисловості,
а також у прикрасах побуту:
розпис житла, начиння, одягу
(в орнаменті сорочок, сарафанів, рушників, шалей та хусток)
ірис є офіційним символом штату США Теннесі,
а також франкомовної і найбільшої провінції Канади Квебеку
він також є символом Брюсселя,
емблемою міст Канади,
Нової Зеландії,
Греції,
Швеції,
Норвегії,
Іспанії
та Італії.

у світі налічується близько 200 видів ірисів,
що зростають на 5 континентах,
15 класів, які об’єднують понад 80 тис. сортів,
створених і відібраних селекціонерами всього світу

але іще жодного іриса я не подарував тобі

26.5.10

осінь у твоiх сережках

пам’ятаєш ті сережки — подаровані мною —
два круглика з горобиновим листям — для кожного з твоїх вушок
і ще три подібних — на кулоні

що вони як не переносна транспортабельна осінь —
із в’янучим горобиновим листям — для кожного із твоїх вушок та шиї
напевне коли ти ходиш у цих прикрасах
листя перетрушується, перекручується
дарма що намальоване

яку осінь ти із собою носиш як не минулу,
коли сонце не лише золотило ранкові дахи і горобинове листя
але і вирізало перші візерунки нашого кохання
глибоко, до крові вирізало

8.5.10.

ноктюрн

…скрикне в нічному лісі –
(птаха, людина, звір?)
Місяць самотньо висить
З дерева тче узір:
Тіні нічні чорніші…
Голос вночі дрижить –
Ніби вібрує тиша
М’якістю на ножі.
Трави зашила глиця,
Гостро вколола мох…
Біла дитина – місяць –
Вислизне з пелюшок.

6. 4. 10.

убивства

білими нитками засніжені дороги вишито нам по шкірі
і червоно проступають дерев’яні мухомори дитмайданчиків
хтось пустив червоні кораблики жучків-солдатиків по хвилях кори

грійся біля каміна
я буду твоїм камінним господарем

короїд зашився досередини деревини, до осердя
давай його випалимо звідти
давай порубаємо меблі і випалимо шашель з них
вогонь пробиватиметься крізь шашелині нірки ніби музика крізь флейту

ось яку тобі сніжинку по шкірі вишито
напевне це схема стежок якогось центрального парку
а мені – дивись – хтось павутиння вишив
це велике-велике невдячне місто
з поодинокими червоними пожежними станціями
чи може прапорцями щойно скоєних убивств

наші убивства маленькі ніби комашки, що їх ми спалюємо
малесенькі
з висоти пташиного польоту геть непомітні
зовсім як наші тіла, обшиті білим, покладені під засніженим деревом
хіба що не спалені
23. 2. 10.

осмислення дощу

моя кількаденна щетина — як ніщо інше —
свідчить про твою відсутність поруч

тому я прокидаюся — самотній — по діагоналі ліжка
завитий ковдрами ніби Лаокоон
не від бажання якомога швидше побачити ніжно сплячу тебе
перехопитися подихом і знову задрімати
а від вимогливих поштовхів дощу в балконні шиби

дощ — напевне — дуже дешевий
важко уявити собі щось дешевше
його в буквальному сенсі повно
тому коли йду купити попоїсти
бачу як бабуся виливає його з пакету
і без того повного редьки
а квіткарка — із нарцисових чашечок

дощ дуже дешевий
а хотілося б купити чогось іще дешевшого
цікаво — чого?

автоматичної вдячності жебраків?
ніякової усмішки касирки,
коли ваги під яблуками показали остаточну ціну — 6.66?
іще трохи порожнього часу
згаяного коли ти не поруч?

я прикидаюсь глухонімим у магазині
бо не хочу припиняти слухати з плеєра
пташку, озеро і об’єкти*
і касирка знову ніяковіє

а надворі дощ, дощ,
усе тече

але зміниться усе
лише завтра
тобто коли ти повернешся

– *Masayoshi Fujita & Jan Jeli — Bird, lake, objects

24.4.10.


Джерело: ФІЛЕО + ЛОГОС (ЛЮБЛЮ + СЛОВО): Літературний часопис ННІ філології та журналістики Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2010. – №15. – 156 с.

Стронґовський: «Де зупинилося “Nеабищо”, там почалася “Маруся”». Публікація в журналі "Філео+Логос (Люблю+Слово)", №15, 2010 р. - С. 152-153

У рамках 17-го Форуму видавців у Львові та П’ятого міжнародного літературного фестивалю житомирський поет, перекладач та дизайнер Ілля Стронґовський взяв участь у презентації літературного клубу «Маруся». Стронґовський та одна з координаторів «Марусі» Оксана Блажевська змалювали концепцію цього літклубу як сучасної мистецької організації, розказали про діяльність за рік, що минає, про «Першу літературну школу», а також поділилися планами «Марусі» на 2010-2012-ий роки. Зустріч із усіма цікавими й представниками ЗМІ відбулася у львівській кав’ярні «Дім легенд».

Літературний клуб «Маруся» виник у вересні 2009-го року на базі НПУ імені М. Драгоманова (м. Київ). Першим заходом було обговорення книжки Любка Дереша «Намір». На захід прийшло багато людей, бо думали, що й сам Дереш буде присутній. «На другу зустріч ми запросили поета Дмитра Лазуткіна. На третю – відому письменницю Євгенію Кононенко. Тоді також прийшли представники двох видавництв – «ГраніТ» і «Кальварія» та продавали її книжки», – розповіла Оксана Блажевська. Протягом року літклуб організував зустрічі з сучасними письменниками: Андрієм Кокотюхою, Максимом Кідруком, Ірен Роздобудько, Любком Дерешем, Олесем Ульяненком, Люко Дашвар.
«Маруся» час від часу проводить літературні читання – поетичні та прозові, як-от: «День літературної свободи», «Еротична та любовна лірика» до Дня всіх закоханих, читання до Всесвітнього дня поезії і читання на Високому замку у Львові; літературні вечори (наприклад, літвечір молодіжного стьобу «Ги»); дискусії («Книговидання в Україні: як автору видати книгу».
Літклуб «Маруся» практикує буккросинги – «Живі буккросинги». Прикметник пояснює особливість: обмін літературою відбувається у форматі представлення книжки. Кожен приносить свою книгу, представляє її аудиторії на свій смак, потім присутні заповнюють анкети. Таким чином визначається найцікавіша книжка або просто книжка, яку найкраще представили.
У квітні цього року актив «Марусі» розвинув туристичний напрямок, який отримав назву «Літературний вояж». У тісному колі однодумців молоді писаки подорожували містами України: заїхали до Кам’янця-Подільського, Хотина, Львова та Чернівців. А в серпні у Карпатах відбулася Перша літературна школа, метою якої, як жестами пояснив Стронґовський, було показати молодим творчим людям, досить обмеженим у своєму колі спілкування, наскільки можна розширити їхній універсум, як можна поповнити кількість своїх знайомих дійсно потрібними людьми, людьми, які несуть за собою позитив і розуміння.

Стронґовський: «Де зупинилося “Nеабищо”, там почалася “Маруся”»
«Я людина, яка вважає, що „Маруся” має захопити світ, і їй послідовно треба допомагати. Чому? Я сам виходець із літоб’єднання. Воно називалося „Nеабищо”, – згадав свій молодечий досвід Ілля Стронґовський. – В активній фазі воно існувало з 2000-го до 2004-го року в Житомирі. Своїм існуванням „Nеабищо” породило низку літоб’єднань в Україні („Паркан”, „Біла риба”). Але до 2004-го року ми виросли: хтось одружився, хтось народив дітей, – і „Nеабищо” почало поступово занепадати. Хоч воно й досі існує, але воно вже не активне, принаймні на всеукраїнському рівні нічого помітного не проводить. До 2006-го року позникала більшість нормальних літературних об’єднань в Україні. А позникала тому, що розпочалася ера Інтернету.
Потім ми всі жили своїм життям, – вів далі Стронґовський. – Богдан-Олег Горобчук переїхав до Києва (теж виходець із „Nеабищо”. Я ходив на іншу літературну студію. І тут минає десь років зо п’ять, пише мені в Інтернеті хлопець і просить створити логотип. Я запитав: а ти хто? Він каже: я – „Маруся”». Таким чином Стронґовський почав свою співпрацю з координаторами «Марусі» і на прохання свого давнього молодого знайомого Дмитра Стретовича, який і був тою «Марусею» розробив логотип новоствореного літклубу.
«Розумію, що, де зупинилося „Nеабищо”, бо ми постарішали, понемічнішали, там почалася „Маруся”. І я кров із носа хочу їм допомогти, тому що вони здатні стати потужною поетичною силою, якої в Україні не вистачає».

Джерело: ФІЛЕО + ЛОГОС (ЛЮБЛЮ + СЛОВО): Літературний часопис ННІ філології та журналістики Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2010. – №15. – 156 с.

Анонс: ФіLeo+LoґoS | Філео+Логос | Люблю+Слово

Організатор
ФіLeo+LoґoS | Філео+Логос | Люблю+Слово

Запрошуємо Вас на презентацію нового 15-го випуску "Філео+Логоса", котра організована буде спільно з Житомирським плейбек-театром, і відбудеться 21 грудня (у вівторок) 2010 р. у 101 аудиторії ННІ Філології та журналістики ЖДУ ім. Івана Франка
У програмі:
поміжсвяткова і міждисциплінарна феєрія "Кава з перцем", приготовлена за спеціальним запатентованим психофілологічним рецептом:
- авторами останнього випуску,
- представниками літературного гурту "Кварта",
- ЖММГО "Оксія",
- колективом Житомирського плейбек-театру.
Не забудьте прихопити із собою добрий настрій, ініціативність, готовність до діалогу!!! :)))
Вітаються елементи карнавалу у виступах учасників та різдвяно-новорічні аксесуари!)))

Під керівництвом Петра Білоуса - "Філео+Лоґос"

Серед вихованців інституту є немало вчителів, які мають державні нагороди та почесні звання. Заслуженими вчителями України стали випускники-філологи: Й. Власюк, П. Гітуляр, С. Грицаєнко, Н. Коваль, С. Ковальчук, А. Матвієнко, Л. Надієвець, З. Осипчук, І. Павленко, А. Сисевич, М. Солотвінська, В. Смик, В. Суходольська. У різні часи навчалися на філологічному письменники Борис Тен, Д. Окийченко, М. Клименко, М. Прилуцький, В. Грабовський, М. Сич, Б. Остапенко, М. Пасічник, І. Ліберда, В. Врублевський, В. Даниленко, Г. Цимбалюк та ін.

Низка викладачів та студентів інституту підготували і видали збірки поезій та прози. Так, професор М. Никончук опублікував шість поетичних збірок "Зворини", "Незгаркамінь", "Грезно", "Її величність жінка", "Тріумфальна арка", "Голгофа", професор П. Білоус "Преображення", "Неперервна поезія" та "Отже", професор В. Шинкарук збірки "Moderato синіх сутінків", "На відстані ночі", "Перелітні дощі", "Перехрестя розлук", "Оповідання", "Нестандартний підхід", "Колискова для осені", доцент А. Лісовський - збірку "Роздуми", викладач В. Білобровець "Окрушини смутку" та ін. Доцент Г. Кисельов опублікував книгу спогадів "Такая жизнь..." Випускники факультету Р. Здорик, Т. Павлінчук, А. Рюмшина, А. Савенець, І. Шинкарук, С. Демчук теж дебютували першими збірками поезій. Під керівництвом професора П. Білоуса в університеті виходить літературний часопис "Філео + Логос", у якому друкують свої художні твори студенти-філологи.

Джерело: http://www.zu.edu.ua/filfak.html

Презентація "Філео+Лоґос", №14

В четвер, 11 листопада, об 11.40 в аудиторії № 101 ННІ Філології та журналістики ЖДУ ім. Івана Франка відбудеться презентація 14-го випуску популярного часопису "Філео+Логос".

Програмою презентації передбачено:
1) читання поетичних творів
2) літературознавча акція "Нагадує, але...", присвячена творчості житомирських авторів, від Сніжани Чернюк
3) представлення кращих студентських робіт з теорії рецепції (С.Чернюк)
4) музичні номери
5) сесія-автограф

Джерело: http://z-obektiv.com/2010/11/09/zhitomir-pobachit-novij-14-j-fileologos.html



10-го і 11-го листопада відбулися презентації літературних часописів кафедри слов’янських та германських мов – «Поетика» – і кафедри українського літературознавства та компаративістики – «Філео+Логос» – ННІ філології та журналістики.

Джерело: http://universum.zu.edu.ua/ReadData.php?h_id=61

Презентація "Філео+Лоґос", №13

05.05.10 р. У конференц-залі інституту філології та журналістики відбулося представлення оновленого літературного часопису «Філео+Логос». Головний редактор та автор проекту, професор П.Білоус у вступному слові відзначив, що й не сподівався на зорі створення часопису у 2000 році на його таке довге літературне життя. А втім, «Філео+Логос» ставав все більше популярним і помітним літературно-мистецьким явищем і не лише в інституті філології та журналістики. Більше 60-ти авторів опублікували свої твори на сторінках альманаху впродовж десяти років.
Ініціативу П.Білоуса на різних етапах видання підтримали його аспіранти: А.Горбань, Г.Левченко, Л.Золотюк. Нове дихання часопису останнім часом дали викладачі та студенти Г.Левченко, Л.Золотюк, Ю.Гуз, В.Мельниченко, О.Левченко.
Учасники презентації познайомилися з поезіями авторів номера. Схвальні відгуки отримало нове літературне угрупування «КВАРТА» у складі К.Марчук, О.Расовської, Ю.Гуз, О.Трохимчука. Присутні мали змогу не лише почитати, а і послухати твори надруковані у журналі у власному виконанні авторів.

Джерело: http://www.zu.edu.ua/archiv.html