Житомирський обласний елітарний літературний клуб "Перевесло" імені Олени Теліги
Складень 6
Богдан Горобчук
Африка постфутур-поемо-шиzія
ЖИТОМИР Жовтень 2002 року.
корабель прямує шлях торує в zемлі-zаzемлі темні - померлі в чорні і чемні темниці тюремні роги стовбичить місяць-zагонич бачить і бичить zір охоронець африку твір потойбічних морів двері і рів човен zустрів в гріб його zвів смертний штатив тим вона й темна що не має світла що не має світу твердого, мов криця темного граніту передам привіти тільки скажіть адреси мій корабель - стюардеса ловить вітрилом вітер він-бо не човен червінню повен складений z літер африка чекає на мене на моє тіло червлене на моє око zелене грубі труби раби z труби вzяв би якби zловив свого чуба то ж сяйво! міняймо тютюн на мову виділи ви африканську корову? таку рогату таку zдорову таку zоряно- калинову тютюн продамо купим котів zі слів і хрестів наробили катів вони допоможуть пролити гнів хотів я убити шпалерами дах в моїх руках африканець zдох а ми ним удвох zбирали мох і сяйво палало у нас в очах і тіло палало в проzорих речах в простих речах та він zачах африка - його рідна країна нехай тепер гине не до спочину мені - до кончини небо її срібне сліпить мені очі хочу zустріти страждання дівочі в африці є архітектори zодчі лиш мавzолеї робити охочі море червоне саме в собі тоне небо-zараzа спускає гаzу не гаzу - пилу їй у могилу африко не zнаєш як страждають люди ти ж не страждаєш - страждають верблюди ходять вервечкою мов zа овечкою скажеш словечко - zупиниться вервечка твої автори бояться мари актори твої немов солов'ї волають про мир сонцю що повнить тебе по вінця ти подібна красивій жінці ти прикрашаєш ікону цю он де твій берег ген де твій берег африки берег себе не zберіг zжував амулетом свій оберіг спалив zа хвилину власну хатину побіг ген zа обрій де ніколи не бігав дихав zа дюною носом все шмигав жував власні пальці колов власне серце мов СРСР це для Коновальця диви-но ось дивний вчинок дивина так, беz причини z'їсти слона він є смачнішим ніж індійський тут не панує zвичай буддійський… май же буддійський… дійсний квиток мій для широт твій - для висот кіліманжаро z жару і пару створить гітару z дивва і дуру zробить бандуру спейшл фо мі - не мені, Хомі Хома на ній zаграє рідну zемлю zгадає в нього вона одна є я його zроzумію та все одно уб'ю його хмільного солов'я немає нічого краще ніж африка власна моя Чорно мені чорно Гарно не потворно Гарно почварно до самої Варни z Порт-Саїда до обіда поїду z Порт-Саїду до обіду хочу сісти zа один присіст себе z'їсти вмерти витрясти створити чистим чорно мені чорно очі громадять піт піти б туди де немає літ де жиє червоний дід де набагато більше діб де картопля краще ніж біб не хочу туди… моzку слухай і йди навпростець бачим дорогу там капець чига zа рогом як капця того кличуть чужі і свої люде? не має наймення? африкою буде! ось просторі ворота в них проліzе рота це - простора кімната в ній - моя палата палата - то плата zа послуги ката африко-мати! послухай мого мату!.. хочеться постибати стрибками тебе карати речами тебе корити а потім долонею вкрити снігу, йди-но сюди! скинь кілька крапель води після дощу тебе відпущу джунґлів накручено щоб тебебе помучило! африко с...ча вже тебе помічено не дивися так zнічено дивишся zасмучено й колоритно-бичено zабери свої доляри! вони мені до лярви! поверни мені смак не до zдохлих собак не до zгинулих цабе не до самого себе поверни собі zапах до квітів і трав zроби щоб себе я сам впіzнавав мої руки поїли твоєї zемлі мої ноги топтали твоєї zемлі мої очі ковтали твоєї zемлі годі мені! готуй кораблі лев наскочив zненацька диви-но яка мені цяцька вже він zдох zнову ми вдвох африко… час вирушати одягаю шати z криївок і стель ось і мій корабель вирушає вже в даль багатьох далеких миль я - неначе вже й Стендаль тільки в мене - чорне й біле чорне zалишаю для послідовників червоне чекає на сановників все інше - на zабудовників попереду - багато човників африко-мати пливуть тебе відкривати - ламати африко-сестро куди тебе віднести куди схоронити витримаєш ти щоб не zіскніти африко-брате їду тебе рятувати де мій zаліzний гріzний меч поzдовжньо - поперечний. подорожній, готуйся до "встрєч" я не буду до тебе ґречний саме тут де склякну відріzниш від "стакана" zустрічайте мене білого Африкана в минулому - ката тепер - африки брата руйнівника чорного верстата естета і астата
30902
ПРО АВТОРА
Богдан Горобчук. Народився 4 червня 1986 року. Учень ліцею при Житомирському інженерно-технолоґічному інституті. Має видані складні: "Постфутуристична zбоченятина" (поезії, червень-липень 2002 р.), "Урбаніzми" (ґрафіка, серпень 2002 р.). Автор збірки поезій "Книга Дослідів". Переможець обласного відбіркового туру ІV Всеукраїнського конкурсу "Молоде вино" (2002 рік). Бере активну участь у громадській діяльності багатьох літературних осередків, що діють у Житомирі. Представник житомирської школи постфутуризму. |
Немає коментарів:
Дописати коментар