Складень :: Олєзя Левків & Олег Левченко :: Німби хоку (2004)

Складень [виданий до тематичного заходу] :: "...Завтра - це тільки інша назва сьогодні" (2002)

Житомирська обласна організація Спілки творчої молоді України 

“Liga ArtiS”

Складень 5

Міністерство культури і мистецтв України,

Житомирське училище 

культури і мистецтв 

імені Івана Огієнка,

ІІІ-ій курс режисерського відділу 

заочної форми навчання

2002 року

представляють вечір-презентацію молодої поезії нашого краю, виставку-презентацію 

творів молодих художників

“...ЗАВТРА – ЦЕ ТІЛЬКИ ІНША НАЗВА СЬОГОДНІ”

Андрій Савенець
Читає Олег Левченко
РЕЦИДИВ
Було щось біля болю – так, не біль.
Не біль, а так – як лобом у болото,
Бо літо вбите, літу ще боліти,
Бо лід поплив по волі хмелю хвиль:
Болід поплівсь поволі, мов було то
Блукання вовка в спалених полях.
Мій переляк супліттям днів і миль
Повів повільний шлях. Помильний шлях?


Тетяна Чеховська 
Читає Наталя Криштбль
СКІФСЬКА БАБА
Я скіфська баба з поглядом камінним
Давно від болю зовні скам’яніла.
Одначе, з серцем вроджена нетлінним,
Я відчуваю біль душі – не тіла.

Я голосом, який біду віщує
Вам буду пісню степову співати.
Ту пісню люди, може, й не почують,
В ній – голос вітру, полину і м’яти.

Мені що день, що рік, що років сотні –
Я кам’яна, я час не відчуваю.
За всі образи й дні мої скорботні
Змовчу, стерплю… і вже не проклинаю.

Мої слова, що серце розривають,
Віки перепалили на каміння.
Стражданням пам’ятник історія складає,
І я стою під місяцем-видінням.

Стою й мовчу… мовчать каміння звикло.
Немов фортецю Прощення мурую.
Із кришталю, аби з Небес проникло
Тепло до мене. Я його відчую.


В’ячеслав Біденко
Читає автор     
ОКСАМИТОВА РОСЬ
Оксамитова Рось
Трави нові нічні обіймає,
Діамантами зір пелюскоче нічний небосхил.
Я живу… Й у житті віднайтись сподіваюсь,
Як знайшовсь у п’яті стародавній Ахилл.
На мене не чекає помилка Фетіди,
Я занадто дорослий у мрійних думках…
Я мости запалю, де ніколи не піду
У мрійливих і лагідних бачених снах.
Оксамитова Рось…
Не вагаючись мила,
Дай наснаги усім, хто бажає її.
Плаче хтось…
То летить з небосхилу
Ще один діамант,
Сподівання нові…
Не бажає наснаг,
Хто кохання відрікся,
В кого замість кохання
Зазлобилась кров...
Ніби душу підняв,
Аж у серце піднісся
Схлип відвічних зітхань,
Як найвища любов!..


Анатолій Клюско 
Читає Дмитро Зіневич
ТРИДЦЯТЬ ТРИ
Голова опустилася руса
Й ніби чую я голос згори,
Бо ж мені, як тобі, Іісусе,
Проспівало життя тридцять три.

А ще й досі стою на розпутті
І не в силах до тями прийти,
Вже стомився розшукувать сутнє
Та й не вірю, що зможу знайти.

Зве на суд мене долі Ґолґофа,
Щось запитує совість мою,
Я ж розгублено плутаюсь в строфах
І надіями мрії кую.


Світлана Башинська
Читає Ірина Петракович
* * *
Свідомістю фантазію торкаю
І розумом цілую почуття.
Хоча не пташка я та все ж літаю
У хаосі буденного життя.

Душею серце лагідно лелію
На перешкодах заздрісних бажань.
А чорна мрія у багатті тліє
Спіткнувшись на руїнах сподівань.

Добро і зло, змагаючись в двобої,
В примиренні не поєднають рук.
Це вороги тепер, а ми з тобою –
Як свідки їхніх нездоланних мук.

Рядки лякають стомленим серпанком
На сірий шлях життєвих сторінок.
Недоспані, зігріті теплим ранком,
Немов дитина, роблять перший крок.

Їх б’є свідомість вічністю надії,
Із розумом з’єднавши почуття.
А я з невірою цілую мрії,
У смерті відбираючи життя.


Валентина Налапко
Читає Валентина Лаврик
* * *
Я проллюсь на дно твого серця,
Віднайду свій маленький куточок.
Я сховаюсь у нього від ночі,
Самоті не пробивши квиточок.

Я так довго шукала дорогу
До тепла, що зігріє нарешті,
Заховаю душевну тривогу,
Пригорнуся до тебе ще ближче.

Знов безглуздя низаю на нитку,
Божевільно всміхаються мрії,
Ніч чега крізь відчинену хвіртку,
Випускатиму кульку – надію.

Я не буду осуджувать
Тихше,
Не сполохай дитину-кохання.
Я проллюсь у скорботніші вірші,
У рожевий відтінок світання.


Олена Болюх
Читає Марія Стрижко
* * *
У темряві маленького вокзалу
Стояла дівчина, тоненька, мов струна,
Когось в дорогу, може, проводжала,
Чи зустрічала милого вона.
А поїзди приходили, рушали,
У темній нічці танули, мов дим.
Вона одна задумливо стояла
І тріпотіла серцем молодим.
Усе перетворилось на чекання:
І теплі зливи, й літні вечори.
А семафора крапочка остання
Виднілася, мов вогник, з-за гори.
Їй говорили: “Не чекай, минулось,
Він полетів, мов пташка крізь вікно!”
Вона сором’язливо посміхнулась:
“Я ждатиму його усе одно”.


Світлана Штатська
Читає Ольга Могилевець
ЦУЦИК
Тато цуцика приніс:
Чорні вуха, чорний ніс,
Чорні лапки, чорні очі, –
Весь, немов поріддя ночі.

Чорний, чорний, як вуглинка,
Чорна шийка, чорна спинка,
Чорний навіть язичок.
Котиться з кутка в куток
Шерсті чорної клубок.
Затаїться і мовчок!

Але я його люблю,
З ним читаю, з ним і сплю,
І гуляю разом з ним,
Щоби ріс мій пес незлим.


Олег Левченко
Читає автор
ТАК ПРОСТО
Накреслю лінію, так, просто, не маючи ніякої мети. Замислюсь, щоб додати ще якусь безцільність. Зупинюсь, подумаю, головне, щоб це було без мрій, просто так! Спробую намалювати поряд із лінією коло. Вам це нічого не нагадує? Мені теж! Може, щось перекреслити? Добре було б порожнечу? Виходить якась невпевненість. А заради чого все це? Краще було б відкласти цей аркуш і  дати домалювати майбутнім дітям, може, вони більше в цьому побачать, тільки б не відклали онукам! Вони, мабуть, будуть мудріші і скажуть: “Що то за ахінею надумав дід?” Якби вони знали, що дід просто так – пустував!

Олена Савчук
Читає Наталя Кришталь
* * *
Залиш мене одну
Серед вогню і квітів.
Прадавнє божество
В руїнах помира.
Чи справді ти
Бажав мені добра,
Коли вогнем ішов
Мій дім святити?


В’ячеслав Біденко
Читає автор
СЛОВА
Слова!
Ви незграбні й смішні...
Нічого, так собі – вітер...
Якщо призначаєтесь ви байдужості.
Яж тоді – митар...
Ви – ніби здобич орла,
Якщо ваш слухач пустеля...
Нехай ваша сила й була
Як вибух, як блискавка, скеля.
Ви навіть не краплі в морі,
Де всякії краплі – зорі,
Ви – тільки найбільше море,
Якщо ви моє горе...


Ольга Городецька
Читає Дмитро Зіневич
* * *
Оголена насиченість буття –
як гойдалка для сутності
людської
і подорож удвох з самим
собою –
як віра в необхідність
каяття…


Ігор Дейнека
Читає Ірина Петракович
* * *
завтра – це тільки інша назва сьогодні
    В. Неборак
ти прийдеш завтра
чи може не прийдеш
та все одно
я приведу тебе
покажу будування вчорашнього дня
затамуй подих
поглянь на ці могили
де спочивають вчорашні
години
хвилини
секунди
ми


Валентина Налапко
Читає Анна Тамбова 
* * *
Мені хотілося торкнутися до скронь,
Ти естетично був холодний.
Твій подих і тепло долонь
Нагадували час минулий.
Незайманим лахміттям падав сніг
Прозорою дитячою сльозою.
Дивився світ на темноту доріг,
Які давно залишені тобою.


Тетяна Короленко
Читає Валентина Лаврик
ПРИРОДА І ТИ
Природа і ти… Більш ніщо. Більш ніхто.
Віддай їй думки, в ній втопися, забудься,
Забудь про сіреньке убоге пальто,
Про те, що від грошей кишені не рвуться.

Багатства не треба, де сонце цвіте
Солодким, легким, найдухмянішим цвітом,
Де крильми журавлик хмаринку пере,
Де фауна й флора кохається з літом.

Забудь геть про все, бо природа і ти
Завмерли у русі, зійшлися, злилися,
Не треба завдання, причини, мети…
Навколішки ставши, природі молися.


Юрко Ґудзь
Читає Олег Левченко
* * *
…з того, як бачиш –
тих, що почуєш…
…тих, що почуєш –
не намалюєш…
Ось чоловік, що надвечір звільненою від щоденної і щонічної ноші рукою пробує написати слово “ВОНА”, а виходить “ВОДА”… Хоче написати слово “ВІН”, а пише “ДЗВІН”... Хоче вивести щось схоже на слово “ДУША”, а з’являється “ТИША”… Неможливість комусь розповісти про тебе – про нас, двох людей поміж слів перетворених в попіл… Хоче вивести слово “ВОДА”, а виходить “ВАТА”… Неможливість щось комусь розповісти перетворюють всі лексичні зусилля на вправи для скриптора глухонімого… Хоче намалювати гієроґліф “САД”, а з’являється “СУД”… Там наші тіла мали на двох одну душу і тишу…
Я хочу розповісти Тобі
Я хочу розповісти Тобі
Я хочу розповісти Тобі
– там, де почуєш –
не залікуєш,
хоч і забудеш…


Мовчання триває цілу вічність...
Юрко Ґудзь

Автори висловлюють подяку 
за сприяння у виданні цього складня
голові Житомирської обласної організації 
Спілки творчої молоді Укаїни 
“Liga ArtiS”
Ковтушенку О.Ю.
та заступнику голови Левченку О.Г.,
а також особлива подяка 
ІІІ-му режисерському курсу 
заочної форми навчання 2002 року
та їх викладачу-режисеру 
Осляку Володимиру Михайловичу
за розуміння і сприяння 
розвиткові української поезії.

Малюнок на обкладинці Наталії Левченко  

Самвидав
Житомирської обласної організації
Спілки творчої молоді України
“Liga ArtiS”

2002 рік

Складень :: Олег Левченко / Наталя Шеремета / Любов Годлевська / Тетяна Шабодей / стронґовський / Олена Костюченко / Вікторія Дем :: Прийдешнім (2003)

Житомирський обласний елітарний літературний клуб 

"Перевесло"

імені Олени Теліги

Складень 9

Присвячується 6 річниці

заснування клубу

ПРИЙДЕШНІМ

Олег ЛЕВЧЕНКО

Наталя ШЕРЕМЕТА

Любов ГОДЛЕВСЬКА

Тетяна ШАБОДЕЙ

стронґовський

Олена КОСТЮЧЕНКО

Вікторія ДЕМ

…"Коли? Коли? Коли прийде

Апостол правди і науки?!"

Вже двадцять перший вік гряде,

Доносяться священні звуки

Тих невмирущих, гнівних слів,

Що народились в серці сина…

Крізь призму зболених віків

Їх пам'ятатиме Вкраїна,

Досягши всіх земних вершин,

Вознісшись до висот небесних,

Всіх руйнувань здолавши тлін,

Повстане з попелу, воскресне!..

Галина РУССУ,

уривок з вірша 

"Звучать Шевченкові слова…"

ЖИТОМИР

2003

Олег ЛЕВЧЕНКО

< ~ >
Тримаючи у руках пенzля і картинку
повабно*
вимальовуєш себе на палітру відчуттів,
іz насолодою zмішуючи фарби:
жовте іz синім,
чорне z червоним,
помаранчевим... (окремо)
дістаючи іz пляшечок томатних...
"Кривава Меррі"... (zакусюючи).

< ~ >
твої пальці схожі на палітурку
що я використав до своєї zбірки
боzна до якої приблиzно
zвішуючи твою працеzдатність
на умовностях мого міленіумного
ловитиму себе на думці сачком
"я" наче маю "прикид" метелика
а не поетичне обожнювання
іz віzерунком на крильцях янґола
що причепившись тиняється zі мною
та zі своєю муzою

< ~ >
навчись рахувати почуття
відучора вони zатамували світ
відчуття світу  ?  напевно
роzмова іz самим Богом
як цвяшок для автотраси

Повабно* - неолоґізм.__

Наталя ШЕРЕМЕТА

< ~ >
Жага кохання
витекла солоною краплиною
кріzь zаплющені очі,
торкнулася пальчиком вологих вуст,
шовковою хустиною
проzоро сковzнула по оголеним плечам
zалоскотіла пір'їною в горлі
і zасіла глибоко в животі палаючим клубком

< ~ >
Zалишу пляшечку своїх парфумів тобі на zгадку біля філіжанки недопитої кави.

< ~ >
Поступово втрачаючи zдоровий глуzд
 мрію про твої цілунки.
 Нулі в квадраті
 краще
 ніж роzбиті склянки ніжностей.
< ~ >
Полум'я  свічки тьмяно  відображається у твоїх очах.
Струси z вій подив, дивися лише на мене.
Так, я дивна,
але ж тобі це подобається
Zбочена уява малює власний світ.
Не шаруди думками,
до спокою ще далеко.
Дай мені свою руку,
 тримай міцніше.
Швидкість мого польоту
перевищує можливості літального апарату.
 Пристебни ремені -
гальма не справні.
Zбочена уява малює власний світ,
 як полум'я свічки
у твоїх очах.

Любов ГОДЛЕВСЬКА

< ~ >
Чари чужі причащали
Зчернечену душу вночі, -
Чорне ганчір'я зачахло
І чотки навчали в плачі.

Ручки беззвучно чіплялись
За плечі причалу причин, -
Й зчулено ті розчинялись,
У Вічність спустивши човни.

Очі сторіч дочекались
Пророчого щему свічі, -
Й частки полярні помчались
В розпечений смерч маячні.

ІЛЮЗІЯ ВЛАДИ

Мені вдалося загнати земну кулю
в авторучку -
І вона стала кулькою на кінчику
стержня буття.
Водитиму її різнобарвними боками
по паперу,
аж доки не скінчиться чорнило
історії.
Кулька неймовірно швидко обертається,
трансформуючи час
в екзистенціяльні переживання
мого вищого "Я".

< ~ >
Поволі просуваю
переспілі прагнення
між шпаринками
впертого "Дай!"
Їх плоть спотворюється
спресовуючи порох думок
для вибуху...
Та піт і сльози
псують паливо мрій.
Попри все спопелила
ще перше
посмертний свій посаг...
Приймеш?..
У час посту
душа не попросить
нічого,
крім відповідей...
Не соромся,
що гола і боса,
брудна...
Приходь, поговоримо, Господи.


Тетяна ШАБОДЕЙ

< ~ >
Хтось запитав: де мій світ!
Він все ще блукає у пошуках своєї власниці,
Не знищуй самотність. Горду. Незалежну.
Нехай твої справи і дії будуть вчасні.
Лиши біля себе пів-усього,
А мені залиши долю
мого блукаючого світу.
Хтось запитає, де твій світ.
Що ти відповіси?

< ~ >
Швидкоруч нищу емоції дружні
ножовим пораненням прямо в серце,
лишаючи помирати його самітником.
А я не хочу смерті чужої та своєї,
але мушу...
Нехай за це мене засудять довічно.

НОВИЙ ДЕНЬ

У прозорій юрбі
з сірим відблиском
ледве впізнаю Ранок.
Відчиняю вікно -
і щулить серце сірий сум.
А кава холоне.
Завчасно дивуюсь:
навіщо сваритись
із тим чи иншим днем-невдасі?..
Вітер розбудить гаряче повітря,
із чашкою кави зникатиму в часі.
Вітер лоскочеться в тюлі...
Кавовий осад на дні...
День бешкетує
у новім вбранні.


ПЕВНІ ВИСНОВКИ

До сьогодення приєднується
Завтра,
Затравлене тим Вчора,
Але ми намагаємось
Їх ще поєднати загальним...
Життям,
Недоступним до кінця
Нікому з нас.
Бо сонце підвладне
Дню,
А ми - сонцю
(чи то Дню?)
А, може, иншому чомусь?    комусь?

< ~ >
Розіп'ята гордість
На перехресті
Бажання і можливості
Через чуже "Хочу",
Через своє безсилля.
Вкотре розпинаюсь,
приносячи в жертву
Її - гордість.
А вона безсмертна?


стронґовський

-метро №1-

свідомість летіла
колеса стукали
і гориzонт біг навтьоки
і бачення світу
барвами стріло
когось. Чи ви слухали
сенсо-есенцію цієї фіґні?
падало віття
в думок пірамідність
у каньон піротехніки
снами
є беzпліддя на
противагу вагітности
тут щось посереднє
щось трапилось z нами
ґудzики
голки
нитки
шви
відкривають дійсну породу
ковток
вода
колеса стукали по
стравоходу

-метро №2-

zаліzна корова на рейках
доїть сірих zайців
жує гебрейські пейси
траву останніх днів
хто винен їй жетона
копирсайтесь у кишенях
бо в місяці костоломі
zайці витрачаються жменями
zаліzна корова на рейках
доїть сірих zайців

zнаєте най собі доїть
бо zрештою доять всіх
-подяка-
в нас міство мальоване Маяковським
місто де
майбутнім тхне
і як побачу млосно
zабиті вікна дверей
тихо скажу:
zа хрущовки
дякую
СРСР!

Олена КОСТЮЧЕНКО

< ~ >
Коли тобі на серці важко стане,
Що краще вмерти, аніж далі жити,
Згадай щось добре, та жени погане,
Не дай комусь із горя порадіти.

Не дай, щоб хтось сказав:
От він вже й здох", -
Бо спився, обколовся, обкурився,
Із цим життям нещасним не змирився, -
А міг би жити, як усі, удвох!

А міг би жити й наживать добра?
Але "пани" за працю вже не платять…
Іх вже ловить й здирать штани пора -
Бо зад однаковий у бідних й у багатих…

Коли тобі на серці важко стане,
Що краще вмерти, аніж далі жити,
Згадай щось добре, та жени погане,
Не дай комусь із горя порадіти.

< ~ >
Мужвладні
       владні
         ладні…
Без роботи
          Все в турботах
          В чорних ботах…
Одиниці
       ниць
  п'яниці…
 Що за східці?
Люди в сітці. Булки кекси
     Паляниці
                макарони…
Гривні песо євро
         долари і бони…
Вічність щастя
     без турбот життя до віку -
це без Бога не здійснити
                                чоловіку!


Вікторія ДЕМ

СУПЕРНА ЛЮБОВ

Батько сина запитує:
- Синку, любий синку,
Чом узяв собі до пари
Дивну таку жінку? -
Та вона ж - мов соломинка,
Ще й манюня зростом,
Ніби змалечку небога
Мордувалась постом.
- Ви уцілили в "десятку", -
Син признався тату, -
Зоя тим мені до серця,
Що їсть небагато,
А для нашого часу -
Це вартніше за красу!

ЯКІ - МИ

Бабуся в парк на поменад
притурила псяюру
Й зненацька там серед кущів
застукала злодюру.
Він вже ялиноньку зрубав
і повертав наліво.
Бабуся кинулась услід,
типаючись від гніву:
- А зупинись негіднику!
ходім-но до участку,
Там припаяють штраф такий,
що перестанеш красти!
Крадій ходу загальмував,
здивовано скривився:
- Звідкіль оце, скажіть мені,
суддя такий з'явився?
Нащо лякаєш і сичиш,
мов би надута кобра?
Гадаєш, що зловмисник я,
ні, я людина - добра.
Згубив красуню? Ну то й що? -
в грошах потребу маю;
А зарплатні як не дадуть -
ще й не одну зрубаю!
Уже ж на носі рік Новий,
а гривень де дістати?
То я діп'яв товар ходкий
і йду його збувати.
Ой, не картай мене, ой-ой,
і сповідать отут облиш,
Бажаєш - деревце й тобі
віддам за пів ціни лиш...
Бабуся радо хап до рук
струнке блакитне диво:
- Спасибі, синку дорогий,
ось на тобі на пиво!

КРИТИКА І САМОКРИТИКА

У нас чудовий Президент -
До рани прикладай:
По благих намірах веде
Країну прямо... в "рай".
У нас Міністрів Кабінет -
Мов богатир Кирило:
Рятує економіку,
Махаючи кадилом.
Також Верховна Радонька
У залі не дріма:
Собі смачні добробути
Все вище підійма...
Такі сидять керманичі
У нашому кремлі,
А нам за те наділено
По клаптику землі:
Ори-сади, копай і сій,
А восени згреби й радій!
Хоч наш ковчег хитається,
Не втопиться однак,
Євреї повертаються -
То дуже добрий знак!
Ми біля них притулимось
І якось проживем,
Від сорому зіщулимось,
Та все ж не пропадем.
О Боженьку, ти завжди прав! -
Віддай нам те, що відібрав.

___________________

Заснований Житомирський обласний елітарний літературний клуб "Перевесло" ім. Олени Теліги  (назва заснування: літературно-поетичний клуб "Перевесло")  27 лютого 1997 року. Її представниками є молоді та зрілі поети, прозаїки, які небайдужі до своєї національної культури.
Керували клубом Галина Руссу, Олег Левченко. Наразі керівником клубу є Наталя Васьковська (Шеремета).

Самвидав,  2003 р.

Складень :: Олег Левченко :: Плоть Землі (2003)

За сприяння

Житомирської обласної 

молодіжної творчої орґанізації 

Мистецька ґільдія «Nеабищо»

Житомирської обласної орґанізації 

Спілки творчої молоді України

“Liga ArtiS”

Олег ЛЕВЧЕНКО

 Плоть Землі

Житомир

Серпень 2003

=\\=

губами

амінь стогне миш

регоче в оплесках папір

шикуйся натовпе

на бренд

шварґоче “мур-а-мур”…

упс! командир

пласт ще пласт ще миш

їж пласт їж пласт їж ще

фарс вихаркує

фейс

м’язи усмішки як клей

“ша” – вишурхуєте мише?

га-га-га

раз-два даз-рва

зав-дар ваз-рад

зір-ви-го ви зір дір спазмами

нафіґ А та голова?

липне лейблаю Ріка

вифіґ-викрутка

шик-пан-доза з циклом

жіночности

ех же баба

кам’яна й

а очі виблює рука

вша й запрошуєш у рай

=\\=

годинникові шпичаки

навіжені церемоніяли

голоґрамні голодранці нині

лізуть м’ясом на паркани

мозолистим файним

шкребуться по металу

роблять мотлох

на шкандальні шпальта

розпанахуючи гачками зябра

якнайменше задля

святости смолоскипів янґольства

=\\=

псуй::розжовуй каніфоль

мочить змінність фрукт планктонний

66::за інструкцією Бозі

рафінуй свою ::юбов

розтривожуй оцет

інстинктивністю структури

як селюк веди корови

на ін_дусtрію думок

ніж::загоюючи рани

інсталює богослов

поглинай себе фруктозо

бракоробністю чіп-арту

брязкотіння твого варто

буде кров і будівництво

=\\=

…недалеко твого вічного…

посеред асфальту 

й радіяційного бетону…

мовчали після темряви зіниці…

на землю вже котру годину падало біле пір’я…

…на небі духовна війна…

=\\=

симетричного ранку ’…’ навпроти вчорашньої лінії, що полишала пам’ять… пальці тримали бісер ’…’ бісер продавав руки ’…’ схлип води ’…’ хрест на грудях ’’’ пальці Бога ’’’ завтра буде Богом ’…’ тебе чекання ’…’ коли свічка не згасла ’…’ твій зморений янґол

=\\=

Коли гахнуть об стіну годинником –

зупиниться спина і стіна

увігнана в землю

не летітиме зі світовою швидкістю

Час прикутий до ліжка

відімкне вічність

зазирнувши до дзьобика зозульки.

ПОСТФУТУРПАРОДІЯ

на Ромця Здорика

жабки вмирають радісно

дійсно

подейкують навіть цікаво

файно

жити

й дуже себе любити

в стогнучих жабках у житі

мрії нав’язливі здійснюють ночі –

в серце кілочок

прошу я панно

дайте мені

жабки

шматочок

=\\=

дарма самотній будинок

на останній конвертній хвилі вибуху

механізує ретро-ранок

зникаючи у лушпиннях погляду

=\\=

1: більше вас

2: більше маса

3: більше емоцій

= менше розуму?

3: краще менше

2: краще вдвох

! краще я сам

=\\=

змінився час

змінились ролі

=\\=

Протилежні слова

В протилежних людей

Віднайти хочуть зміст.

=\\=

Крізь пори головного мозку

Віднаходить розум світло.

=\\=

Природа пахне спермою.

Київське шосе відпочиває

в останній день весни.

=\\=

Квіточить свіжий мед 

у молоці сонця

в суниці теплих слів

й на скибку хліба білого.

Чутливі вуста 

пестять пошептами ніжними.

30.05.03.

=\\=

Мене розривають слова,

але мовчу.

Полишаю святість білого аркушу.

=\\=

Втамовую спрагу

з розчулених вуст твоїх,

знаходжу ніжність

в чистоті погляду твого…

Поглянь, твоя присутність

спонукає й комп’ютер писати поезію!

=\\=

Спокійний погляд мій

Задумливий, сторонній,

Тебе щохвилі вабить

Шукати й віднайти…

Чому ж тоді

цих струн, які ладнаєш,

торкнутися боїшся ти?..

=\\=

Вчора нарвалося на гостре,

розпанахало собі м’язи,

вивернуло нутрощі,

дало по мізках…

Мабуть, було багато крови…

Сьогодні я вільний.

=\\=

Тобі я майбутнє й минуле не зичу,

Твій праведний шлях: кульмінація болю…

А в жмені осяяні кров’ю обличчя

І буднів брудних височить крематорій.

Ти схожий на того, що буде не завтра,

Ховаючи серце в емоцію світла.

Поглянь, як в рефлекторах кожного кадру

Ти змінюєш простір, пророчиш на дійсність.

Нам жити не боляче в травмах суспільства,

Нам просто б уникнути слів несміливих

Й давно примиритися свідком насильства:

Коріння ідей вивертає могили.

=\\=

Реальність непорочно зачавши майбутнє, 

нарешті втратила цноту.

Непорочні зачаття в співпраці із Богом,

Ексґумація душ для великих ідей,

Новоявлення цноти у місті Нью-Содом

І зручний ґонорар для майбутніх дітей…

Розпанаханість вір стимулює на краще,

Обладунки життя терплять глупий вогонь.

О, прозрілий народе, начасі ледащий,

Як гуде твоя кров, плоть землі для долонь.

Елітрність слугує метою обгортки,

В поколінні травмованім час ножовить*;

Лона масових NEOстей “тішать” аборти,

Наречена у білім best-плоттям крильмить*.

=\\=

Час заліплює очі...

Збочи!..

Дуже хочу!..

По самісіньке:

“А не хочу!”

По самісіньке:

“А не буду... я! Ким?..”

Кинуті ми...

Прокидатимемося 

покидьками!

Прикидатимемося 

виродками!

Виродженими виродками

з зародку,

по самісіньке:

“Бога в душу... В Йо...”

=\\=

Колючками розкішної троянди

однієї з гебрейських пустель

був розіп’ятий зрілий пуголовок.

Він сконав бозна коли,

як на життя молодої жабки.

Люди кажуть,

що бачили, як та квітка стала

перекотипустелею.

Одже,

колючками розіп’ятий пуголовок,

колючками став колесований...

Терплячий равлик пожартував

пропонуючи конанізувати

неквакотливе й напівзелене молоде

в космонавти “NЕАБИЩО”.

ПРОТО~СЛОВО

~паранормальність зітканих облич

з півсфер ненадбаних прослів

ще нерождествуючого в плоті

Бога-NOVA~

~взірець різця NEO

для нерукописних почувань

не-хайль-майбутнього різьбяра~ 

~автентичність себе

в антиупередженому ускрізьові

в поступередженому наскрізьові~

~для нерукописання Нас

NEO

сповиває плетиво Бога~

~лоскоче NEO мозок людства~

час-майбутнього-Nе-я~

=\\=

В несвіті* зникають небажані діти,

Майбутнє народжене завтра померти…

Якщо наше вчора кохається в смерті,

Сміттєвості* часу пектимуть боліти?

На гострих каміннях людей, десь за рогом,

Чіпляючись серцем скресається* всесвіт:

Камінь соромливість по каменю хрестить,

Щоб завтра безбожно зустрітися з Богом.

Навпомацки з долею, душі клітинні

Шукають бетонні потріскані крила,

Щоб в ніч на міфічне число, з лона тіла

Пройшла демонтація мозку в каміння.

Минув життя спілкуючись на дотик,

Коли кілки висаджують кілками,

Коли шепочуть мертвими вустами

Несвітні* діти, щось сказати проти.

23-24.08.03.

* – неолоґізми.

БІОҐРАФІЯ

Левченко Олег Ґеорґійович. Народився 1 листопада 1978 року в місті Житомирі. Саме у Житомирі по закінченню школи № 2, технічного ліцею, студіював науку училища культури і мистецтв ім. Івана Огієнка, спеціялізація: режисура театралізованих заходів і видовищ (1999-2002рр.). Активно займається громадською діяльністю, є заступником голови Житомирської обласної орґанізації Спілки творчої молоді України ”Liga ArtiS”, головою Житомирської обласної молодіжної творчої орґанізації “Мистецька ґільдія “Nеабищо”. Має поетичні збірки “Подих” (1999), “Камертон почуттів” (2000),  “Афоризми” (2002), збірки перекладів поетичних творів анґлійською з української Оксаною  Кавун “Перетинаючи поглядом / Traversing with a Glance” (2002), збірки “Zорова поеzія” (2002), “Ґлосолалія” (2002), “Без надсад вічности” (2003). Друкувався у літературно-мистецьких альманахах Житомирщини “Зустріч’99”, “Зустріч 2000-2001”, альманасі “Провінція” № 3 (2002, м.Житомир),  журналі “Березіль”, колективних збірках “Першість”, “Неабищо”, “Останнїй zошит постфутуриzму”. Постійно друкується у періодиці. Представник житомирської школи постфутуризму (післямайбуття). 

Складень :: Олег Левченко :: Горобцям сучасним :: Танка / Ренгу / Хоку (2001)

Олег ЛЕВЧЕНКО

ГОРОБЦЯМ СУЧАСНИМ

Танка
Ренгу
Хоку


ТАНКА

***
небо кривило
криваво апостольськи
на сталактитах
що скупчили крапочки
зір пориваючи вниз

***
Цілунків вино
З надзвичайним букетом,
Такому, як я,
Дай приємно ковтнути,
Тебе відчуваючи.

***
Кульбаб космічність
Стала світом дівчинки
В її долоні,
Наче сніг, букетиком,
Не сполохнувшись вітру.

***
Під лопатою
Земля, зробивши сальто
Гульк у ямочку!..
Я переконуюся
У талановитості.

***
Розсиплеш чіпси,
Гейби клишавий ведмідь.
— Оце так треба?
«Що поробиш? Мається.
То — горобцям сучасним!»

***
Я йду до тебе
Божевіллям слів своїх,
Немовби геній.
Тобі так не здається?
Потребую ж співчуття!

***
Про мене кажеш:
«Я і норма — явища
Антисуміені».
Добре, бути думці так!
Для тебе — не я норма...

***
Обличчя дерев
У кріслах м'яких бордюр
Вивчають, чомусь, .
Людей філармонію...
Подивляться й позіхнуть.

***
твоя присутність
через тисячу метрів
відчує мене
весніють квіти поля
то для тебе кохана

***
благословенна
святоблива присутність
вабливих розмов
прилітають ластівки
весніє ластовиння

***
блідаве літо
сторінкою інтернет
подивилося
руденьке кошенятко
біля клавіатури

***
мовчить касета
в шахті магнітофона
ти на природі
натискай відтворення
твори собі подібних

***
Знизу на джинсах
Висить матня матюків.
Зустріч з асфальтом.
З г(о)ріха природу слів
Скидатиму лушпиння.

***
Чашка пахощів
Зелен-чаю й жасмину,
Як твоя врода.
Легкістю поцілунків
Питиму тебе ніжно.

***
де-не-де і т.д.
твій тріск трав вкриває крик
десь зійшов Агов
буде падати мадам
ти не сам ха сан а сан

***
Агітка-погляд.
Ага, загітували!
Агата Крісті?
Ліхтар надії в мреві
Ліфтер уключить в очі.

***
Певно півень впав.
Шапку шибко в шубку — шмиг!
Гріти грати — гра.
Форма ферми є фірма".
Флору ліри лору, га?

***
Мура химерить:
То міра моря — миля,
То мило миле...
То майже може й маже!..
А може хай як може?

***
Сторінка й замок.
Стороною йде замок.
Стираю кіно.
Помпу-пам'ять у Каннах
Помну в м'яти локонах.

***
Тим усім, хто був,
тим усім, хто є,
тим усім, хто буде —
хто наклав на себе руки —
я висловлюю протест:
жити буду до кінця!


13.05.2001
Наснилось сьогодні мені харакірі.
Жахнулась сакура.


РЕНГУ

Ясніє думка
У травневому злеті
Рости від корінь.
Проростає цілунком
Галузочка дерева.

Гарнюсінький світ
Чепуриться тобою,
Промінням, дощем.
Проростає цілунком
Галузочка дерева.

Гарнюсінький світ
Чепуриться тобою,
Промінням, дощем.
Напуває повітря
Чутливе цвірінькання.

Занурюй краса
У гарячу природу
Своєї мети!
Напуває повітря
Чутливе цвірінькання.

Занурюй краса
У гарячу природу
Своєї мети!
Віртуозністю неба
Горітиме райдуга.

Жагуча струна
Поміж крил вселюбові
Наш слух золотить.
Віртуозністю неба
Горітиме райдуга.


АГЕКУ

***
Поділись роздумами
Одкриваючи світ(ло)!

***
Не кричи!
Слухай серце
... ... ...

***
Поцілуй в уста •
зачни любов!


ХОКУ

***
Муха в кімнаті.
Дати тобі розуму
Бути за вікном?

***
Комір в театрі —
Колір тир-лім-бом-пилу.
Відчуття сцени.

***
Бачиш збочення?
Непередбачуваність!
Бедлам лампад... Так?

***
В окропі короп,
В окропі й кріп, як полин.
Чадить Чорнобиль.

***
Кепель та п'ятак.
Щось закепкував лисун.
Хрумкотить рука.

***
Садок вишневий.
Україна.
Японська сакура.

***
Приємна думка,
Коли звучить у формі.
Жовнір при зброї.

***
Місто без води,
Водограї ні гу-гу!
Що, електрик(а?)?

***
Уповільнюється хід.
Життя надвечір
Й мої роздуми.

***
Ґулю ґедзь вкусив
На нозі Ахіллеса.
Я пригнічений.

***
Мене і мене
Гальмувало повітря.
Не гальмо(ю) я.

***
Береш Біблію —
Горнеться твоя думка.
Гортається світ.

***
 Я б не хотів,
 щоб з такого цікавого поета
 став поганий політик.
    Про автора. Володимир Осляк

Моя біла думка
лягає на чорний світ.
Йому холодно.

***
Воно прийде.
біль(ле) ЗНИКНЕ.
Вона оголиться.

***
Буду як донор:
Сорочку скидатиму;
Вона — бігуді.

***
Миєш ти спини,
Голиш ти шиї машин.
Бути шоFером.

***
Тобі. кохана,
Ось цю купив лопату.
Любов до справи.

***
ПОЛІТИК-ПІЇТ
перелазить через пліт
палітри політ.

***
Відкрийте світло,
Я хочу вікно.
В мене галюні!

***
Агресія — хтось.
Апробованість?
Розгалузилось.

***
Національна
Нас валюта єднає.
Ідеологи.

***
На хресті ( )
Зі знаком Бога..
Ваша репліка!

***
Гудуть берези
Голодними хрущами.
Значок якості.

***
Я спів.чуваю повіям.
Це не праця...
А може не життя?

***
Гуркіт метро в переході.
Танець звуків на руках.
Гармонь розчинює неспокій.
Пливуть долинаннями кроки.
«Чорнобривці посіяла» ти...

Міста розчахнутий простір
Просить, ні! — кричить, гарчить...
Квартири-курники, як просто,
Ховають людей у самотність.
У власній оселі — ти, власне, як гість.

Музика міста гальмує...
Муза входить у твій дім.
Минає місто, місце музи,
А втомлену збуджує думку
Гармонійна гармонь й перехід.


Житомирське книжкове-газетне
видавництво «Полісся»,
Тел. 37-32-23, 37-35-53.
Тираж 500. Зим. 1970.

Складень :: Олег Левченко :: Поет і Народ (2002)

Олег Левченко

ПОЕТ І НАРОД

Студент Житомирського училища культури і мистецтв ім.І.Огієнка.  Заступник голови Житомирської обласної організації Спілки творчої молоді України “Liga ArtiS”. Автор двох поетичних збірок “Подих” та “Камертон почуттів”, публікацій у літературно-мистецькому альманасі “Зустріч’99”, колективних збірках “Першість” та “Неабищо”.                                       

ЖИТОМИР
2002


* * *
Може світ – це є Мета?
Лиш – чия?
Її суть –
Це непомітне повсякдення?
Чи сліпого часу плин?
Що заповнюємо ми
В неосяжну нам Мету?
Думка прагне, виривається
З простору свого часу.
Потім нишпорить,
Не знаходячи нічого –
Залишається
В обіймах лабіринту.
Ми за межами.
Ми обмежені.
Хто є – ми,
Коли життя – є шлях Мети?
27.07.98.

* * *
Розціловуй весна білим квітом простори,
Навкруги википай ароматом медовим.
Барвосніжно розпінься густими садами
Над травою, що пишно лягла килимами.

І заграй, мов симфонія в чистім повітрі,
Трепетливо оживши у сонячнім світлі.
Напувай розквітаюче мальвами серце,
На душі віддзеркалься, немов у люстерці.

Хай чарівність вселенська твоя не погасне,
А буяє завжди дивовижно прекрасно,
Наливаючи спокій в розбурханість віку,
Огорнувшись у подих гарячого квіту.
20.01.99.

* * *
Нас випадковість зустрічала.
Ми голі цвинтаря хрести.
Віщунка-доля не вгадала
Коли тримала терези.

Когось питають: хто забутий?
Той – хтось – простує навмання.
Його не душить галабута...
Принишкло дихає свіча.

Над нами наші стались вчинки,
Пройшов не наш експеримент...
Як восени жива рослинка
Втрачаєм й ми життя пігмент...
31.05.99.

* * *
Шматочки моєї особистості
розсипаються на слова і фрази.
Я торкаюсь до них своїм подихом
і відчуваю в них свою душу.
Я існую,
бо вмію Дихати!
4.06.99.

* * *
Наприкінці життя,
оглядаючись,
осягаємо сліди
своїх кроків,
із незрозумілим бажанням
пройтись назад
і деякі з них
позатоптувати.
7.06.99.

* * *
Крокують впевнені життям
У силу мудрості нового!
Навіщо зрячим вороття,
Як не сліпого мають Бога?
25.07.99.

* * *
Як щиро та гордо
тримати в устах
чисту, сильну, ніжну...
...голубити, прикрашаючи
дорогим камінням
чуйності-чулості-чутності...
...плекати у глибинах
свого великого,
мирного серця –
                              Мову.
12.11.99.

* * *
Нас викльовує
зі шпаринки одноманітності
дьокул сьогодення.
Ми втримуємось
на мотузочку
нашого характеру,
Непомітно для себе
крокуючи за Богом.
13.02.00.

* * *
Спробуй
життя увібрати
в маленьку цяточку!..
Ну, і як відчуття
тримати його
на кінчику авторучки?
23.02.00.

* * *
Як бульбашка з’являється тимчасовість.
Хтось з’являється, як тимчасовість.
Хтось дивиться на бульбашку,
як на тимчасовість,
в країні спостережливих бульбашок.
8.03.00.

* * *
хтось робить вигляд що балотується
хтось робить вигляд що робить вибір
усі з розумним виразом обличчя
йдуть парадом планет
хресний хід під серпом і молотом
усі з розумним виразом обличчя
перехожі зі спокушеною
         покошеною
         покусаною посмішкою
дивляться як проминають
          проминає
          промайнуло
думки спираються на сьогодення
сьогодні гроші завтра ідея
віддає цвіллю
у повітрі свій смак
аніж у гаманці
розумний вираз обличчя
спокушена
  покошена
  покусана ідея
спостерігає як проминають
проминає
промайнуло
робити вигляд що балотується
робити вигляд що стався вибір
25.06.00.

* * *
хтось вмирає ще за Україну
а хтось давно вже її продав
27.08.00.

* * *
слова відстоюють право на голос
говорити
маємо ми
вголос
31.08.00.

НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ

Україна – Я!
Україна має своє “я”!
Україна пишається своїм “я”!
Як гордо бути Собою!
31.08.00.

* * *
Йдучи проз Михайлівську церкву –
запах кадила:
народження та смерті,
вічного!
17.09.00.

* * *
насолоди тіло води
чай жінка
тебе напуваючи
розігріє своєю ніжністю
ти питимеш маленькими ковточками
ту скромність
насолодження
8.10.00.

* * *
Коли я скуштував слово –
мене розкидало по поезії.
Тоді я подумав: чи не
занадто
сміливий вчинок?
14.10.00.

* * *
Ти колись подивився у калюжу
і пішов геть.
А для неї, ти так і залишився
стояти просто неба.
21.11.00.



* * *
А ми живем під нашим небом.
Ми лавреати. Тільки Нобель
Давно зробив нам гепі енд,
Бо в нас культур(н)и(й) секонд хенд.
16.02.01.

* * *
Вимерли, вигнили смутки,
Вигіркли, вилились сльози.
Пальці розколюють грудки
Чорного, чорного болю.

Чорного, чорного болю
Душу зривали печалі,
Чом Україно не в Бозі?
Ми, чи не ми заволали?

Ми, чи не ми заволали
Стиснувши зуби риданням?
Теплі оселі лишали
Люди з німим почуванням.

Долі розкидають душі
Наче каміння по полю.
Хто буде сильним і дужчим?
Хто залікує тривожне?
26.02.01.

* * *
Ти взяла у свої руки мою долоню,
усвідомивши щось,
згорнула її, наче квітку.
У твоїй містерії
мої пальці
відчули пелюстковість білого латаття.
4.03.01.

ВЕРБНА НЕДІЛЯ 2001

Купи душу верби…
Ти дивишся на розкладені пучечки,
що мають перейняти святість Бога…
Не помились у виборі,
поміж них твій окраєць розуму!
8.04.01.

* * *
Бруньками!  Бруньками! Бруньками!
Весна вибрунює, брунькоче!
Весна бруніє, брунькотить!
9.04.01.

* * *
Кульбаб космічність
Стала світом дівчинки,
В її долоні,
Наче сніг, букетиком,
Не сполохнувши вітру.
08.05.01.

* * *
Тим усім хто був,
тим усім хто є,
тим усім хто буде –
хто наклав на себе руки –
я висловлюю протест:
жити буду до кінця!
16.05.01.

* * *
Чашка пахощів
Зелен-чаю й жасмину,
Як твоя врода.
Легкістю поцілунків
Питиму тебе ніжно.
18.05.01.

* * *
Береш Біблію –
Горнеться твоя думка.
Гортається світ.
19.05.01.

* * *
Я співчуваю повіям.
Це не праця…
А може не життя?
22.05.01.

* * *
Молодий хлопець
знесилений працею
щодень витягати журнали,
банально та звично,
і все ж для копійки,
цим ранком готує на стенд
«Отдохни!»
28.05.01.

* * *
Колись казали: я – людина!
А зараз кажуть: я?
4.08.01.

* * *
Смійтесь з моєї поезії –
сміх викриватиме час.
Мені за втіху.
11.08.01.

* * *
Поділись болями остаточно і приречено
серед тих,
що ляскають пальцями, ляпкають язиками
ховаючи обличчя, ховаючи думки
у самісіньке остаточно,
у самісіньке приречено,
серед тих, що є ми!

Цікаво як минають люди,
коли для когось ти статичний
остаточно і приречено!
15.09.01.

* * *
У слові БОГ є вибух!
15.09.01.

* * *
Ми дивимось на власну віртуальність
Квадратом світ пізнаючи.
Малевич винайшов TV!
Ми дивимось на власну віртуальність,
Правдиву земну віртуальність,
Що надає духовну смерть.
Ми дивимось на те, що нам подоба.
24.09.01.

* * *
поет і народ.
пророк -- не поет!
народ є пророк,
де писар – поет!
3.11.01.

* * *
Не кричи!
Слухай серце
…   …   …
21.11.01.

Складень :: Олег Левченко :: Молоко (2002)

ОЛЕГ ЛЕВЧЕНКО

МОЛОКО

м. Житомир


***

 м

 ко

 ло

  о

 ко

 ло


* * *

Ур/шу
ун/ка
шу/ка
шкуринка

ен/на
е/ба
еб/на
    неба  

з пло/лу
до/у
ло/ду
плоду

ос/я
цон/ся
он/ця
сонця.


* * *

ста
сата
     

стан
сатал

 
стана
саталін

   
станалін
саталіна
     
сталін
сатана


* * *

“...вершити віршами...”
Андрій Савенець


вер
вір
   
верша
вірши

вершати
віршити

вершити
віршами


* * *

радісна

рай дісна

рай дійсна

райдуга

рай дуда

раду дай

роду дай

род удай

родину

ро диво

райди Бо


* * *

вже
      нема
  жениха
в
  женеві
в
  желе
         він
невже
він
 інший
   шийний
фужерний
фуршетний
фу-
 туристичний


* * *

борг
бо  г
  о 
    р
      г
    р
  о
б
морг
       г
     р
   о
м
мор
торг
      г
    р
  о
т
     р
   о
       г
бо


* * *

нас
     у
       вас
           є
             мо

насуваємо

        єм
             но

набуває

любування

      1.


над
   хо
      дить

   хо
      хіт

на
   чи
нань

на

   ті
     ло

 вті
     ле
       но
          го

       но
        сом

        2.


при
     ро
         да

     ро
        бить

     ко
         ло

     ко
        ми

три
   крап
         ки

   кра
          щих

запитань


* * *

пінґ
понґ
   
  перебір

біг
бог
       
   недобіг

пів
пав

   впав

хтось


Е.


вчен

коле

глев


енкол

еглев

чен


колегле

вченко


Олег

Левченко


* * *


каламар
       мур
       муть
каламуть

тихих
   чар
   чур 
   чуть що
течуть

      у
красу
     сурм
     сум
чистих
   псалм*

що пишу
     в шум
       жур

звукожар*                     


* * *

ти

тинь
тінь
то

нас то
ми сто
місто

тня
дня
істо

та торія

те рія
ме то
рій а

рія


* * *

тож і мир

тожимир

житомир

ревенем

ревіла

цареві

маніви

лимани

манили

городи

гародо

дорога


* * *

в

ві

вій

війн

війну

війнув


війною

війно

війн

вій

ві

в

Складень :: Олег Левченко :: На честь і славу містера Житомира (2002)

Житомирський обласний елітарний літературний клуб 

"Перевесло"

імені Олени Теліги

Складень 1

Олег Левченко

На честь і славу 

містера 

Житомира

Над теоретичною частиною міста 

синіють чорні кажани.

Пане Ікс 

не будьте хрестиком 

на межі хворого популізму.

ЖИТОМИР

Червень 2002 року.

* * *
викльовують хлюпом хлюпиків
жахастиків із хвостиками
карлючками з колю ключ
колосками колючками колінами
на пальмі панельній на панелі
міста міс істини містера житомира
на вулиці вулику укус кусючого
шосе щось є таке самісінького
на кий на кой накісь київського
напів провів повів повії

* * *
тролейбус
крізь панораму вікна
замордовані сексом
вивіска
кінотеатр
україна

* * *
кожне місто має свій запах
проїжджаючих авто
меблі на замовлення
замовляння
мовби мова мов ба
чого це я
буває
не продам
так дадуть милостиню
мабуть вигідно вивішувати заживане
безболісне проколювання вух
чудернацька дитина обіймає глобус
рекламно
хотілось би побачити її вухо
бук книга
мекер маклер махлер махлювати
махлювательськи
самовіддано
стовбичать і шукають долі стовпчик
як завжди
тільки запоетизуватись
хоч мистецтво
але як біля верстату
круть верть
все інше твої проблеми
хтось оголює брудні
або неіснуючі ноги
і купує співчуття
хлопець зійшовши з тролейбуса
протирає взуття квиточком
подвійна користь
дівчина
думки явно снують
оце мабуть мій
дарма
пройшов
але ж я так стріляла так стріляла
інша
я не всі
очі додолу
офіційно
щось
кокетно вигнуті долоні
музу не запрягають як коні
дроти
тролейбус злизує електрику
хотів би бути співучасником
позичили гаманця

* * *
На вулиці дощ
У тролейбусі всі сидять з парасолями
По салону тоненький запах пива
     та копчених оселедців
На зупинці чоловік щось інтенсивно
     розминає щелепами
Спостережлива дівчина
бажаючи підпалити цигарку
     видовбує вогонь із запальнички
Колеса музично гальмують
П'яний намагається зловити ногою
     сходинку

* * *
у салоні
   краси
   тролейбуса
   жінка сідницею
   просуває свою репутацію

* * *
місто Жито гуртожиток тож торжествуй місто
мости твої перетинають ріки руки
залізниці валізи мають тримати запізно віза
на біс а ви вже на прибутті тож перебудьте пробу
бутності візьміть віз мить й везіть куди світ 
за очі везе

* * *
піднімається асфальт
як розкриті пелюстки тюльпана
надвечір
ховає в собі пуп'янок
місто

* * *
Каналізаційні люки
як голови перехожих
всотують у себе інформаційний бруд
із засфальтованого світу
Дерева механічно витинають
з себе листя
Вітер набовтує золото калюж
Дорослі намагаються граблями
зліпити листовика*
але досягнувши купи
що не нагадує навіть і піраміду Хеопса
підпалюють
смакуючи запах диму
Міняться вікна як світлофори
Крізь рами дерев просмоктується
цигарковий дим
Дехто з насолодою в легенях
Розлючена трава
залишається у щілинці щільника будинку
Все інше
розлючений стан стін
суспільства

* * *
тебе проймає місто
крокуєш через міст
у бабиного літа
багацько схожих літ

пахтить повітря ладан
торкає серця лад
у зіграному матчі
як в шахах авто мат

* * *
ти
тинь
тінь
то
нас то
ми сто
місто
тня
дня
істо
та торія
те рія
ме то
рій а
рія

* * *
увійду в Тетерів своєї духовності
натрушу в кишені рук
   червоні крапочки з калини
вмиюсь сяєвом з міських калюж
торкнусь стіни просто-ру-кою
відчую під пальцями липкий смак
заплющу очі сталевих пелюсток
скинувши з себе обгортку
   як по зимі метелик

* * *
Житомирська вулиця
      1-го Травня
            причавила під лід
                  обличчя банана.
Він не перший такий.
Такі були колись…
Таки велись такі…
Колеса
      фотографували обличчя банана
            і котились
                  різними поглядами,
                        серед яких був і мій.
…житомирський
      екзотик езотерик.

* * *
десь
за вікнами тролейбуса
все одно які вулиці
моє місто
намарилось
на ліхтарних стовпах
зробили біопсію світлофорам

* * *
тож і мир
тожимир
житомир

ревенем
ревіла
цареві

маніви
лимани
манили

городи
гародо
дорога

* * *
зайдеш у тролейбус
         місця для дітей      похилого віку
кудись зникло слово та
зайдеш у ліфт
наклейки з жувальних ґумок
у позах непристойності
що не встигли пристосуватися
до ґвалтівників агіток
увійдеш у вулицю
кіоск музичних товарів
презентує над віконцем продавця
condomи
повія закупила цілий пакет товарів
за чесно зароблені гроші
наскільки дозволяє їй честь
і гідність
що захищають народні депутати



* * *
Мокрий слинявчик асфальту 
на шиї водоколонки.
Простує по дорозі
з двома надкушеними паляницями,
що трапезує на обидві щоки,
дівчина.
За гастрономом на смітнику
собака перевіряє свої акробатичні можливості.
Жінка гепнулась у трон
тролейбусного крісла,
позаяк я,
поза нею,
відчув позу своїх ніг
з німим зойком на вустах.

* * *
у вікні метелика
Метерлінк
Лінкольн
Кельн
Львів
вівчарки
арлекіни
кіно-
інок
інжир
Житомир
тумби
урбанізації

* * *
Чіпляючись за світло ліхтарів,
Прозорими, просторими руками,
Повисну на конектиці* цямрин,
Як п'яний джміль від липового меду.
Електрику гальмуючи в дротах,
Занурю карий погляд в стратосфери.
Гарячі ізолятори гудять.
Гуляють по Житомиру гормони.

* * *
Молодий хлопець
знесилений працею
щодень витягати журнали,
банально та звично,
і все ж для копійки,
цим ранком готує на стенд
"Отдохни!"

* * *
                         Гуляють по Житомиру гормони
По місту гуляють гормони.
По місту гуляють машини.
Вмиваєш долоні землею,
А погляд ховаєш в рекл(и)-ми.
Жуєш атмосферу лимона,
З шампанського робиш салюти.
Фарбуєш, критично-містянський,
Знеживлені свої вол(ю)-ся.
Як хронік ковтаєш пігулки
І думка шкребеться по тілу(с).
По місту гуляють гормони,
У казус ховаючи ф(і)ло...

* * *
Над банями церкви літають
великі чорняві метелики.
Сумно.
Великі метелики.

* * *
Кабала містична,
кому-му-ністична.
Кава міста,
кава міста…
Я смакую
каву міста.
Кальвініст я.
В кабалі містичній,
кому-му-ністичній
смак присутній
кальвініста,
кальвініста…
Кава міста.

* * *
Спостережено!
О Житомире,
на твоїй землі лежать пакетики
для кохання,
хоча використані, але в тім смак весь,
що для діла;
на твоїй землі лежать пакетики
від "мівіни",
хоча з жиром, але то мабуть від нашого;
на твоїй землі шприці наркомана,
і так, начебто обгортки від морозива;
ти рідний краю мій: смаків доконаних!
Цікаво залізти в "мівіну"
гризти думки!

* * *
     Вам створити ілюзію розвитку?
   Я вийду у місто збирати в чуприну туман.
На подертих вустах намальований сміх.
У тюрмі два вікна, то, напевно, буржуй.
Упирайся в стіну еластичного А.
   Хоч жінка в турботі за справжнього спонсора -
Переймаюся фітнесом, п'ю фіточай.
І скажи ти мені, що ось тут я - ніхто,
Бо з такої поезії Азія Б.
   Не камінь із плоті, а серце; хтось кинув його.
У тобі соковиті емоції дня.
Хоч дозвольте сказати вам про послідовність…
Вам створити ілюзію поступу О.
* * *
Слухайте поезію коли її потрібно бачити;
коли немає критеріїв працюють почуття.
Заглянуть у компактність душі!
Збагнувши цінність павз
зберігайте право голосу,
бо важко дивитися на правду…
а усвідомити її?
Спіткнувшись обличчям об наріжний камінь
чуйте слова Івана Багряного:
"Ця декорація, цей фарбований фасад -
від політики."
"Ламаючи лезо думки…"
Все на хвилинностях тримається.
Що не гниє, те розвивається!
Не пульсуй по сторінках…
Не дихай… Йди на компроміс.

* * *
Ходити порожнім містом:
бачити вікна,
слухати двері,
бавитись світлом,
мірятись з тінню,
марити ліжком,
сьорбати каву.
Маслом удома
мурзати кашку…
взявшись за ніжку
марити ліжком.

я цього вартий

* * *
На мене дивився стовп.
Я його не впізнав,
не привітався.

* * *
Над містом самотня зірка.
Урбаністична вдача.

КОХАННЯ
Метал та глина як одне!
Урбаністичне.
31.12.2001р.

* * *
Агов,
моє місто спотворене!
Тварюки ми -
руками
мали ми тебе
      на увазі.
Зважуй
на наші зауваження!
28.04.2002р.

Складень :: Олег Левченко :: КіНеМаТоНуСи (2002)

 Житомирська обласна організація

Спілки творчої молоді України

"Liga ArtiS"

Складень 1

Олега Левченка

КіНеМаТоНуСи

біч вемно гай долю жутність зик
віги нева ваби во кувика дови
віч гемно дай жолю зутність йик
гіги нега габи го кугика доги
гіч демно жай золю йутність кик
діги неда даби до кудика доди
діч жемно зай йолю кутність лик
жіги нежа жаби жо кужика дожи
жіч земно йай колю лутність мик
зіги неза заби зо кузика дози
зіч йемно кай лолю мутність ник
йіги нейа йаби йо куйика дойи
йіч кемно лай молю нутність пик
кіги нека каби ко кукика доки
кіч лемно май нолю путність рик
ліги нела лаби ло кулика доли
ліч мемно най полю рутність сик
міги нема маби мо кумика доми
міч немно пай ролю сутність тик
ніги нена наби но куника дони
ніч пемно рай солю тутність фик
піги непа паби по купика допи
піч ремно сай толю футність хик
ріги нера раби ро курика дори
річ семно тай фолю хутність цик
сіги неса саби со кусика доси
січ темно фай холю цутність чик
тіги нета таби то кутика доти
тіч фемно хай цолю чутність шик
фіги нефа фаби фо куфика дофи
фіч хемно цай чолю шутність щик
хіги неха хаби хо кухика дохи
хіч цемно чай  шолю щутність бик
ціги неца цаби цо куцика доци
ціч чемно щай шолю щутність вик
чіги неча чаби чо кучика дочи
чій шемно щай болю вутність гик
шіги неша шаби шо кушика доши
шіч щемно бай волю гутність дик
щіги неща щаби що кущика дощи
щіч бемно ваби голю дутність жик
 біги неба баби бо кубика добА


* * *
(мікс)

Гіркет матро в пурихіде.
   Тінець зваков ну рикіх.
      Гірмень разчонюйи ніспекай.
         Пліветь далонуннйимі крека.
            "Чірнебравцо пусиїле" та…

Місте разчохнутий прістер
   Прісеть, на! - крочуть, гирчіть…
      Квіртера-корнуки, їк преста,
         Хівеять льодуй и сіметнасть.
            І влеснай осули - ти, влесна, йок  густь.

Мізека мосту гильміє…
   Мізе вхадоть у твий дім.
      Мінея мосту, мисці меза,
         І втемлано збуджиї демка
            Гірменайно гурминь й пірехад.

* * *
фабула фабула фабула фабула вабила
фабула фабула фабула фарбила фабула
фабула фабула фабулу фабула фабула
фабула та була фабула фабула фабула
фі була фабула фабула фабула вибула


* * *
(По газетних рядках)

рівництво томирсько бла рацю а ліпшен
стиційно лімату, окре, бе ча робці і аліз
ограми ритягне вестиці коно бла; трим
боту вестиці омпані, о же арекоме ебе я
адій і абіль омерці трук ворю риятли мо
ля часті томирськи приєм  у іжнаро знес-
фору; вида ормаційно-екла атеріа ро іло
ожливості бла.

* * *
біле лебі
сало лоса
люди дилю
тіло лоті
кома мако
небі біне


* * *
(мікс)

Їснея дошу
И трівневамо злути
Рісте вад корунь.
Прирістея цолунким
Гілезачко дуриві.

Гірнесанькой свут
Чипіреться тобуи
Пріменням, дощум.
Прирістея цолунким
Гілезачко дуриві.

Гірнесанькой свут
Чипіреться тобуи,
Пріменням, дощум.
Нипівея повутри
Чітлева цворунькинні.

Зінеряй кросу
И гіреча проруди
Свієя моту!
Нипівея повутри
Чітлева цворунькинні.

Зінеряй кросу
И гіреча проруди
Свієя моту!
Виртіезнастьо нуби
Гіретамо руйдигі.

Жігеча строну
Пиміж крел всальобуви
Ніш дех залотуть.
Виртіезнастьо нуби
Гіретамо руйдигі.

* * *
свет да понум бив ті
сват до пуним бів те
свот ду пинім бев та
свут ди пінем бав то
свит ді пенам бов ту
світ де паном був ти


* * *

Ми актори та предмети які нас оточують - іграшки.
Ме аКеТРе еТ еПРееДМееТ
аЙаК НеСе еТеЧуЙеТ еГРеаШаК

 * * *
Че Де Ве ЛееМеН
БеХаТе еСеНЦе
ХаДееЛ ВееСКа
Ге ПеВе Че ДеЖе
Це ЖеТе БеЗеЩа
ТеПер ЗееЛеС
Ща ДеХа Пе еРЦе
Де ГееН ЗеЦеКа

* * *
А бевеге, гедее - є жезеи! І їй каел
еменопе - ерестеу, ефхацече...
Ша, щаю я!

* * *
бавишся барвишся вишня
саме тому втомою
ожила ожина
на посміх поспіхом посохом
грозових розрядів у розраду одразу
криштального хрускоту
що стрічкою стрічає чаєм
безперечно печенею перченою вченою
по-свійськи по-свинськи
як у мисці місця міста місячного
що існує снує
загартовано згуртовано торбою
по світу по-свійськи світськи  хвацько

ми кожен день маємо можливість
що має нас на увазі

* * *
ватро варто балет белет трис таки вугіль гар гель вуль гар гельний вуль гар гарний а ріки купу купа рік Купала гопала купались дів ча ча та та бризками блисками слизькими з небом німб на кін балами відьмаками брели на берег тарабанячи по траві чаром у руці на пару собі до папороті щоб наторочити напророчити стирча стрічаючи чаю час а у ку ку рі ку-у

* * *
сповідуй спокійно
                спокейно
                спокайно
  спокойно
спокуйно
спокийно
пастеллю пустельно
пустально
пустольно
пустульно
пустильно
пустільно
слова що казати
казоти
казути
казити
казіти
казети
ти можеш глибоко
глибуко
глибико
глибіко
глибеко
глибако
торкнувши минуле
минили
миніли
минели
минали
миноли
щосила щасливо
щасліво
щаслево
щаславо
щаслово
щаслуво
P.S. віт-е-р-а-но-к-у-пив

* * *
хриплі лудять краплі
знаки лунки зниклі
вітер лущить светр
в ноти лупа ниток
наче біля ночі
ходить біль та гудить
морок білять мури
босі білі барси

* * *
    кудись  крутась
спалахом  порохом
  зірвався  з'явився
 крізь ніч  прізвиськ
      хтось  хрусь

* * *
викльовують хлюпом хлюпиків
жахастиків із хвостиками
карлючками з колю ключ
колосками колюками колінами
на пальмі панельній на панелі
міста міс істини містера житомира
на вулиці вулику укус кусючого
шосе щось є таке самісінького
на кий на кой накісь київського
напів провів повів повії

* * *
ось...пові...суки...нер...норд...нар...джен...нов...ось

* * *
місто Жито. гуртожиток тож торжествуй
місто мости твої перетинають ріки руки
залізниці валізи мають тримати запізно
віза на біс а ви вже на прибутті тож
перебудьте пробу бутності візьміть віз
мить й везіть куди світ за очі везе

* * *
кожний з інфіційним
інди
    фіційним
індифікаційним кодом
            мода
                        мадам
                                  податкова як
      підкова
      під
                 кожного
ін    фікаційним
індифі    ційним
   ди    ка
ін    фік  ція
індифікція
ін    фекцією


* * *
рош
рошко
рошколана (ромашка)
роксолана
роксолань
русколань
русь
русія
русь і я
рось
росія
рось і я
рос
орс
орсій
орій
орієць
оріянець
оріян
уріян
укріян
україн
українець
укр-індець
укр - отець
укр - ти
україти
у краї ти
у раї ти
у храмі ти
у храм іти
у рабі ти
у рабина
у врат Біг-а
            Бога
моя країна

* * *
агсимн кд
гасимн кд
кдин масин
кири кириасн
кірілау кітикі
марауси
гасимини кау

* * *
ар ор ур ул
арь ал уль ур
аль ар урь ур у лу
аль урь уль у
аль ор у
аль оу
алоу

* * *
а ні та дам
а ні ту дут
а ні сьо де
а ні сі як
ай ні ні ні

* * *
перестріли
     стріли
  постріли
сенсацію
сентенцію
синтезу
редакції
рецензією
рицарства
якось
якістю
 кисню
пласку
плаксиву як
праска
камбалу
 амбала в кілька
    балів

Самвидав Житомирської обласної організації Спілки творчої молоді України "Liga ArtiS"

Кінема (рух) - 1) артикуляційна ознака фонеми;
2) структурна одиниця жестикуляційної мови. 
Тонус (напруження) - 1) рівень емоційно-  психічної активності людини; психоенергетичний аспект життєдіяльності; 2) фізіол. Тривале скорочення або напруження м'язів і нервових центрів, для яких характерна дуже мала стомлюваність