Житомирська обласна організація
Спілки творчої молоді України
“Liga ArtiS”
Складень 4
Олена ЛудченкоОхоронцi, або Дозвольте менi пiти
«Ну, ну! Не злись: ведь я могу уйти.
Уйду совсем, когда тебе угодно.»
(Гете. «Фауст»)
«Ты всегда волен передумать и вы-
брать себе какое-нибудь другое
будущее или какое-нибудь другое
прошлое.»
(Р. Бах «Иллюзии»)
П’єса на 2 дiї.
Дiйовi особи:
Я О (Янгол-Охоронець),
потiм
Р а й д у ж н и к.
1 п о с т а т ь.
2 п о с т а т ь.
Ж i н к а (Душа iї).
Я О (новий).
Ч о л о в i к.
Д о н ь к а .
Дія перша
Ява 1
(Дах висотного будинка. Темрява. Вгорi – зорi. З рiзних бокiв – iншi дахи. Звучить тривожна музика скрипки. Освiтлюється сiрим свiтлом постать Янгола ЯО без крил, який грає цю мелодiю, стоячи на даху бiля димаря).
Ява 2
Скоро до ЯО навпростець по дахах i мiж ними наближаються двi постатi, освiтленi рiзнокольоровими прожекторами. ЯО припиняє грати й встає назустрiч.
1 п о с т а т ь (мелодiйний чоловічий голос). ЯО, ми отримали твiй рапорт.
Я О. Вiдпускаєте мене?
1 п о с т а т ь. Твоє прохання незрозумiле. Служба Янголiв-Охоронцiв iснує з часів перших людей. Працюють у нас тiльки придатнi до цього Янголи. Ти пройшов усi тести. Що сталося тепер?
Я О. Я став непридатний... Я ненавиджу людей.
1 т а 2 п о с т а т ь. Нi! (Вiдсахуються).
Я О. Так. Менi бридко знаходитись на землi... Люди зробили тут хаос. Вони настiльки все ускладнили, що загубили Гармонiю. Моєї ж Гармонiї не вистачає навiть на одну людину. Якщо я залишусь тут ще хоч на день, то безнадiйно втрачу себе...
2 п о с т а т ь (мелодiйний жiночий голос, схвильовано). Але Господь дає їм шанс, ми ж виконуємо його волю! Своїм дезертирством ти зрадиш чиюсь душу. Пам’ятаєш статут Охоронців?
Я О. Iсус був першим Охоронцем, але дав себе розіп’ясти, ризикнувши мільйонами душ... А я просто хочу пiти. Хiба я не вiльний у своєму виборi?
1 п о с т а т ь. Вiльний.
Я О. Хiба я не народився, щоб бути щасливим?
1 п о с т а т ь. Звичайно.
Я О. Тодi я пiду.
1 п о с т а т ь. (Пауза. Постать змiнила колiр на яскрквiший). Якщо це твоє остаточне рiшення...
2 п о с т а т ь. Я не впевнена... Вiн щось приховує. Я вiдчуваю це! (Простягає до нього руки) – ЯО, що з тобою насправдi?
Я О (змахує руками). Я бiльше не ЯО! Я не Янгол-Охоронець! Я... вичерпався .. (Починає ходити по краю даха взад-вперед). Не хочу постiйного страху за життя Людини. Не хочу вистрибувати з себе, щоб оберегти iї 24 години на добу. Не можу чути дурниць, богохульства, наклепiв на свою адресу, варто горю тiльки торкнутися iї життя! Вони всi щиро вiрять у несправедливiсть!.. (Задихується). Скiльки людиножиттів я був ЯО? (Зупинився, пiдраховуючи) – 9. Як це я витримав?.. Ну, перше менi сподобалось... бо це було перше. Друге було тяжким, бо Людина стала злочинцем. Я майже постiйно кружляв над ним у сльозах i кровi... Три наступнi життя Господь дуже швидко забрав на Небо. Шостий був шахтарем. Я не вмiю проходити крiзь товщу землi, тому його завалило. А далi йшло все гiрше... Я не мав i митi спокою, я захлинувся в емоцiях, в ненавистi, горi... Чому?.. Господь навмисне посилав менi найтяжчi долi?
1 п о с т а т ь. Твої слова не гiднi Охоронця. (Постать стала чорною). З цiєї митi ти перестав бути ЯО.
2 п о с т а т ь. Ти не питаєш, що буде з людиною. Якщо Янгол-Охоронець зникне, людина, за яку вiн відповідає, помре ранiше, нiж прийде її час.
Я О. Я не питаю.
2 п о с т а т ь. Ми замiнимо їй Янгола-Охоронця. Але невiдомо, чи людина це витримає.
Я О. Ви не повiрете – менi все одно!
(Янголи мiняться кольорами, нiби захищаючись, виставляють перед собою руки, вiдступають.)
1 п о с т а т ь. Пiзнiше тобi запропонують наступний ранг.
(Обидвi постатi відходять).
Ява 3
(ЯО сам).
Я О (сумно, але з полегшенням). Здається, я був переконливим... Якi жахливi речi я казав!.. Цiкаво, що мене чекає? Найнижчий ранг?.. Нехай! Найстрашнiше те... що я нi в чому не впевнений!
Г о л о с. Янголе! Янголе-Охоронцю!
Я О. О, нi!
Ява 4
(Вбiгає Душа дiвчини, дуже гарна, простоволоса , вонв заламує руки, падає перед ЯО навколiшки). Менi потрiбна твоя допомога!
Я О, (дивлячись їй у вiчi). Душе, я вже не Янгол-Охоронець. Але не бiйся, тобi пришлють нового.
Д у ш а. Я помираю!
Я О. Ти чуєш? Я бiльше не Янгол-Охоронець!
Д у ш а. Ти не можеш кинути мене саме зараз!!! Я в не свiдомостi! Ми вже їхали додому, але машина перевернулася! Я, певно, щось собi зламала! Врятуй мене, ти ж Янгол! (ЯО мовчить, дивлячись на неї непроникно). У мене сьогоднi день народження!
Я О. Уяви собi, Душе, я знаю! Багато разiв я тебе попереджав: на день народження мене немає поруч, бо я звiтую про тебе на Небi. Тож треба бути особливо обережною! (Вiдходить, сiдає на димар).
Д у ш а (розгублено). Невже ти не врятуєш мене?.. Невже я помру?! (Кидається до нього, простягає руки). Веди мене! Ось мої руки!
Я О (вiдхиляється). Чому ранiше ти їх весь час висмикувала? Тепер запiзно.
Д у ш а (захлинаючись гнiвом). Так, висмикувала! Тому що ти менi їх викручував!
Я О (втомлено). Ти несправедлива. Ми йшли з тобою в одному напрямi. Я забирав половину твоїх нещасть, я показував тобi найкращий шлях...
Д у ш а. На якому я була нещаслива! Чому?! Чому, Господи, ти прирiк мене на такого жорстокого охоронця?!. Менi... здається, я помираю... (ЯО мимоволi злякано хапає її руки). Запiзно. (Душа виривається й тiкає за кулiси).
Ява 5
Я О (кричить навздогiн). Ти не помреш: іще не прийшов твiй час! (Лишається один. Тихо). Я вчинив правильно. (Гасне свiтло, що було направлене на ЯО, яскравiше сяють зорi. Завiса).
Дiя друга
Ява 1
(Подвiр’я приватного будинку. Кущ троянд. Круглий столик, крiсло. На столику ваза з вишнями й печивом. Лежить журнал. Жiнка закiнчує поливати трояндовий кущ, ставить лiйку. Потягується, “обiймає” трояндовий кущ, вдихає його аромат. Чути, як спiвають птахи).
Ж i н к а. Доча! Сфотографуй мене з трояндами!
Д о н ь к а (рокiв 12. Виглядає з дверей). Ну, мамо! Не балуйся! Ми збиралися лишити цiлу плiвку на день народження!
Ж i н к а (пригортає її до себе, смiється). Ти ж моя економiстка!.. Добре... Сяду попрацюю. У мене на роботi завал, як завжди... (Цiлує дiвчинку).
Д о н ь к а (випручується, бере зi столу вишню, гортає журнал). Ма, менi нудно. Можна я до Олi пiду?
Ж i н к а. Знову заб’єтеся в комп’ютер? Ти повiтрям мало дихаєш!
Д о н ь к а. Ну мам, я по дорозi подихаю! Добре? (Бiжить в дiм. Телефонний дзвiнок). Тебе якась тьотя Таня до телефону! (Виходить). Я пiшла. А-а!.. I тато дзвонив, питав, чи нiчого не купити. Я сказала – торт. (Смiється).
Ж i н к а (жбурляє в неi жyрнал). У нас уже є два торти! Луснеш! (Смiєтьcя теж). От на солодке економiя не поширюється?
Д о н ь к а. Та ж буде багато людей!.. (Утiкає).
Ж i н к а. На обiд не запiзнюйся! (Заходить в дiм).
Ява 2
(Поки нiкого нема, з-за хати виходить Новий ЯО. Проходить по подвiр’ю, знічев’я витягає з вiття дерева футляр, а з нього флейту. Спирається на дерево, грає дуже гарну мрiйливу мелодiю. Жiнка виходить на подвiр’я з мобiльним телефоном у руках, вмощується в крiслi, продовжує розмовляти, не помiчаючи його присутностi. ЯО сiдає бiля неї за стiл).
Ж i н к а. Що ти, Тасєчко!.. Скiльки ж рокiв ми не бачилися!.. (Смiється). Правильно, не будемо рахувати... Я так рада за тебе!.. Молодець... (Заплющує очi, пiдставляючи лице сонцю). У мене? Ти знаєш, тфу-тфу, як сто баб одшептало. Коли це була аварiя?.. 12 рокiв майже. Я тодi голову розбила, в комi два днi лежала. Так от пiсля цього у мене все якось почало налагоджуватися... Я своє життя переглянула... Все в мене якось шкереберть iшло. Ну ти пам’ятаєш: як не одне, то друге – мене нiби хтось весь час за руки тримав чи очi затуляв!.. Так, за розум взялася... Вийшла по коханню замiж... Одразу донька... Роботу змiнила! Уже чула?.. Там i платня бiльша... От купили будиночок, я такий давно хотiла. Приїжджай в гостi. Ну, коли зможеш, Тасєчко. Дзвони! До побачення. (Вимикає телефон. Смiється). А ти як думала: на моїй вулицi нiколи свята не буде?! (ЯО припиняє грати, дивиться на неї докiрливо. Пiдходить, щось шепоче на вухо. Жiнка припиняє смiятися й зiтхає). Дякувати Богу, якось усе насправдi... (Задумується. ЯО знову починає грати).
Жiнка (наспiвує його мелодiю). Звiдки музика? (Оглядається, знизує плечима).
Ява 3
(Жiнка заходить в дiм, швидко виходить з вiдром, ганчiркою. Починає мити вiкна. Зненацька флейту перебиває тривожна скрипка. Янгол рiзко обертається. Виходить колишнiй ЯО у веселковому одязi. Тримає порожнiй келих. Поки вони розмовляють, Жiнка миє вiкна, пiдмiтає дорiжку, зачiсується перед дзеркалом).
Н о в и й Я О. Райдужник? Чому ти тут? Ти зазвичай не спускаєшся на землю!
Р а й д у ж н и к. Я у справах. Хочу взяти фарби для веселки ось iз цих троянд. (Пiдходить, легко струшує квiти над келихом. ЯО стурбовано йде за ним, бормочучи).
Я О. Хiба бiльше квiтiв нема? Менi не подобається твоя затiя. Усi троянди однаковi, он вони всюди...
(Райдужник на мить зупинився навпроти Жiнки, яка зачiсувалася перед дзеркальцем. ЯО скрикує).
Я О. Ти не Райдужник! Ти був ЯО цiєї Душi! Ти той, що кинув її напризволяще, ледь не занапастив!
(Райдужник вiдступає вiд Жінки, але продовжує дивитися на неї).
Ж i н к а (повертається до нього, пiднiмає голову). Хiба дощ?.. Нi. (Вiдвертається).
Р а й д у ж н и к. Насправдi це вона мене ледь не занапастила.
Я О. Як це?
Р а й д у ж н и к (вимiрює кроками двiр, бурмоче). Це нiби хвороба... Я божеволiв вiд бажання зробити її щасливою. Обирав для неї найкращi шанси. Але вона з упертiстю все перекручувала, все псувала.
Я О (загрозливо ходить за ним). Навiщо ти прийшов?
Р а й д у ж н и к (зриває троянду й кришить її у келих). ЯО, яке це в тебе людино-життя?
Я О. Друге... Я тебе спитав!
Р а й д у ж н и к (задумливо подивився на нього). Тобi це вдалося. Розкажи – як? Якою силою чи якою цiною ти змусив її бути щасливою?
Я О. Якою силою? Я тебе не розумiю.
Р а й д у ж н и к (пiднiмає кинутий журнал, кладе на стiл). Я вiв цю душу через життя... Щастя й горя їй випадало приблизно порiвну, як усiм людям. Вона опиралася, але я не спускав її з ока, пильнував, спрямовував кожен крок! Та даремно! Душа її весь час була незадоволена! Навiть у найщасливiщi митi нила й рюмсала, нiколи не мала спокою... Затулялася наглухо вiд радостi!.. От я i питаю тебе: що ти зробив?
Я О (сторожко). Я нiколи не пiднiмав за неї журнали. (Райдужник здивовано зиркнув на нього). Можливо, ти занадто сильно стискав руку? Я, звичайно, пiдстраховував, але дозволив те, чого вона хотiла: йти самiй, вибирати шлях, ризикувати...
Р а й д у ж н и к. Неймовiрно! Уявляю, скiльки вона наробила помилок!
Я О. Так. Але вона сама їх i виправляє! Зате вона вiдчула в собi силу, а з нею прийшла впевненiсть i радiсть життя!
Р а й д у ж н и к (обходить Жiнку довкола). I все-таки це неймовiрно.
Ява 4
Я О (робить жест, нiби вiдштовхуючи, жінка слухняно заходить в дiм). Трояндову фарбу ти уже взяв... (Близько чується гуркiт машини). Тобi краще пiти.
Р а й д у ж н и к. Ти перебiльшуєш. Хiба я становлю якусь загрозу?
Я О. Кажуть, райдужники забирають людей!..
Р а й д у ж н и к (насмiшкувато). Справдi?
(Голос чоловіка за сценою. Йому вiдповiдає хтось нерозбiрливо). Сусiдам добрий день... Аякже!.. Вам того ж...
Р а й д у ж н и к (до ЯО). Ти не змiг би затримати мене, якби я справдi хотiв забрати її. Нi, я прийшов за фарбою...
Ява 5
(Увiходить чоловiк з коробкою торта в руках. Проходить повз Янголiв, кладе коробку на стiл).
Р а й д у ж н и к. I подивитися, чи справдi... (Спиняється, робить крок назад. Вражено). Це Знак!
(Чоловік обертається спиною до глядачiв, на сорочцi виявляються вiдбитки фарби – кiлька рiзнокольорових смужок. Янголи ховаються за дерева).
Ява 6
Ж i н к а (виходить, посмiхається). Чоловiк коханий з дикого полювання прийшов, мамонта принiс. (Цiлує його). Дiлити як будемо – порiвну чи по-справедливостi? (Бачить смуги на його спинi). Ох-хо!..
Ч о л о в i к. По-справедливостi... Що у мене за спиною хтось стоїть?
Ж i н к а (смiється, повертає його). Мужайся, любий, на тебе, здається, веселка нагадила...
Ч о л о в i к. Скажеш теж! (Намагається зазирнути за спину, потiм знiмає сорочку. Розглядає з веселим обуренням, кладе на стiл). Трясця мамi!.. Це тiльки що мене Петрiвна перепинила! То я до їхньої огорожi притулився! От суча баба! Вчора ж фарбували! (Вдвох заходять в дiм).
Ява 7
(ЯО та Райдужник виходять з-за дерев. ЯО вiдвертається, ледь стримує смiх).
Р а й д у ж н и к (з докором). Веселка нагадила!.. (До ЯО). Я радий, що тобi смiшно.
Я О. А тобi – нi? (На вiдмову пiднiмає руки). Вона не хотiла тебе образити. Сам знаєш, люди занадто експлуатують почуття гумору...
Р а й д у ж н и к (озирається). Де мiй келих? (Знаходить). Знаєш, з отим трояндовим кущем ти гарно придумав. Але люди нiколи, як би не бажали, не зможуть вiддiлити колiр вiд смаку, а запах вiд вигляду! (Пiшов, зупинився, повернувся й поставив келих на стiл). Подарунок. Нехай покуштує чистий колiр. (Пiшов).
Ява 8
(ЯО один. Пiднiмає келих, задумливо розглядає його).
Ява 9
(Наcпiвуючи флейтову мелодiю, вбiгає Донька. ЯО поспiхом виливає келих пiд трояндовий кущ i ховається).
Д о н ь к а (побачила розмальовану сорочку). У-у! Сорочцi капут! Можна брати на карнавал... (Потерла плечi). Ну от – дощ! (Пiднiмає голову – i вражена застигає). А веселка – в усе небо!.. Мама! Подивись! Ма!..
(Сцену заливає сум’яття кольорiв. Флейту перебиває скрипкова мелодiя, що звучить на повний голос. Випливає незвичайна за красою веселка).
КIНЕЦЬ
Липень 2001 року
Про автора
Народилася у Житомирі 1976 року. “Перші місяці життя мала телепатичні здібності, чого довести не можу. Дитячий садок і школа (“жовтенятсько-піонерське виховання”). 1993 року вступила до Чернівецького держуніверситету на факультет філології (одночасно отримуючи підготовку космонавта на центрифузі, закомуфльованій під автобус “Чернівці-Житомир”). Потроху почала писати, вдихнувши поетичні флюїди з буття. Отримала диплом, пропрацювала за фахом у школі №17, а зараз на творчій роботі та журналіському кусні хліба у газеті “RIA- Інтер”. Друкувалася у збірці студентських творів “Геометрія звуків”, літературно-мистецькому альманасі Житомирщини “Зустріч’99”, колективних збірках “Першість” та “Неабищо”.
Автор висловлює подяку
голові Житомирської обласної організації
Спілки творчої молоді України
“Liga ArtiS”
Ковтушенку О.Ю.
та заступнику голови Левченку О.Г.
Зустрічі творчої молоді -
кожного першого понеділка місяця о 16.00
в актовій залі обласної універсальної наукової бібліотеки.
Самвидав
Житомирської обласної організації
Спілки творчої молоді України
“Liga ArtiS”
Червень 2002 року |
Немає коментарів:
Дописати коментар