понеділок, 24 вересня 2007 р.

**
Ставлячись до Нас трохи поzитивніше ніж до оперного співу – ваша сучасність = вашому ставленню до сучасної поеzії. І якщо на футуриzмі [майбутньому] певні науковці zмогли zахистити свої докторські дисертації, стати професорами тощо, то чому ж постфутуру [z усіма антистереотипами] не бути z легкістю адаптованим до стереотипів свого часу? [Абсурд…]. Прийде час і на Нашій присутності у літературному процесі не тільки Житомирщини, але й України, хтось zароблятиме дивіденди і вішатиме на свій мундир zнаки слави.
Для Нас, апостолів школи постфутуриzму [післямайбуття], “поеzія” стала можливістю бути Людиною, бути самоствердженим і нести цю радість самореаліzації, свого творчого “я” иншим. Ми належні вічному часові, отже, свідчитиме час.
О. Левченко

Немає коментарів: