четвер, 30 грудня 2010 р.

Ці три десятки літ…

Н. Семенюк, директор Житомирської ОЮБ,
заслужений працівник культури України

(уривок)

Задоволенню особистих потреб молоді у дозвіллі, пізнанні та творчості сприяє діяльність клубів та об’єднань за інтересами. При бібліотеці діють школа правових знань «Підліток», лекторій «Юний краєзнавець», літературно-музична вітальня «Від серця до серця», на засіданнях яких юнаки та дівчата дізнаються про правові аспекти молодіжного життя, про історію і культуру Укра-їни, рідного краю, та про життя і творчість видатних письменни-ків, поетів, цікавих людей світу й міста, а також про дбайливе ставлення до батьківських звичаїв, обрядів, традицій. Також ми запрошуємо до себе народних митців, майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, художників, музикантів, композиторів, і не лише відомих, а й тих, хто тільки починає. Завдяки цьому з наших читачів – поетів-початківців, музикантів, співаків, художників – виросли справжні молоді талановиті обдарування, зокрема поети Роман Здорик, Вероніка Кавун, Олег Левченко, заслужена артистка України, солістка Національного радіо України Ірина Шинкарук, акторка та співачка Житомирського музично-драматичного театру ім І. Кочерги Наталя Зубарєва, керівник рок-групи «Chilers» Артем Гунько, вчитель малювання Ілля Толстокаров. Це – достойні плоди клопіткої і щирої праці бібліотечних фахівців, які вивчають потреби молоді в книжці та інформації й забезпечують їх задоволення, допомагають юнакам та дівчатам сформувати життєву позицію, створюють комфорт та затишок у відділах та дбають, аби кожна поличка, куточок чи книжкова виставка були привабливі, щоб користувачів оточував незвичайний, повний світла і радості, різнобарвний книжковий світ.

Джерело: Н. Семенюк. Ці три десятки літ… // Бібліосвіт : інформ. вісн. – Вип. 1 (33) 2010 / [редкол. : Г. Саприкін (голов. ред.), Т. Сопова (відп. ред.), С. Чачко, Т. Якушко] ; ДЗ «Держ. б-ка України для юнацтва». – К. : [б. в.], 2010. – 85 с. // www.4uth.gov.ua/library_science/bibliosvit/bibliosvit_1_2010.doc

Обличчя житомирської лірики: Олег Левченко


Один із лідерів і творців Мистецької ґільдії «Nеабищо», яка першою презентувала в Житомирі ультрасучасну поезію. Автор 9 збірок поезій, прози, афоризмів. Переможець ряду літературних конкурсів, в тому числі Всеукраїнського літературного форуму творчої молоді та Всеукраїнської літературної премії ім. Б. І. Антонича "Привітання життя". Відомий організатор літературного життя, літературний редактор, керівник видавничих проектів. Серед поетів міста Олег Левченко - найяскравіший
представник максимально «чистого» формалізму з усіма достоїнствами і недоліками такої нетипової літературної карми. Величезна кількість його віршів являють собою справжні кросворди, фізкультурні вправи, гами. Левченко - поет-винахідник, поет-конструктор, поет-штукар, який демонструє спантеличеній літературній публіці свої експерименти, винаходи і фокуси в сфері «візуальної» поезії, ритму і рими, вигадування нових слів тощо. Цінність таких пошуків - в їх дотепності й оригінальності, в значному розширенні технічних можливостей поезії. В той же час існують «інші Левченки» - мислитель і косміст, а також поет з виражено ліричними нотами, душев¬ною теплотою і ніжністю.
В’ячеслав Шнайдер, старший науковий співробітник обласного літературного музою

Джерело: Шнайдер В. Обличчя житомирської лірики: Олег Левченко // 20 хвилин. - №23, 18 червня 2009. - С.58

вівторок, 28 грудня 2010 р.

Олег Левченко презентує своїм читачам нову книгу "Травмована кров"

Олег Левченко презентує своїм читачам нову книгу "Травмована кров"

>Олег Левченко презентує своїм читачам нову книгу "Травмована кров". Книга розкриває нові обрії розуміння слова - на рівні символу, сплеску, уривання, співвставлення, згасання, надриву, звільнення... Кожна ліва сторінка несе на собі відбиток вирваного кадру, цитацій відомих нам українських авторів...

ЖОДТРК. Відео. Фестиваль-конкурс молодих поетів Житомирщини "Клекотень осені - 2010" пам’яті Юрка Ґудзя

Презентація 13-го номеру часопису «ФіLeo+LoґoS»


В Житомирі на презентації 13-го номеру часопису «ФіLeo+LoґoS» популярний поет Олег Левченко потрапив під жіночі чари
30 апреля 2010, 09:23


В четвер, 29 квітня, в стінах Інституту філології та журналістики ЖДУ відбулась презентація ювілейного номеру популярного часопису «ФіLeo+LoґoS». Дійство зібрало небачену кількість зірок літературно-наукового світу Житомира на один квадратний метр. Серед них – метри, колишні автори часопису, а сьогодні успішні журналісти, письменники, виконавці, науковці, та сантиметри – теперішні автори видання, яким є ще куди рости. Більш як двогодинна презентація 13-го номера «ФіLeo+LoґoS» підвела підсумки 10-річної діяльності видання. Стала неформальним спілкуванням старих друзів.

«ФіLeo+LoґoS» - це літературний часопис Навчально-наукового інституту філології та журналістики при Житомирському державному університеті імені Івана Франка. 10 років тому відомий літературознавець та популярний письменник Петро Білоус вирішив видати свої творчі записи, що накопитились за роки. З тієї ідеї народився «ФіLeo+LoґoS». Завдяки скандальній повісті анонімної авторки з псевдо Марина Мисливець, вміщеній в книжечці, видання швидко набрало популярності. Хоча подальше існування свого дітища Петро Васильович Білоус тоді всерйоз не сприймав. А даремно – вже десять років «ФіLeo+LoґoS» є кузнею спраглих і вмілих до літератури людей. Небачено велика кількість зірок на Дні народження «ФіLeo+LoґoS» голосно свідчила про те, що видання давно перестало бути внутрішньоуніверситетським.

Сам батько часопису, головний редактор Петро Білоус на початку зустрічі пообіцяв розкрити таємницю десятиліття: хто ж така Марина Мисливець. Оліїї в вогонь підливав той факт, що таємнича авторка знову (вперше за останні 10 років (!)) з'явилася на сторінках «ФіLeo+LoґoS». Якщо в 2000-му вона описала еротичну історію дівчинки з села, яка, аби вступити до університету, мусила «пройти» через підстаркуватого збоченця-професора. В черговому номері вже дівчинка-студентка повинна пройти через ліжко викладача, аби здати хвоста з логіки.

Факт другого пришестя «талісмана» часопису Марини Мисливець точно не є випадковістю. Певно, він свідчить про новий етап в житті часопису, нове життя, якщо хочете. Про це свідчить і те, що черговий номер є 13-м. В цьому переконана редактор Галина Левченко:

- Щось має трапитися: збій у системі, порушення рівноваги, еволюційний стрибок чи мутація, смерть... – або ж народження нової якості, пришестя найсильнішого бога, вихід на життєву арену найвидатнішого і найуспішнішого героя.

Стосовно Марини Мисливець, то обіцянку зняти з неї маску Петро Білоус так і не виконав, сказавши, шо «інтрига повинна залишатись».

Професор Білоус досі не відкрив справжнього імені скандальновідомої Марини Мисливець

На День народження улюбленого видання прибула поетична еліта Житомирщини. Нині популярна «столична штучка», як завжди скромний і виважений Богдан-Олег Горобчук приїхав на презентацію спеціально з Києва. Богдан зізнався, що «спеціально не готувався», однак прочитав кілька своїх фірмових творів, чим подарував задоволення і собі, й присутнім.

Лідер ГО «Оксія» поет Костянтин Куліков, аби нагадати, що він ще й виконавець власних і не лише творів, заспівав під гітару, отримавши купу оплесків від слухачів. Особливо гучні лунали від жіночої половини, бо що ще треба, аби вразити жінку: справжній чоловік, поезія, гітара.

Гітара на презентації грала не лише в дуеті з Костянтином Куліковим. Авторка «ФіLeo+LoґoS» Людмила Суворова підкріпила власні вірші музикою

Увагу красунь ловив і лідер іншого літугрупування – «Неабищо» ¬- Олег Левченко. В його особі вміло вирішується одвічна суперечка фізиків та ліриків - саме на плечах Олега лежить технічна частина «ФіLeo+LoґoS»: верстка та поліграфія. Олег прихопив з собою фотоапарат і, поки дружина – редактор «ФіLeo+LoґoS» Галина Левченко - турбувалась про організаційні моменти, швиденько влаштував фотосесію милим красуням.

Серед присутніх були помічені: журналіст, поет, один з перших авторів «ФіLeo+LoґoS» Ромцьо Здорик, журналіст, викладач кафедри редагування та основ журналістики ЖДУ Надія Миколаєнко, журналіст, філософ Василь Муравицький, популярний поет і не менш популярний мужчина-викладач Володимир Білобровець, «дах студентів-літераторів» - завідувач кафедри українського літературознавства та компаративістики Валерій Башманівський, провідний науковець в галузі зарубіжної літератури, завідувач кафедри теорії та історії зарубіжної літератури Наталія Астрахан, корифей письменницько-викладацької справи Антон Лісовський, редактори найкращої студенської газети України «Універсум» Олександр Трохимчук (автор часопису, член літгурту "КВаrtA") та Юлія Гуз (член редколегії часопису). Висловив пошану улюбленому часопису декан Соціально-психологічного факультету, відомий психолог і світський лев Олександр Музика.

З особливою приємністю завітав на свято директор Інституту філології та журналістики ЖДУ Віктор Мойсієнко. Він протягом всієї зустрічі міцно тримав в руках свіженький примірник часопису і раз по раз перечитуавав вміщене там. Зокрема, і власне відверте інтерв’ю з досі невідомими фактами про відомого професора, які майстерно вивідав журналіст та член редколегії «ФіLeo+LoґoS» Віктор Мельниченко.

Поки Віктор Мойсієнко милувався красою поезії, Олег Левченко продовжував милуватися прекрасною половиною

Під кінець зустрічі пісенний подарунок присутнім зробила колишня авторка «ФіLeo+LoґoS», солістка козацького духового оркестру «Енергія» та неперевершена сольна виконавиця Наталія Зубарєва.

Після завершення презентації гості мали можливість безпосередньо ознайомитись з симпатичним весняним примірником нового «ФіLeo+LoґoS». Символом свіжого 13-го номера стала чорна кішка, яка обов’язково принесе всім читачам часопису щастя.

Далі усі розбрелись хто-куди. «Z-Объектив» прослідкував за редакторами «ФіLeo+LoґoS», які продовжили зустріч в кав’ярні «Французька здоба» на Михайлівський. Кореспондентам «Z-Объектив» вдалося підкараулити для коментаря одного з редакторів – Людмилу Золотюк. Матеріал читайте згодом на нашому сайті.

Джерело: "Z-Объектив"

субота, 25 грудня 2010 р.

Олєзя Левків & Олег Левченко. равмована кров: Еніґматика 25-го кадру. (Видавничий проект “Маузер”)


Олєзя Левків & Олег Левченко
Травмована кров: Еніґматика 25-го кадру. / К.: Видавець Романенко О.В., 2010. – 72 с.
(Видавничий проект “Маузер”)ISBN 978-966-2494-01-3

Ми розуміємо, що «заборони плід солодкий», але перш ніж читати цю книзю, 25 разів подумайте: чи варто, прочитавши її, сьогодні ж цитувати своєму сусідові, якому не довелось помізкувати 25 разів на тему: чи варто, прочитавши книзю, сьогодні ж цитувати своєму сусідові,..

Відео: Тетяна Шабодей. Презентація збірки віршів Тетяни Шабодей! / онлайн видео / Zhitomir Online

http://www.youtube.com/watch?v=JZJ93w8k_8M&feature=player_embedded

http://zhitomir-online.org.ua/Prezentaciya-zbirki-virshiv-Tetyani-Shabodey/ivideo-40-2-1130/

Антологія одного речення "Nеабищо"

Увага, все розташовано з дозволу авторів. Авторські права не порушуються.

Не псуйте каву цукром, а кохання шлюбом.
- Вероніка Кавун –


Поет на поетові сидить і поетом поганяє.
- колективне –


У мене багато збочень. Серед них я сам.
- Олег Левченко –


І кава з нами, і пиво з ними.
- колективне (жіноче) –

Слова збуваються. Печальні вірші - теж.
- Надія Голуб –


Народжую в собі пам’ятник - я пішов у декрет.
- Ромцьо Здорик –


Пишіть не так, як ми – або краще, або хай вам узагалі щастить!
- стронговський –


Ми не самотні в світі. Просто – перші.
- Наталя Шеремета –

Писано кавою на каві...
- Олена Лудченко –


Хто ловить Музу, а хто – кайф.
- Тетяна Шабодей –


Поети розмножуються віршами, а художники мазками.
- Олег Левченко –


Бути збоченцем у літературі – це так просто!
- Анонім –


І постмайбутня ніч була їм свідком... і свічею...
- Галина Малин –


Випити почуте й закусити побаченим...
- Олег Левченко –


Не ховайте до кишені метеликів!
- Галина Малин –
-2004-

Джерело: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159498

Анонс. Гуляй-мама..

Наступні збори гільдії 2 січня 2011 року біля обл. бібліотеки на 16:00. Якщо біліотека працюватиме - будемо у актовій залі - якщо ні, ідемо до КАВОМАНІЇ. І готуємось до вертепа!!!!!!!!!!

Приєднуйтесь! "Nеабищо" - "Вконтакте"

Мистецька гільдія "Nеабищо"

Ця група об’єднує творчих людей різного віку, що мають спільні інтереси щодо сучасної творчості та цікавляться різними напрямками. Творять та прагнуть кращого! Вимоги до літературного напрямку: обов*язковою має бути українська мова.

Приєднуйтесь: http://vkontakte.ru/club6187865

Равлики "Nеабищо" на "Рожевому слонику"

http://slonyk.com/tag/Неабищо/

Тетяна Шабодей. Присвячую Мистецькій ґільдії "Nеабищо"


Тетяна Шабодей

Присвячую Мистецькій ґільдії "Nеабищо"

З нас пишуть сьогодні,
Перебуваючи у стані
Післямайбуття.
Вриваємось у прочинені
Чужі думки
Хижих митців.
Забираємо банальність
До кишені,
Випускаємо на волю
Жабки-емоції,
Равлики-складні,
Метелики-думки.
Зачерпуємо натхнення
Зі сповіді
Біг-Мордів.
Конфіскуємо критику
У Великої Крапки...
Та врешті-решт,
Нехай пишуть сьогодення,
Щоб Неабищо було
Станом того післямайбуття.

Джерело: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185040

Історія. Ґільдія "Неабищо" - 2009


У Житомирі молоді митці відсвяткували 9 річницю існування гільдії „Неабищо” без притаманних подібним заходам помпезності і апломбу. Юні літератори та їхні старші колеги зібралися на вулиці Михайлівській біля фонтана, читали власні твори та вірші тих членів гільдії, які на той момент були далеко від рідного міста.
Тетяна Шебудей головою мистецької гільдії „Неабищо” обрана порівняно недавно. Головне її прагнення – відродити осередок в тому вигляді, яким він був на момент заснування.
"Щоб воно знову ожило, а спогади не залишилися б лише спогадами, а наповнилися новим змістом, захоплюючим для оточуючих творчих і нетворчих людей. Прагнемо, щоб люди дізналися більше про нашу організацію, хочемо розширити коло знайомств з різноманітними структурами і з цікавими особистостями".
Святкові ідеї для іменин «Неабищо» були сповнені мистецьким духом і символізмом. Віночок з польових квітів міг приміряти кожен бажаючий перехожий, водночас прочитавши вірші, свої або поетів мистецької гільдії. Кращого читця нагородили збіркою віршів поетів з „Неабищо”, виданою у 2006 році. Крім того, внесок у розвиток молодого словесного мистецтва можна було зробити і в інший спосіб, в якому поєдналося і матеріальне, і символічне.
Скриньку для благодійних внесків прикрасили метеликом і жабкою, до того ж равлик на банері, все це - символи єднання мистецтва з природою, її вічно живою душею і душами творчих людей.

Джерело: http://www.103fm.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=4785:-qq&catid=25:2008-11-24-21-22-44&Itemid=53


Виступ з приводу Дня Незалежності


В день повноліття держави, на вулиці Михайлівській по обіді відбулося виїзне засідання творчого об'єднання «Неабищо». Ведуча Тетяна Шабодей презентувала збірки творів Тетяни Пишнюк та Юрка Гудзя, а також поезії учасників об’єднання. Мешканців країни «Неабищо» представляли Галина Адамівна Кавун, Вероніка Кавун, Наталя Шеремета та ін. Гостями презентації стали також представники ЖММГО «Оксія», зокрема Костянтин Куліков, Роман Рой, Ларіса та Ніна Паламарчук, Володимир Ковальчук тощо.

Метою відкритого засідання стало відзначення Дня народження України, популяризувати сучасну українську поезію та зібрати кошти на підтримку власне сучасних українських поетів. Усі бажаючи могли придбати поетичні доробки організаторів презентації.

Ніна Паламарчук


Джерело: http://oksia.org.ua/

Тетяна Шабодей. «Прописи черевичниці»

Презентація прози «Прописи черевичниці»

Шановні друзі! До вашої уваги незвична для вас творчість Тетяни Шабодей! Нові барви у прозі! Такого ви ще точно не бачили і не чули! Для вас перезентуватиметься твір під назвою «Прописи черевичниці, або що буває від чарівних черевичок». Як завжди буде внесено у програму вечора певні розваги у стилі «Неабищо». Приходьте, відпочивайте, надихАйтесь.

Джерело: Тетяна Шабодей. «Прописи черевичниці» // http://tydyvy.com.ua/2010/10/10/презентація-прози-прописи-черевични/#more-430

Мистецька гільдія «Неабищо» відсвяткувала 10-річчя

Мистецька гільдія “Nеабищо” готується до ювілею
10 років виповнюється мистецькій гільдії "“Nеабищо”. Ювілей митці відсвяткують 6-го серпня о 6-й вечора у "Кавоманії" (вул. Московська 24-б).
Початок створення організації має чітко окреслену дату 7 серпня 2000 року. Саме цього числа відбулось перше мистецьке засідання, яке на той час ще не носило свого імени, а було започатковане Житомирською обласною організацією Спілки творчої молоді України “Liga ArtiS”. Ініціяторами проведення таких “збіговиськ”, стали Ромцьо Здорик та Олег Левченко.
Практично до кінця 2000 року, було проведено декілька мистецьких заходів: представлення мистецького складу орґанізації у музеї Космонавтики, розклеювання агіток “Поезія на стовпах житомирських”, вечір еротичної поезії „Ерзац, ерзац, ерзац”, випуск перших складнів та завершальна підготовка колективної збірки “Першість”, яка вийшла друком на початку 2001 року, щомісячні орґанізаційні засідання.
Чим “Nеабищо” живе сьогодні, можна буде дізнатися 6 серпня, завітавши до Кавоманії. Початок о 18.00

Джерело: http://zt.moemisto.net/blog/1168/


Мистецька гільдія «Неабищо» відсвяткувала 10-річчя

- Ми гарно провели час, але крім всього нагородили кожного представника гільдії, - говорить Тетяна Шабодей, керівник «Неабищо». – Навіть Галя Орожкевич, яка сама ще нічого не пише, отримала нагороду, як найвдячніший слухач «Неабищо», та те, що слухає нас і терпить.

Власниця незвичайної нагороди поділилася з «20 хвилин» своїми важеннями:

- У «Неабищо» я потрапила зовсім випадково, каже вона, - познайомилась з Тетяною через інтернет, а потім вона запросила мене на одну із своїх зустрічей. Я пішла і мені сподобалось. З того часу постійно ходжу. Слухаю. Поки ще нічого не почала писати, але нагороду вже отримала.

Довідка:

Початок створення організації має чітко окреслену дату 7 серпня 2000 року. Саме цього числа відбулось перше мистецьке засідання, яке на той час ще не носило свого імені, а було започатковане Житомирською обласною організацією Спілки творчої молоді України “Liga ArtiS”. Ініціяторами проведення таких “збіговиськ”, стали Ромцьо Здорик та Олег Левченко.

Практично до кінця 2000 року, було проведено декілька мистецьких заходів: представлення мистецького складу орґанізації у музеї Космонавтики, розклеювання агіток “Поезія на стовпах житомирських”, вечір еротичної поезії „Ерзац, ерзац, ерзац”, випуск перших складнів та завершальна підготовка колективної збірки “Першість”, яка вийшла друком на початку 2001 року, щомісячні орґанізаційні засідання.

Джерело: На святкуванні ювілею «Неабищо» нагороди отримали навіть вдячні слухачі // 20 хвилин, 2010 // http://zt.20minut.ua/news/10181597


Історія "Біобардикади"
(уривок)

На V-VII фестивалях (26.03.2003, 10.10.2003, 13.05.2004) виступили зокрема Ореста Даниляк, Андрій Кухар, сюрреалістичний Андрій Шерстобітов із "Хлібом собачим”, Оксана Зьобро, Ксенія Забродська, Уляна Боброва, Наталя Лукашук, Ігор Котик (читав речі у стилі Кафки- Андієвської), Ірина Ступак, Kitty, Ромко "Панк_оцький" Шукель, Андрій "Маленький Джон" Кіндратович, Фенікс(гурти "МІФ" ,"ПОЛИНОВЕ ПОЛЕ"), Андрій"ANDY" Шевців. Гостями були Северус Снейп –Львівський (м.Київ), Вероніка Кавун та Ілля Стронговський з мистецької гільдії "Неабищо”(м.Житомир).
Музикували – Юрій Рокецький (гурти "Coda”,"GREEN SILENCE"), Володимир Швець, акустичний проект Дощ –Young –Леся, Володимир Мазур і Тарас Гулик (гурт "То Не Ми”).

Джерело: http://diyclab.org/publ/istorija_quot_biobardikadi_quot/3-1-0-405

Петро Білоус. І досі цей журнал – перший


I досі цей журнал – перший
Нещодавно з’явився друком десятий номер літературного часопису ННІ філології та журналістики «Люблю+Слово» («Філео+Лоґос»). Його видання започатковане з ініціативи професора кафедри української літератури Петра Білоуса у 2000 році. Його ми й попросили розповісти про те, як матеріалізується творчість.
– Петре Васильовичу, а що було на початку «Слова»?
– Від початку своєї роботи в університеті (колись – педінституті) переймався творчістю початківців і як редактор стінгазети «Філолог» розміщував у ній їхні твори протягом багатьох літ. Але в якийсь момент зрозумів: епоха стінгазет безповоротно минула, тож на часі видання факультетського журналу. У моєму «портфелі» на той час була повість Марини Мисливець «Абітурієнтка» (після її публікації був невеликий скандал, навіть ректор зацікавився, а цього для популяризації журналу й треба було!), вірші Тетяни Павлінчук (тепер, закінчивши аспірантуру, проходить стажування у Польщі), проза та поезія Романа Здорика (тепер помітного у Житомирі журналіста), вірші Анфіси Горбань (нині – кандидат філологічних наук, викладач кафедри української літератури), проза Олени Юрчук (кандидат філологічних наук, теж працює у нас на кафедрі), літературно-критична стаття Ірини Хомчук (зараз працює на посаді відповідального секретаря обласної газети «Житомирщина»). З цього літературного матеріалу і був сформований перший номер журналу. Назву придумав сам, беручи до уваги, що це журнал саме філологічного факультету. Для нашого навчального закладу це був перший літературно-художній журнал. Таким, тобто першим, він і досі залишається, бо нічого подібного на інших факультетах немає.
– Як багато авторів пройшло сторінками журналу?
– Коли вийшов десятий випуск, я зібрав усі номери докупи і ностальгічно переглянув автуру – нарахував понад шість десятків авторів. А серед них відомі в університеті та поза його межами люди: Галина Левченко, кандидат філологічних наук (викладає на нашій кафедрі), Андрій Савенець, член Спілки письменників України, знана в сучасному літературному процесі Юлія Стахівська, викладачі кафедри редагування та основ журналыстики Надія Миколаєнко та Олена Свінціцька, журналісти Людмила Сайко, Марія Сівоха, Богдан Коханевич, викладач агроекологічного університету Олена Шегеда а також нинішня талановита молодь – Наталя Косинська, Маріча Море (псевдо), Яніна Сафан, Юлія Гуз, Олександр Трохимчук, Ольга Расовська, Світлана Гаврилюк та інші.
– Що Ви скажете про якість опублікованих творів?
– Ми (а це передусім мої помічники, творці і редактори матеріальної оболонки журналу Анфіса Горбань, Галина та Олег Левченки) приймаємо все, що нам пропонують студенти та молоді викладачі, а потім проводимо так звану літературну експертизу – відбираємо якісні матеріали. Орієнтуємося передусім на сучасні за стилем та образотворенням тексти, заохочуємо твори оригінальні, в яких помітна неповторна авторська індивідуальність. Тому публікації в цілому мають достатній художній рівень. Для журналу беремо твори будь-яких жанрів та форм самовираження, аби то було слово живе та самобутньо сказане.
– Чи підтримує вас хто-небудь матеріально у підготовці журналу?
– Можете не повірити, але із самого початку – це мої власні кошти (із зарплати). Думалось, що журнал будемо продавати і на виручені кошти видавати наступні номери. Але студенти не купують журнал, хоча читають охоче. Так усе й залишилось: папір купую я, а технічне забезпечення (набір, верстка, виготовлення) спочатку було справою Андрія Савенця, потім – Анфіси Горбань, а останнім часом – подружжя Левченків. Примірники журналу передаємо до бібліотеки, в інші університети, по декілька примірників даруємо авторам.
– І на завершення поділіться, будь ласка, творчими планами на майбутнє.
– Допоки я сам переймаюся цією справою, поки у мене є мої учні-однодумці, журнал буде виходити. Користуючись нагодою, хочу зі сторінок «Універсума» запросити всіх, хто любить слово, уміє або лише пробує себе виразити за допомогою художнього слова, звертатися особисто до мене, на кафедру української літератури зі своїми творчими доробками та пропозиціями. Всіх вислухаємо, прочитаємо, а краще і гідне опублікуємо у черговому номері випуску «Люблю+Слово».
Влас. кор.

І досі цей журнал – перший // Універсум. – №62, грудень 2008

пʼятниця, 24 грудня 2010 р.

Олег Левченко презентує своїм читачам нову книгу "Травмована кров"

>Олег Левченко презентує своїм читачам нову книгу "Травмована кров". Книга розкриває нові обрії розуміння слова - на рівні символу, сплеску, уривання, співвставлення, згасання, надриву, звільнення... Кожна ліва сторінка несе на собі відбиток вирваного кадру, цитат відомих нам українських авторів...

Олєзя Левків & Олег Левченко. Травмована кров: Еніґматика 25-го кадру. (Видавничий проект “Маузер”)


Олєзя Левків & Олег Левченко
Травмована кров: Еніґматика 25-го кадру. / К.: Видавець Романенко О.В., 2010. – 72 с.
(Видавничий проект “Маузер”)ISBN 978-966-2494-01-3

Ми розуміємо, що «заборони плід солодкий», але перш ніж читати цю книзю, 25 разів подумайте: чи варто, прочитавши її, сьогодні ж цитувати своєму сусідові, якому не довелось помізкувати 25 разів на тему: чи варто, прочитавши книзю, сьогодні ж цитувати своєму сусідові,..

четвер, 23 грудня 2010 р.

Богдан-Олег Горобчук. Публікація в журналі "Філео+Логос (Люблю+Слово)", №15, 2010 р. - С. 5-10


Богдан-Олег ГОРОБЧУК

Поет, художник, куратор літературно-мистецьких проектів.
Народився в м. Житомир 4 червня 1986 року.
У вересні 2002 року побачила світ перша поетична концептуальна книга – отримала назву "Книга дослідів".
Поданий 2006 року на конкурс рукопис отримує призову премію видавництва "Смолоскип", в результаті чого навесні 2007 року з’являється поетична книжка Б.-О. Горобчука "Місто в Моєму Тілі" (автор післямови до збірки – Сергій Жадан), при оформленні якої використана графіка автора. Іще перед тим, взимку 2007, у видавництві "Факт" з'являється друком спільна книга трьох поетів – Б.-О. Горобчука, П. Коробчука та О. Коцарева, що має назву "Цілодобово!". Дизайн книги, високо оцінений критиками, самотужки розробив і втілив Б.-О. Горобчук.
Восени 2007 року в тому ж видавництві "Факт" виходить у світ іще одна книга Б.-О. Горобчука – "Немає Жодної Різниці", дизайн якої так само розробив автор. Усі три поетичні книги доволі широко представлені в книгарнях та бібліотеках України, зокрема в Києві.
З 2007 і дотепер бере активну участь у літературному житті країни, є частим учасником літературно-мистецьких фестивалів, зокрема влітку 2009 року активно виступав на фестивалях "Фортмісія", "День Незалежності з Махном" тощо. Авторські поетичні вечори регулярно відбуваються в різних містах України, останні були в період літа-осені 2009 року в Києві та Житомирі. Позитивно про поетичну творчість Б.-О. Горобчука висловлювались відомі українські письменники, зокрема О. Забужко, Ю. Андрухович, С. Жадан, А. Дністовий та ін.
Є куратором багатьох літературно-мистецьких проектів, зокрема найчастіше – організованих силами Культурного Центру видавництва "Смолоскип", зокрема – серії вечорів читань іноземної поезії «Крізь час і простір» (відбулося уже 18 вечорів, серед них – читання сучасної німецької, австрійської, американської, грецької, італійської поезії тощо).
Поезія Б.-О. Горобчука наразі перекладена і опублікована англійською, білоруською, польською, португальською, російською та литовською мовами. Вірші друкувалися в журналах "Шо", "Київська Русь", "Кур’єр Кривбасу", "Стых" та ін., у численних українських та іноземних анлогіях та альманахах (останнє, зокрема, – видана влітку 2009 року в Ріо-де-Жанейро українсько-португальська білінґварна антологія української поезії останніх трьох десятиліть).

ОБЕРТАННЯ

підгнилий у процесі падіння дощ

ялина з’їдає від мене шмат неба й будівлі
але видно вікно навпроти
у вікні кабінет світиться
ніби й не ранній вже ранок – а світло запалили
стелажі з книжками
великий захаращений стіл
спокійна жінка іще остаточно не прокинулась
(сонливо рухається доросла риба всередині неї)
усе жовте, дрібне,
колюче як пил під контактними лінзами

і навіщо я прокинувся для такого пронизливого світу…
це відчуття осені розбудило мене…
не будильник
не збій у наших м’яких обіймах

це відчуття осені, що увімкнулося зранку саме собою:
підгнилий у процесі падіння дощ
небо найсірішого відтінку сірого
ялина — ніби ведмідь після сплячки – з’їдає шматок овиду
а якщо трохи повернути голову – з’їдає задумливу жінку
у вікні навпроти

3.9.10

UAU
я нагадую тобі онкохворого хлопчика
авжеж – гладко виголений, схудлий, в окулярах
[жалюгідний]
кажеш –
мене варто любити хоча би за цей вигляд:
жартівливо не хотіти цілувати мене на ескалаторі
сміятися коли сам цілую з нижчої сходинки (знявши окуляри)
роблячи звірино незграбні рухи:
[кріт у вузькій темній норі
стриножене лоша]

я уявляю, як онкохворий хлопчик в мені
в цей час тебе опромінює, засліплює
це він примушує тебе сміятися, кепкувати з мене
потім – в метро – притискатися дуже, втискатися в обійми
ніби я й насправді помираю
і скоро зникну від тебе назавжди

під ранок я прокидаюся за мить до того
як ти схлипуєш уві сні
[глибоко, всерйоз]
потім перевертаєшся на інший бік, затихаєш

зранку намагаєшся згадати – що ж тобі наснилося?
але пам’ятаєш лише – що погане
а я думаю
що то вгаданий тобою онкохворий хлопчик
ізсередини мене незриму руку простягнув
торкнувся тебе глибоко
прошепотів: люби його, люби, люби

13.10.10.

іриси

вони постійно в’януть, навіть щойно розквітнувши
напевне, їм нестерпно бути в цьому світі
тому іриси замість жити – невпинно, протягом часу цвітіння, вмирають
і це їм дуже личить

я дарував тобі піони, квіти бузку і лілії
нарциси, ромашки, тюльпани, конвалії
дарував тобі польові квіти і квіти у горщиках
дарував вейгелії і калли
але жодного разу – іриси, які люблю найбільше із квітів

ірис – це синій ліхтар із трієрівського «Злочинного елементу» — такий несподіваний в оточуючому світі
ірис – це, напевне, найліпше оповідання Германа Гессе
іриси оселялися в картинах Ван Гога і Клода Моне
але мені більше подобаються вони в японця Огати Коріна

у сузір’ї Цефея знаходиться туманність Ірис (NGC 7023),
на острові Крит на фресці,
що знаходилася на стіні Кносського палацу,
зображений жрець, оточений квітучими ірисами
цій фресці близько 4000 років
серед слов’янських народів широко використовувалася веселкова гама кольорів і відтінків та дивовижні форми ірисових суцвіть
їх можна було бачити у народних промислах,
у текстильній промисловості,
а також у прикрасах побуту:
розпис житла, начиння, одягу
(в орнаменті сорочок, сарафанів, рушників, шалей та хусток)
ірис є офіційним символом штату США Теннесі,
а також франкомовної і найбільшої провінції Канади Квебеку
він також є символом Брюсселя,
емблемою міст Канади,
Нової Зеландії,
Греції,
Швеції,
Норвегії,
Іспанії
та Італії.

у світі налічується близько 200 видів ірисів,
що зростають на 5 континентах,
15 класів, які об’єднують понад 80 тис. сортів,
створених і відібраних селекціонерами всього світу

але іще жодного іриса я не подарував тобі

26.5.10

осінь у твоiх сережках

пам’ятаєш ті сережки — подаровані мною —
два круглика з горобиновим листям — для кожного з твоїх вушок
і ще три подібних — на кулоні

що вони як не переносна транспортабельна осінь —
із в’янучим горобиновим листям — для кожного із твоїх вушок та шиї
напевне коли ти ходиш у цих прикрасах
листя перетрушується, перекручується
дарма що намальоване

яку осінь ти із собою носиш як не минулу,
коли сонце не лише золотило ранкові дахи і горобинове листя
але і вирізало перші візерунки нашого кохання
глибоко, до крові вирізало

8.5.10.

ноктюрн

…скрикне в нічному лісі –
(птаха, людина, звір?)
Місяць самотньо висить
З дерева тче узір:
Тіні нічні чорніші…
Голос вночі дрижить –
Ніби вібрує тиша
М’якістю на ножі.
Трави зашила глиця,
Гостро вколола мох…
Біла дитина – місяць –
Вислизне з пелюшок.

6. 4. 10.

убивства

білими нитками засніжені дороги вишито нам по шкірі
і червоно проступають дерев’яні мухомори дитмайданчиків
хтось пустив червоні кораблики жучків-солдатиків по хвилях кори

грійся біля каміна
я буду твоїм камінним господарем

короїд зашився досередини деревини, до осердя
давай його випалимо звідти
давай порубаємо меблі і випалимо шашель з них
вогонь пробиватиметься крізь шашелині нірки ніби музика крізь флейту

ось яку тобі сніжинку по шкірі вишито
напевне це схема стежок якогось центрального парку
а мені – дивись – хтось павутиння вишив
це велике-велике невдячне місто
з поодинокими червоними пожежними станціями
чи може прапорцями щойно скоєних убивств

наші убивства маленькі ніби комашки, що їх ми спалюємо
малесенькі
з висоти пташиного польоту геть непомітні
зовсім як наші тіла, обшиті білим, покладені під засніженим деревом
хіба що не спалені
23. 2. 10.

осмислення дощу

моя кількаденна щетина — як ніщо інше —
свідчить про твою відсутність поруч

тому я прокидаюся — самотній — по діагоналі ліжка
завитий ковдрами ніби Лаокоон
не від бажання якомога швидше побачити ніжно сплячу тебе
перехопитися подихом і знову задрімати
а від вимогливих поштовхів дощу в балконні шиби

дощ — напевне — дуже дешевий
важко уявити собі щось дешевше
його в буквальному сенсі повно
тому коли йду купити попоїсти
бачу як бабуся виливає його з пакету
і без того повного редьки
а квіткарка — із нарцисових чашечок

дощ дуже дешевий
а хотілося б купити чогось іще дешевшого
цікаво — чого?

автоматичної вдячності жебраків?
ніякової усмішки касирки,
коли ваги під яблуками показали остаточну ціну — 6.66?
іще трохи порожнього часу
згаяного коли ти не поруч?

я прикидаюсь глухонімим у магазині
бо не хочу припиняти слухати з плеєра
пташку, озеро і об’єкти*
і касирка знову ніяковіє

а надворі дощ, дощ,
усе тече

але зміниться усе
лише завтра
тобто коли ти повернешся

– *Masayoshi Fujita & Jan Jeli — Bird, lake, objects

24.4.10.


Джерело: ФІЛЕО + ЛОГОС (ЛЮБЛЮ + СЛОВО): Літературний часопис ННІ філології та журналістики Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2010. – №15. – 156 с.

Стронґовський: «Де зупинилося “Nеабищо”, там почалася “Маруся”». Публікація в журналі "Філео+Логос (Люблю+Слово)", №15, 2010 р. - С. 152-153




У рамках 17-го Форуму видавців у Львові та П’ятого міжнародного літературного фестивалю житомирський поет, перекладач та дизайнер Ілля Стронґовський взяв участь у презентації літературного клубу «Маруся». Стронґовський та одна з координаторів «Марусі» Оксана Блажевська змалювали концепцію цього літклубу як сучасної мистецької організації, розказали про діяльність за рік, що минає, про «Першу літературну школу», а також поділилися планами «Марусі» на 2010-2012-ий роки. Зустріч із усіма цікавими й представниками ЗМІ відбулася у львівській кав’ярні «Дім легенд».

Літературний клуб «Маруся» виник у вересні 2009-го року на базі НПУ імені М. Драгоманова (м. Київ). Першим заходом було обговорення книжки Любка Дереша «Намір». На захід прийшло багато людей, бо думали, що й сам Дереш буде присутній. «На другу зустріч ми запросили поета Дмитра Лазуткіна. На третю – відому письменницю Євгенію Кононенко. Тоді також прийшли представники двох видавництв – «ГраніТ» і «Кальварія» та продавали її книжки», – розповіла Оксана Блажевська. Протягом року літклуб організував зустрічі з сучасними письменниками: Андрієм Кокотюхою, Максимом Кідруком, Ірен Роздобудько, Любком Дерешем, Олесем Ульяненком, Люко Дашвар.
«Маруся» час від часу проводить літературні читання – поетичні та прозові, як-от: «День літературної свободи», «Еротична та любовна лірика» до Дня всіх закоханих, читання до Всесвітнього дня поезії і читання на Високому замку у Львові; літературні вечори (наприклад, літвечір молодіжного стьобу «Ги»); дискусії («Книговидання в Україні: як автору видати книгу».
Літклуб «Маруся» практикує буккросинги – «Живі буккросинги». Прикметник пояснює особливість: обмін літературою відбувається у форматі представлення книжки. Кожен приносить свою книгу, представляє її аудиторії на свій смак, потім присутні заповнюють анкети. Таким чином визначається найцікавіша книжка або просто книжка, яку найкраще представили.
У квітні цього року актив «Марусі» розвинув туристичний напрямок, який отримав назву «Літературний вояж». У тісному колі однодумців молоді писаки подорожували містами України: заїхали до Кам’янця-Подільського, Хотина, Львова та Чернівців. А в серпні у Карпатах відбулася Перша літературна школа, метою якої, як жестами пояснив Стронґовський, було показати молодим творчим людям, досить обмеженим у своєму колі спілкування, наскільки можна розширити їхній універсум, як можна поповнити кількість своїх знайомих дійсно потрібними людьми, людьми, які несуть за собою позитив і розуміння.

Стронґовський: «Де зупинилося “Nеабищо”, там почалася “Маруся”»
«Я людина, яка вважає, що „Маруся” має захопити світ, і їй послідовно треба допомагати. Чому? Я сам виходець із літоб’єднання. Воно називалося „Nеабищо”, – згадав свій молодечий досвід Ілля Стронґовський. – В активній фазі воно існувало з 2000-го до 2004-го року в Житомирі. Своїм існуванням „Nеабищо” породило низку літоб’єднань в Україні („Паркан”, „Біла риба”). Але до 2004-го року ми виросли: хтось одружився, хтось народив дітей, – і „Nеабищо” почало поступово занепадати. Хоч воно й досі існує, але воно вже не активне, принаймні на всеукраїнському рівні нічого помітного не проводить. До 2006-го року позникала більшість нормальних літературних об’єднань в Україні. А позникала тому, що розпочалася ера Інтернету.
Потім ми всі жили своїм життям, – вів далі Стронґовський. – Богдан-Олег Горобчук переїхав до Києва (теж виходець із „Nеабищо”. Я ходив на іншу літературну студію. І тут минає десь років зо п’ять, пише мені в Інтернеті хлопець і просить створити логотип. Я запитав: а ти хто? Він каже: я – „Маруся”». Таким чином Стронґовський почав свою співпрацю з координаторами «Марусі» і на прохання свого давнього молодого знайомого Дмитра Стретовича, який і був тою «Марусею» розробив логотип новоствореного літклубу.
«Розумію, що, де зупинилося „Nеабищо”, бо ми постарішали, понемічнішали, там почалася „Маруся”. І я кров із носа хочу їм допомогти, тому що вони здатні стати потужною поетичною силою, якої в Україні не вистачає».

Джерело: ФІЛЕО + ЛОГОС (ЛЮБЛЮ + СЛОВО): Літературний часопис ННІ філології та журналістики Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2010. – №15. – 156 с.

Анонс: ФіLeo+LoґoS | Філео+Логос | Люблю+Слово


Організатор
ФіLeo+LoґoS | Філео+Логос | Люблю+Слово

Запрошуємо Вас на презентацію нового 15-го випуску "Філео+Логоса", котра організована буде спільно з Житомирським плейбек-театром, і відбудеться 21 грудня (у вівторок) 2010 р. у 101 аудиторії ННІ Філології та журналістики ЖДУ ім. Івана Франка
У програмі:
поміжсвяткова і міждисциплінарна феєрія "Кава з перцем", приготовлена за спеціальним запатентованим психофілологічним рецептом:
- авторами останнього випуску,
- представниками літературного гурту "Кварта",
- ЖММГО "Оксія",
- колективом Житомирського плейбек-театру.
Не забудьте прихопити із собою добрий настрій, ініціативність, готовність до діалогу!!! :)))
Вітаються елементи карнавалу у виступах учасників та різдвяно-новорічні аксесуари!)))

Під керівництвом Петра Білоуса - "Філео+Лоґос"

Серед вихованців інституту є немало вчителів, які мають державні нагороди та почесні звання. Заслуженими вчителями України стали випускники-філологи: Й. Власюк, П. Гітуляр, С. Грицаєнко, Н. Коваль, С. Ковальчук, А. Матвієнко, Л. Надієвець, З. Осипчук, І. Павленко, А. Сисевич, М. Солотвінська, В. Смик, В. Суходольська. У різні часи навчалися на філологічному письменники Борис Тен, Д. Окийченко, М. Клименко, М. Прилуцький, В. Грабовський, М. Сич, Б. Остапенко, М. Пасічник, І. Ліберда, В. Врублевський, В. Даниленко, Г. Цимбалюк та ін.

Низка викладачів та студентів інституту підготували і видали збірки поезій та прози. Так, професор М. Никончук опублікував шість поетичних збірок "Зворини", "Незгаркамінь", "Грезно", "Її величність жінка", "Тріумфальна арка", "Голгофа", професор П. Білоус "Преображення", "Неперервна поезія" та "Отже", професор В. Шинкарук збірки "Moderato синіх сутінків", "На відстані ночі", "Перелітні дощі", "Перехрестя розлук", "Оповідання", "Нестандартний підхід", "Колискова для осені", доцент А. Лісовський - збірку "Роздуми", викладач В. Білобровець "Окрушини смутку" та ін. Доцент Г. Кисельов опублікував книгу спогадів "Такая жизнь..." Випускники факультету Р. Здорик, Т. Павлінчук, А. Рюмшина, А. Савенець, І. Шинкарук, С. Демчук теж дебютували першими збірками поезій. Під керівництвом професора П. Білоуса в університеті виходить літературний часопис "Філео + Логос", у якому друкують свої художні твори студенти-філологи.

Джерело: http://www.zu.edu.ua/filfak.html

Презентація "Філео+Лоґос", №14

В четвер, 11 листопада, об 11.40 в аудиторії № 101 ННІ Філології та журналістики ЖДУ ім. Івана Франка відбудеться презентація 14-го випуску популярного часопису "Філео+Логос".

Програмою презентації передбачено:
1) читання поетичних творів
2) літературознавча акція "Нагадує, але...", присвячена творчості житомирських авторів, від Сніжани Чернюк
3) представлення кращих студентських робіт з теорії рецепції (С.Чернюк)
4) музичні номери
5) сесія-автограф

Джерело: http://z-obektiv.com/2010/11/09/zhitomir-pobachit-novij-14-j-fileologos.html



10-го і 11-го листопада відбулися презентації літературних часописів кафедри слов’янських та германських мов – «Поетика» – і кафедри українського літературознавства та компаративістики – «Філео+Логос» – ННІ філології та журналістики.

Джерело: http://universum.zu.edu.ua/ReadData.php?h_id=61

Презентація "Філео+Лоґос", №13


05.05.10 р. У конференц-залі інституту філології та журналістики відбулося представлення оновленого літературного часопису «Філео+Логос». Головний редактор та автор проекту, професор П.Білоус у вступному слові відзначив, що й не сподівався на зорі створення часопису у 2000 році на його таке довге літературне життя. А втім, «Філео+Логос» ставав все більше популярним і помітним літературно-мистецьким явищем і не лише в інституті філології та журналістики. Більше 60-ти авторів опублікували свої твори на сторінках альманаху впродовж десяти років.
Ініціативу П.Білоуса на різних етапах видання підтримали його аспіранти: А.Горбань, Г.Левченко, Л.Золотюк. Нове дихання часопису останнім часом дали викладачі та студенти Г.Левченко, Л.Золотюк, Ю.Гуз, В.Мельниченко, О.Левченко.
Учасники презентації познайомилися з поезіями авторів номера. Схвальні відгуки отримало нове літературне угрупування «КВАРТА» у складі К.Марчук, О.Расовської, Ю.Гуз, О.Трохимчука. Присутні мали змогу не лише почитати, а і послухати твори надруковані у журналі у власному виконанні авторів.

Джерело: http://www.zu.edu.ua/archiv.html