Сткладень :: стронґовський :: Антицнота (2002)

Житомирська обласна організація Спілки творчої молоді України 

"Liga ArtiS"

Складень 9

стронґовський

-антицнота-

ЖИТОМИР

2002

-\-
не zавжди я маю
щотижня
натхнення
частіше воно мене має
під місяцем ясним
я часто фіґєю
і ще частіше волаю
натхнення суворе
воно нависає
і zаважає
писати
ви б zнали як я
(отой самий Я!)
хотів би його
поховати!..

-\-
нас жеруть
нас потихеньку пожирають
і в чорну каламуть
використаного електорату
викинули наші міzки
вони zабули
відіймали і zабули
не нарікаймо
ми самі собі обрали
ґурмана

-\-
поступ
рис
постфутуриста
бидломістє
чистогриzла
політичне
поетичне
неабищо
вищесвище
свинопошук
багносонця
finishує
у сторонці
поступ
рис
постфутуриста
поето-
сепаратиста

-\-
я думав
народжувати легко
бац - і ти мама чи батько
уявіть: народити
бібліотеку
книги тягати пачками

та ні маєш
боліти
хворіти
вмерти
кохання - иншим
собі - смерти
zабажати
словаспати
не дадуть
радше - рідше
щоб вижитискніти
zа склом - ненароджені діти
маєш
zнати
писати
вбивати натхнення
ховати словами
себе

????????????
вмерти
себе - на попсовий вівтар
жерти
напівкоштовне каміння
напівпотрібних думок
отримати
листа електронкою осіннього
посадити
йо в zемлю й чекати
дукатів
побитих віспою критики
рядків
пернатих
погаслих Пеґасів
товстих книжок ідіотських
форzаців
народити героя zакохати
жерти його натхнення
плювати
z водонапірної на попередників
прокинутись і zаписати
все вищеzгадане трібне

?????????????
ляzґіт zаводів фабрик
прокату ґвинтики гаків
пиляння срак на дві
половинки тиснення
тиску абzаци до писку
ляzґіт рогаликів хлібово-
дріжджних  бакаї ґенделики
на роzдоріжжі неоново-
ніжні світелка світлярів
стайні домашні електро-
башти водовідведення
феміно-ґендерне лабораторне
лабіринтовне вогнеспасіння
риzикорівне стрибання
батутом на хмарочоси
падіння потрійне мірило-
ступінь анґелів ліzлих
у вікна ув очі у рота
вагітнонудота радіотиша
модельні тролейбуси вzуттєво-
нишком каменяреві кваzі-
амори псевдорефлексії
попсочудове натхнення
ПОЕТОZРЄНІЄ

-??????????-
житискніти
формодумками
повстю обитих zвивин
роzписатися
порнокаzками
скаженокаzати про дивне
доzволяти
гулянкам нервів
перевитих сорочкамипсихо
перейти
життєполе тернїв
й померти невимовно тихо

фіґ!
я не такий
я вільний думками й тілом
вогні
великого селища
де населення всі - дебіли
не для мене я одинак
я той хто руйнує кордони
бійтесь мене я той ще ще б пак
я zібю z усіх вас корони

-\-
душа блює їй важко
бодун і тяжке похмілля
шукає собі парашку
а тіло шукає тіла

-\-
у вівторок о 5-ій
написав перший рядок
у четвер о 2-ій - другий
напевно
ці рядки дуже важливі
раz я подав їх дату
написання
та є питання: коли мій
zнайомий майстер
zробить другий напис на
їх надмогильних каменях

??????????????
zабаганка
zранку
включити тебе
до меню сніданку

-\-
на вулицях квітнуть котики
на вербах тополях кленах
милуються ними люди
а котики еміґрують


-\-
нитка zа ниткоюниткоюниткою
стоп ґудzик
нитка zа ниткоюниткоюниткою
стоп ґудzик
кістка zа кісткоюкісткоюкісткою
стоп моzок
кіста zа кісткоюкісткоюкісткою
стоп рух далі
то кістка
фарба zа фарбоюфарбоюфарбою
стоп де лице?
думка zа думкоюдумкоюдумкою вакуумвакуумвакуум
стоп zроzуміло
форма zа формоюформоюформою
ось це таки дівчина

-lego-
підсвідомости льох
вниз іду
даю спочивати реальности
то світ инший. Для одного чи двох
третій накличе біду
руки так-і-млисті
намисто міста
фатальности
перебирають
ковzнуть нігтем по світу твоєму
в душі zалишиться преzумпція винности
подряпало zачепило
іду вниz роzбирати проблєму
сліпа муzика zакономірности
тебе було тебе било
бажання коліна молитва
до біса
по льоху щурі сновигають
дикий гон скелет шафи гонитва
місто
паzурі міста
його паща тебе пожирає

і голос такий zнайомий тихий
схожий чомусь на мої акварелі
"Еліаш. В тебе щось іz душею"

-претенzія-
купив
телефонну картку
zаклав
у шпаринку косцелу
на небо
хіба не видко
дzвоню

може мені
по той бік того
дадуть відповідь
якого біса
я тут
роблю

-скромність-
в пекло -
z головою піднятою гордо
на шесті
zустрічайте мене zнаменитого
zнамени-
тос-
ті!

????????????
в душі -
арабські мотиви
ґаремів
афґаністанські мелодії
хмарочосів
американські пісні
літаків

інтернацьоналіzм
ґлобаліzацья
платіть панове по
рахунках
в нас нові
напоготові

гоку. fore??????
літери чорні білий папір
і тільки думок -
веселка

мій роzум - горище
моя підсвідомість - льох
zначить і дім десь є

нормально - руйнувати норми
zбочення - нормувати руйнаторів

простягаю на всесвіт
ноги у чорних капцях
а потім на нього кластиму

самотньо рипить мій zаступ
масний чорноzем
ховаю класиків

фарбую в жовтий
Білий Дім
такий вже я Преzидент

літери слова рядки абzаци
ось і домовинка є
лягайте хто віджив

чіпляюся ручкою zа папір
на мене чигає беzодня думки

ніщо не zаважає більше жити
ніж бажання робити
це постійно

на zубах хрустить пісок
причащаюся своїми
попередниками

видудлюють пляшкову душу
zдмухують піну думок
найкращі часи настали

я
к мурашка повzе
в старанні осягнути травинку

роzчиняюсь у філіжанці
твоєї кави
життя солодке

денна темінь
сонце мені
підморгнуло

-/-
смітник
тобі усміхається
вищіреними конеzубами молочної тари
примруженими оками сміття у елітних мішечках
кавалками дzеркал скла дверей та тиньки
шкарлупою бульби яєць пластиком штучним
посміхнись і ти до нього
адже ти
те саме

-антицнота-
стягнули z людини
шкіру
відкрили на обдив
мяzи
і де не де лахміттям
ліzе просмолена душа
то поет-початківець
шпацїром
на скривавлених шматтях
мяса
робить роzтин коханнєтіла
пише на шкірі
вірша

-я zійду-
zу-пи-ни-ла-ся
вісь zемлі
пе-ре-ки-да-ла-ся
череz себе
па-да-ла-лис-тям
на небо синє
да-ла-по-галь-мах
себе zнати
не-ро-zу-мі-ла
дива
у простір інерцьєю
летіли люди

так їм і треба

-хрест-
ти схожа на ракову пухлину
ти пожираєш
мої гроші
і хіміотерапія
лиш робить іz тебе блондинку

-сирота-
осиротів
коржик
іz горіхами
цукатами
осиротів
бідненький

хаzяїна в нього
zїли

-2002-
дві zакарлючки zнак беzкінечности
ніби якісь окуляри
хочеться певности певности певности
а в новинах війна. За zелені ісламу
два вуха й два вирячених сліпа
симетрія майже гомоґенічна
дивіться всі. Такого більш не буде
В нас рік іz людським обличчям

От тільки муляє в дупі
роzірваною ґранатою
якого покоління будем
брате?

-дві infinity-
холод собачий zастінках пекла
інеєіклами простір вкриває
душі себе zдають в іпотеку
нерухомі стоять zавали
крикі-в-кривавлених темряви сенсом
їх роzбиратимуть у вічности легко
я прошу команди "вогонь!"
мені дають відповідь "В пеклі!"

я їм не вірив. Вони zбрехали
рай це коли відсутнє пекло
пекло це zабагато раю

-\-
довго ми z дружиною
ложе ділили. Бенzопилкою
....................................................................................
Автор висловлює подяку
голові Житомирської обласної орґанізації
Спілки творчої молоді України ""Liga ArtiS"""
Ковтушенку О.Ю. та заступнику голови Левченку О.Г.

Самвидав
Житомирської обласної орґанізації
Спілки творчої молоді України ""Liga ArtiS""".
Серпень 2002р.

Складень :: Олег Левченко / Наталя Шеремета / Любов Годлевська / Тетяна Шабодей / стронґовський / Олена Костюченко / Вікторія Дем :: Прийдешнім (2003)

Житомирський обласний елітарний літературний клуб 

"Перевесло"

імені Олени Теліги

Складень 9

Присвячується 6 річниці

заснування клубу

ПРИЙДЕШНІМ

Олег ЛЕВЧЕНКО

Наталя ШЕРЕМЕТА

Любов ГОДЛЕВСЬКА

Тетяна ШАБОДЕЙ

стронґовський

Олена КОСТЮЧЕНКО

Вікторія ДЕМ

…"Коли? Коли? Коли прийде

Апостол правди і науки?!"

Вже двадцять перший вік гряде,

Доносяться священні звуки

Тих невмирущих, гнівних слів,

Що народились в серці сина…

Крізь призму зболених віків

Їх пам'ятатиме Вкраїна,

Досягши всіх земних вершин,

Вознісшись до висот небесних,

Всіх руйнувань здолавши тлін,

Повстане з попелу, воскресне!..

Галина РУССУ,

уривок з вірша 

"Звучать Шевченкові слова…"

ЖИТОМИР

2003

Олег ЛЕВЧЕНКО

< ~ >
Тримаючи у руках пенzля і картинку
повабно*
вимальовуєш себе на палітру відчуттів,
іz насолодою zмішуючи фарби:
жовте іz синім,
чорне z червоним,
помаранчевим... (окремо)
дістаючи іz пляшечок томатних...
"Кривава Меррі"... (zакусюючи).

< ~ >
твої пальці схожі на палітурку
що я використав до своєї zбірки
боzна до якої приблиzно
zвішуючи твою працеzдатність
на умовностях мого міленіумного
ловитиму себе на думці сачком
"я" наче маю "прикид" метелика
а не поетичне обожнювання
іz віzерунком на крильцях янґола
що причепившись тиняється zі мною
та zі своєю муzою

< ~ >
навчись рахувати почуття
відучора вони zатамували світ
відчуття світу  ?  напевно
роzмова іz самим Богом
як цвяшок для автотраси

Повабно* - неолоґізм.__

Наталя ШЕРЕМЕТА

< ~ >
Жага кохання
витекла солоною краплиною
кріzь zаплющені очі,
торкнулася пальчиком вологих вуст,
шовковою хустиною
проzоро сковzнула по оголеним плечам
zалоскотіла пір'їною в горлі
і zасіла глибоко в животі палаючим клубком

< ~ >
Zалишу пляшечку своїх парфумів тобі на zгадку біля філіжанки недопитої кави.

< ~ >
Поступово втрачаючи zдоровий глуzд
 мрію про твої цілунки.
 Нулі в квадраті
 краще
 ніж роzбиті склянки ніжностей.
< ~ >
Полум'я  свічки тьмяно  відображається у твоїх очах.
Струси z вій подив, дивися лише на мене.
Так, я дивна,
але ж тобі це подобається
Zбочена уява малює власний світ.
Не шаруди думками,
до спокою ще далеко.
Дай мені свою руку,
 тримай міцніше.
Швидкість мого польоту
перевищує можливості літального апарату.
 Пристебни ремені -
гальма не справні.
Zбочена уява малює власний світ,
 як полум'я свічки
у твоїх очах.

Любов ГОДЛЕВСЬКА

< ~ >
Чари чужі причащали
Зчернечену душу вночі, -
Чорне ганчір'я зачахло
І чотки навчали в плачі.

Ручки беззвучно чіплялись
За плечі причалу причин, -
Й зчулено ті розчинялись,
У Вічність спустивши човни.

Очі сторіч дочекались
Пророчого щему свічі, -
Й частки полярні помчались
В розпечений смерч маячні.

ІЛЮЗІЯ ВЛАДИ

Мені вдалося загнати земну кулю
в авторучку -
І вона стала кулькою на кінчику
стержня буття.
Водитиму її різнобарвними боками
по паперу,
аж доки не скінчиться чорнило
історії.
Кулька неймовірно швидко обертається,
трансформуючи час
в екзистенціяльні переживання
мого вищого "Я".

< ~ >
Поволі просуваю
переспілі прагнення
між шпаринками
впертого "Дай!"
Їх плоть спотворюється
спресовуючи порох думок
для вибуху...
Та піт і сльози
псують паливо мрій.
Попри все спопелила
ще перше
посмертний свій посаг...
Приймеш?..
У час посту
душа не попросить
нічого,
крім відповідей...
Не соромся,
що гола і боса,
брудна...
Приходь, поговоримо, Господи.


Тетяна ШАБОДЕЙ

< ~ >
Хтось запитав: де мій світ!
Він все ще блукає у пошуках своєї власниці,
Не знищуй самотність. Горду. Незалежну.
Нехай твої справи і дії будуть вчасні.
Лиши біля себе пів-усього,
А мені залиши долю
мого блукаючого світу.
Хтось запитає, де твій світ.
Що ти відповіси?

< ~ >
Швидкоруч нищу емоції дружні
ножовим пораненням прямо в серце,
лишаючи помирати його самітником.
А я не хочу смерті чужої та своєї,
але мушу...
Нехай за це мене засудять довічно.

НОВИЙ ДЕНЬ

У прозорій юрбі
з сірим відблиском
ледве впізнаю Ранок.
Відчиняю вікно -
і щулить серце сірий сум.
А кава холоне.
Завчасно дивуюсь:
навіщо сваритись
із тим чи иншим днем-невдасі?..
Вітер розбудить гаряче повітря,
із чашкою кави зникатиму в часі.
Вітер лоскочеться в тюлі...
Кавовий осад на дні...
День бешкетує
у новім вбранні.


ПЕВНІ ВИСНОВКИ

До сьогодення приєднується
Завтра,
Затравлене тим Вчора,
Але ми намагаємось
Їх ще поєднати загальним...
Життям,
Недоступним до кінця
Нікому з нас.
Бо сонце підвладне
Дню,
А ми - сонцю
(чи то Дню?)
А, може, иншому чомусь?    комусь?

< ~ >
Розіп'ята гордість
На перехресті
Бажання і можливості
Через чуже "Хочу",
Через своє безсилля.
Вкотре розпинаюсь,
приносячи в жертву
Її - гордість.
А вона безсмертна?


стронґовський

-метро №1-

свідомість летіла
колеса стукали
і гориzонт біг навтьоки
і бачення світу
барвами стріло
когось. Чи ви слухали
сенсо-есенцію цієї фіґні?
падало віття
в думок пірамідність
у каньон піротехніки
снами
є беzпліддя на
противагу вагітности
тут щось посереднє
щось трапилось z нами
ґудzики
голки
нитки
шви
відкривають дійсну породу
ковток
вода
колеса стукали по
стравоходу

-метро №2-

zаліzна корова на рейках
доїть сірих zайців
жує гебрейські пейси
траву останніх днів
хто винен їй жетона
копирсайтесь у кишенях
бо в місяці костоломі
zайці витрачаються жменями
zаліzна корова на рейках
доїть сірих zайців

zнаєте най собі доїть
бо zрештою доять всіх
-подяка-
в нас міство мальоване Маяковським
місто де
майбутнім тхне
і як побачу млосно
zабиті вікна дверей
тихо скажу:
zа хрущовки
дякую
СРСР!

Олена КОСТЮЧЕНКО

< ~ >
Коли тобі на серці важко стане,
Що краще вмерти, аніж далі жити,
Згадай щось добре, та жени погане,
Не дай комусь із горя порадіти.

Не дай, щоб хтось сказав:
От він вже й здох", -
Бо спився, обколовся, обкурився,
Із цим життям нещасним не змирився, -
А міг би жити, як усі, удвох!

А міг би жити й наживать добра?
Але "пани" за працю вже не платять…
Іх вже ловить й здирать штани пора -
Бо зад однаковий у бідних й у багатих…

Коли тобі на серці важко стане,
Що краще вмерти, аніж далі жити,
Згадай щось добре, та жени погане,
Не дай комусь із горя порадіти.

< ~ >
Мужвладні
       владні
         ладні…
Без роботи
          Все в турботах
          В чорних ботах…
Одиниці
       ниць
  п'яниці…
 Що за східці?
Люди в сітці. Булки кекси
     Паляниці
                макарони…
Гривні песо євро
         долари і бони…
Вічність щастя
     без турбот життя до віку -
це без Бога не здійснити
                                чоловіку!


Вікторія ДЕМ

СУПЕРНА ЛЮБОВ

Батько сина запитує:
- Синку, любий синку,
Чом узяв собі до пари
Дивну таку жінку? -
Та вона ж - мов соломинка,
Ще й манюня зростом,
Ніби змалечку небога
Мордувалась постом.
- Ви уцілили в "десятку", -
Син признався тату, -
Зоя тим мені до серця,
Що їсть небагато,
А для нашого часу -
Це вартніше за красу!

ЯКІ - МИ

Бабуся в парк на поменад
притурила псяюру
Й зненацька там серед кущів
застукала злодюру.
Він вже ялиноньку зрубав
і повертав наліво.
Бабуся кинулась услід,
типаючись від гніву:
- А зупинись негіднику!
ходім-но до участку,
Там припаяють штраф такий,
що перестанеш красти!
Крадій ходу загальмував,
здивовано скривився:
- Звідкіль оце, скажіть мені,
суддя такий з'явився?
Нащо лякаєш і сичиш,
мов би надута кобра?
Гадаєш, що зловмисник я,
ні, я людина - добра.
Згубив красуню? Ну то й що? -
в грошах потребу маю;
А зарплатні як не дадуть -
ще й не одну зрубаю!
Уже ж на носі рік Новий,
а гривень де дістати?
То я діп'яв товар ходкий
і йду його збувати.
Ой, не картай мене, ой-ой,
і сповідать отут облиш,
Бажаєш - деревце й тобі
віддам за пів ціни лиш...
Бабуся радо хап до рук
струнке блакитне диво:
- Спасибі, синку дорогий,
ось на тобі на пиво!

КРИТИКА І САМОКРИТИКА

У нас чудовий Президент -
До рани прикладай:
По благих намірах веде
Країну прямо... в "рай".
У нас Міністрів Кабінет -
Мов богатир Кирило:
Рятує економіку,
Махаючи кадилом.
Також Верховна Радонька
У залі не дріма:
Собі смачні добробути
Все вище підійма...
Такі сидять керманичі
У нашому кремлі,
А нам за те наділено
По клаптику землі:
Ори-сади, копай і сій,
А восени згреби й радій!
Хоч наш ковчег хитається,
Не втопиться однак,
Євреї повертаються -
То дуже добрий знак!
Ми біля них притулимось
І якось проживем,
Від сорому зіщулимось,
Та все ж не пропадем.
О Боженьку, ти завжди прав! -
Віддай нам те, що відібрав.

___________________

Заснований Житомирський обласний елітарний літературний клуб "Перевесло" ім. Олени Теліги  (назва заснування: літературно-поетичний клуб "Перевесло")  27 лютого 1997 року. Її представниками є молоді та зрілі поети, прозаїки, які небайдужі до своєї національної культури.
Керували клубом Галина Руссу, Олег Левченко. Наразі керівником клубу є Наталя Васьковська (Шеремета).

Самвидав,  2003 р.

Складень :: Кавові поети (2002)

Житомирська міська молодіжна творча орґаніzація "Мистецька ґільдія "Nеабищо" КАВОВІ ПОЕТИ КАВОВІ поети, то особливий присмак - солодке і гірке ОК. Наталя ВАСЬКОВСЬКА Ромцьо ZДОРИК БогдаN GОРОБЧУК стронґовський Юлiя СПІЧАК Веронiка КАВУН Iрена РАДZИВiЛЛ Наталя ВАСЬКОВСЬКА Олег ЛЕВЧЕНКО Люда САЙКО "КАВА - допінґ для митців…" КАВА для Митців Чи митці для КАВИ? беz КАВИ не пишеться?! КАВОВІ митці… КАВОВІ таланти… © Люда САЙКО ЖИТОМИР Вересень 2002 року. Олег ЛЕВЧЕНКО *** Холодне пиво Гаряча КАВА П'яненька панна Як цедра ківі Вдихає пінку Вустами сьорба- ю-чи-ма панка Від рибки zябра На стіл поклала Холодна КАВА Беz-жал-ь-ні крила Гаряче пиво *** Кабала містична, кому-му-ністична. КАВА міста, КАВА міста… Я смакую КАВУ міста. Кальвініст я. В кабалі містичній, кому-му-ністичній смак присутній кальвініста, кальвініста… КАВА міста. *** Ходити порожнім містом: бачити вікна, слухати двері, бавитись світлом, мірятись z тінню, марити ліжком, сьорбати КАВУ. Маслом удома мурzати кашку… вzявшись zа ніжку марити ліжком. я цього вартий *** Я вам покажу: "беz конкурентів" двоглаву поему z кадилом та скіпетром у правій та лівій лапі! Обличчя-в-сонце, не zаступай дороги, опудало у рожевій сукні й тендітних шкарпетках на воду простягнуло! Пішли ви всі, шановні друzі, на КАВУ, zі своїми мараzдатками*! Чому кохана так надута? Чоловіка потрібно zустрічати z футболом! Як у дzвін дивився! *** адвокати як коти ліzуть в реzус у ресурс де нотаріус до нот немає жодної… живи zі смаком ківі КАВИ коли кувi коли на лаврах *** Кожного нагородити поцілунком від Вероніки, череz Маґільду, в честь Валентина Святого і свята - на честь і славу народження! Кожному в серце по букету щастя. Кожному в очі полум'я свічки. Маємо нічку не демонічну царства ідей і молодості. Хтось КАВУ, хтось м'яту, хтось щось z виноґраду дарує усім - в унісон урбаністичності - лірику. Спрацював поцілунок z Америки! Ніка іz Еврики. *** І. Я хочу прокинутись уранці і zробити тобі КАВУ, але вона z вчорашнього ранку холодна. Кохана, ти мертва? Zавтра тебе чекатиме мертва КАВА. ІІ. Мертва КАВА пахне спогадами про тебе. Отруюю себе думками. Наталя ВАСЬКОВСЬКА *** КАВОВІ поети, то особливий присмак - солодке і гірке ОК. *** До постфутуриzму йдемо навмання, До всього критично підходим zдаля. У КАВІ натхнення і сенсу шукаєм, іz КАВОЮ раzом смакуєм життя. *** Хіба вам не набридла мертва КАВА? Уже давно у моді молоко. *** "…Кохана, ти мертва?.." (О. Левченко) Некрофілія серед нас Як zасіб існування. Тут мертва КАВА, мертва ти І мертве споглядання. Люблю я мертвую тебе Як мертвий півень піє. І цвинтар спогадами тхне, Від трупів сморід - не дихнеш, Отруйний вітер віє. Ірена РАДZИВІЛЛ ПЕРЕВТІЛЕННЯ (уривок z циклу) Літо. Сонце спалює. Ніч чорною КАВОЮ Zіллям таємним Z келиху смараґдів - листя Вливає життя: Коловорот сновидінь Z'єднує скельки підсвідомости. (Абсолютний вітраж) Вероніка КАВУН ІНЕРЦІЯ Новий рік ZаблуКАВ у натовпі годин на холодній планеті zемля У собі подібности вилаzимо іz печери снів як zавжди, лишаючи своє відображення у філіжанці холодної КАВИ zалаzимо у броньоване авто zайнятости під нами тече шосе ти махаєш комусь рукою Обличчя zнайоме, а от імені щось не пригадую на повному ходу вріzаєшся у бетонну стіну нового року zа секунду до дванадцятого удару стаєш самим собою впускаєш у себе думку але це лише на мить ти нашвидку ремонтуєш гальма zалаzиш у своє старе авто Поспішаєш натягуєш навушники і вмикаєш СD плеєр на повну гучність так голосно що муzика плавить тебе на самого себе та це - лише на мить новий рік упав у руки сутінками ти вішаєш його на ялинку викреслюєш іще один день пустий квадратик на календарі твого життя такий як і всі Хтоzна, можливо новий рік давно zабув дорогу на холодну планету zемля А час то лише погана zвичка zавжди кудись поспішати інерція бігу на місці *** КАВА гірчить Концентрований сенс мною пишеться щось позасенсове Коли все вже давно сказано залишається елеґантно поставити крапку Юлія СПІЧАК *** Роzіб'ю душу-скарбничку. Настромлю на zнеболені нерви скалки твоїх думок, Zліпки твоїх дотиків. Zаварю міцну КАВУ твого погляду. Смакує гіркота твоєї присутності. стронґовський *** П'ю КАВУ. Zгадую про скрябінського негра, що любив молоко, кидаюся до дzеркала, гах, вспів, сам ще не почорнів, тільки волосся... *** роzчиняюсь у філіжанці твоєї КАВИ життя солодке THEATRE OF TRAGEDY вмирала неділя. Важко вмирала вмирали іz нею міста голосів був майже вечір. Сутінків ранок у небо вмирали zвуки попси і електронно небо антени любили до орґаzму хвиль волого хлюпались вологі люмпени місяць себе доїсти не встиг вмирала неділя. І тиждень іz нею повільно поволі тав нанівець у міста вже вкотре відмовили нерви відмовили люди. Любові капєц! не вірили в те береzневі коти що як тварини zі смаком zлягались калюжі асфальт брали на понти вже понеділок? Нараzі на КАВУ КАВКА пояснення для КАВОпоеток zабігаю до ЦҐ не на КАВУ, а так, НА КАВКУ (52 копійки + 8 цукрових) це - випити і піти (люди квіти ніде діти) і одраzу на вулицю: КУРИТИ: вдих: ковток і навпаки [КАВКА то є викривлене псевдо] [КАВКА то є мавковий ріzновид] і світ як стара світлина брунатножовтобіла і я у цьому місті як недомелена КАВОВА zернина тобто ПОЧИНАЮЧИЙКАНІБАЛ БогдаN GОРОБЧУК ДИХАТИ КАВА дихає містом місто дихає КАВОЮ КАВА дихає днем випромінює спокій поглинаючи гармонію місто дихає ніччю випромінює хаос поглинаючи аґресію КАВА дихає людьми добрими адже zлих людей не буває zлими їх роблять обставини і неприємності місто дихає людьми тупими і деґенеративними гальмовими і дратівливими КАВА дихає небом z присмаком веселки і сонця місто дихає димом z присмаком zдихлятини і каналіzації КАВА кліпає єдиним дихаючим оком що в ньому zосереджується увесь всесвіт усі думки усі почуття і відчуття місто кліпає сотнями тисяч сліпих очей дихає ними і zадихається але живе дихаючи КАВОЮ... СЮРКАВА ТУТ беzперечно між тут і там є якийсь невловимий ніякими надчутливими радарами ультраzв'яzок ось zдавалося б ти сидиш тут п'єш невідому нікому на- віть тобі самому суміш КАВИ пива і лавандової олії а там щось відбувається і щось невидимим тягарем тисне на твої міzки та так що zдається тобі та сюрКАВА не сюрКАВОЮ а ціКАВОЮ КАВОЮ і вzагалі усе що є тут тобі zдається боzна чим але тільки не тим чим воно є насправді і дійсно воно так бо те що відбувається тут воно нічого і не відбувається воно так собі намагається відвернути твою увагу від того іншого такого далекого і недосвідомленого там ВЕННА КАВА втрачається вена zв'яzку все переходить у цілковиту непроглядну густу тишу що гидотно нависає галуzками і zміями над очима-прожекторами zбожеволілих лише учора та аж zавтра ліцеїстів шиzофреніків у навчанні яких подолано межу між учора сьогодні і zавтра і встановлено що цією межею є сьогодні тобто те що zнаходиться усередині цієї миті а якщо zагалом то це не вони zбожеволіли не вони одні це zбожеволіло абсолютно усе від навкруги до всюди адже втрачається найтонша вена zв'яzку z КАВОЮ Ромцьо ZДОРИК ?das eau_DA optimistisch дїти вмирають радїсно дійсно подекуди навїть ціКАВО КАВУ пити і мовчки собі дивитись як помирають дїти у когось хочуть zмокнути очї - жаль дїточок zнаїте а мені б на трамвай квиточок © 2002-2005 Житомирська обласна молодіжна творча орґанізація Мистецька ґільдія «Неабищо» Некомерційне використання матерiялiв за умови лінку на http://www.ravlyk.iatp.org.ua Керiвник проєкту - стронґовський зроблено студією onimade

Складень :: Оlег Lеvчеnkо / Роmцьо Zdориk / Юрій Mаlихіn / Богdаn Горобчуk / Іllя Sтроngоvsьkий :: Чоlov’їчий ЕПАТАЖ (2002)

Mиsтецьkа ґіlьd’їя “Nеабищо” Чоlov’їчий ЕПАТАЖ Оlег Lеvчеnkо/Роmцьо Zdориk/Юрій Mаlихіn/Богdаn Горобчуk/Іllя Sтроngоvsьkий Житоmир Sерпеnь 2002 роkу Оleг Levчеnkо * * * nеnаче dо того sобаkи sпоkою nабlижаїmоsь * * * nаші труби nайkращі mи турбуїmоsь про vаs торба * * * І znоvу Kиїvsьkе шоsе. Kрай dороги гnиї т’їlо mертvого пsа, v dеsяти kроkах v’їd nього жіnkи проdають svої т’їlо... * * * Mеnе пригоlоmшиlо. Пришеlепуvатий. * * * Я mаю бути перш- -а, щоб ти v’їdчуv smаk т’їl- -а. Це ї nе nаша mоd- -а – skаж-жеn’ї v’їd-чуть-тя- -а... * * * груША броШУРА гейША kупЮРА v’їZА zа ПРИЩ ажіотАЖ гаШИШ * * * Баmпер паmперsа sпоdобаvsя mаlеnьkоmу Го. V’їn s’їv у паmперs z баmпероm і г-о-го-го! * * * Mуха v kіmnат’ї. Dати тоб’ї роzуmу Бути zа v’їknоm? * * * Lети mухо, lети пташиnиm поslіdоm, що таk nеобхіdnий sуsпіlьsтvу! :: KАТЕGОРИЧN’ЇSТЬ :: ПОПЕРЕDЖЕNNЯ: Lюdяm іz vраzlиvиm уяvlеnnяm перегlяdати nе реkоmеndуїтьsя! Йdеш, vmиkаїш теlеv’їzор та s’їdаїш, Sпожиvаїш. Яk бажаnnя ї читати – ти читаїш, Sпожиvаїш. V’їdчуvати v’їdчуvаїш? Що ж буvаї! Sпожиvаїш. Vийdеш v mіsто, погуlяїш… Zаvиsаїш? Sпожиvаїш. Zаціkаvlеnиm буvаїш? Nе буvаїш. Sпожиvаїш. Sпожиvаїш… Пот’їm йdеш у туаlет… * * * V’їn smачnо обгриzаv n’їгт’ї, хоча чеkаv черги dо оfтаlьmоlоgа. V’їn smачnо vгриzаvsя у n’їгт’ї, V’їn гриz та vипlьоvуvаv sv’їт. Йоmу й оkуlіsт n’ї dо чого, Йоmу аби буv «sпецьяlіsт». * * * Smіти dуmkаmи! Чаs реfорm. При потреб’ї реfорmують. * * * Nаvчайsя чаsу sуїциdе! Nарешт’ї штибоm буdь реfорm: ти nаklаdеш (nе у штаnи) nа sебе руkи? * * * Хтоsь sпоsтеріг у dереvах абетkу. А жіnkа, що sхоvаlаsь zа руlоnаmи туаlетnого паперу, sпоsтерігаї zа nаmи. * * * Орgаzm чеkаї почуття. А vи чеkаїте орgаzmу? * * * Smійтеsь z mоїї поеzії – smіх vиkриvатиmе чаs. Mеn’ї zа vт’їху. * * * Skіfsьkа баба, ще nе skаm’яn’їlа, об’їйmаї руkою dереvо і ригаї nа zеmlю… Хирії zеmlя уkраїnsьkа! * * * Хочу vаs обраdуvати: nарешт’ї!.. Mи – zатурkаn’ї! * * * У d’їvчиnи kоmпlеks Zа zvичай vоnа dоdаї slоvо sпорт иvnий Nаv’їщо перечити їй? Mеn’ї хоч slоvо mеnш оvартоsти. * * * Nаsуnеmо nац’їnаlьnий соndоm z уs’їmа еlеmеnтаmи nац. sv’їdоmоsти nа sт’їl, щоб nароdжуvаlиsь nа рушnичkу kоzачата. * * * Я v sтаn’ї zаkохаnоsти?!. Mеn’ї б яkеsь т’їlо d’їvоче dlя sерця бlагеnьkо піdklаsти, щоб я… * * * Приv’їтаvsя іz nеznайоmою mеn’ї lюdиnою… Хай dуmаї! * * * – Lеvчеnkо! – Mайже d’їаgnоz. * * * Vи хочете v dушу mою zапоvzти? Буdь lаskа zахоdьте! Жиv’їть таm, яk тепlо! І mайте mожlиv’їsть zгnоїти sебе… Sпроmожn’ї… * * * D’їvчиnа z циgарkою smаkуї svою обережn’їsть – nе vпаsти попіlоm. Обkуриvши очі dиmоm s’їdаї dо dzерkаlа skубати vуsа. * * * Роzn’їm “mаmа”. Роzn’їm “тато”. “Ой, яk ціkаvо!” Роmцьо Zdориk :: p(kоріnь ґ) :: /поsтfутурроmаn/ (уриvоk) vаsиlиnа lиnе dо kиїvа ху*vо айоvа їvа vо іvlіn бlіn lаn lиn lїn чуїш я беz тебе vже vmеr vmіру mиру mир mер mережаnий ааааааааа nий аnя й vаnя vоnя аж smерdить dитя поmира піd vеsеlиmи kоlеsаmи аvт nаfта vsьоmу vиnою nай у vаs і v nаs аnаnаs nаs’їnnю s’їnа sиnу sуnиць nиць цьkуvатиmуть vату ту sтопьятdеsятчотири sтириlи риlу раlо ураl ораlо реlе kоndеnsатори аутори аkтори тораmи zатириlиsь пари zапариlи параlіzоvаnо vаnnи nужnиkи zаnиkаn’ї kаn’їsтри боlю боlіdи lюбоv’ї бо v’їттю баvитиsя тиsnутиsя dо тиsи тирsою обsипатиsя тиші т’їшити шити шати ати бати ішlи sоldати dати vшаnоvуvати vатри паlити lити slьоzи zі zичеnих zаvчеnих vчеnих чиnах nахабnих яk sоnце еnце nауkоvий цеnтр еnтеерроvа dоба баяkийzухvаlий lий lій lай mатюkай Юрій Mаlихіn Яkщо поеzію піdnеsти dо kvаdрату, Тоd’ї nеzручnо буdе nею піdтирати… Богdаn Горобчуk :: Гіmn: о поsтfутуричnе! :: Mи nе жеvжиkи і nе nуdиsти Nе гаlьmоv’ї хохlи і lяхи Mи – mитці, mи – поsтfутуриsти Б’їmо v гріб klяsиkіv цvяхи … :: Оптиmіsтичnо – пухnаsте :: Б’їlий kотиk піd v’їknоm mурkоче Хоче zаdушити б’їdnу mишkу Zайчиk s’їрий попіdтиnnю хоче Перегриzти n’їжkи тоmу lіжkу І оvечkа хоче поsтрибати Щоб skубnути sv’їжої траvичkи Піvnиk mаї kур zаkоlиsати А бажаї бурячихи z гичkи Жабеnятkа хочуть kvаkот’їти Бо v sиріm боlот’ї vs’їm їm груzkо Lиш mеn’ї nе хочетьsя хот’їти… …Я робlю іz zашmоргоm mотуzkу!.. :: Батьkо-Уkраїnа :: (fорmеnnе - шароvарnиkаm) Батьkо-Уkраїnа zеlеnа kаlиnа ґобlіn v vишиvаnці* sороmіцьkі таnці Батьkо-Уkраїnа... Батьkо-Уkраїnа n’їжnа Mатьkіvщиnа z пlаsтиkу хатиnа z LSD d’їvчиnа Батьkо-Уkраїnа sиnя череmшиnа жураvlі-lеlеkи sхрещеn’ї nеlегkо Батьkо-Уkраїnа... Батьkо-Уkраїnа іnша Паlеsтиnа поsиlай lиsти nаm ти z-zа svого тиnу *Оsобиsта і щира поdяkа паnоv’ї Іllюs’ї Sтроngоvsьkоmу zа таkий nейmоv’їрnо поетичnий обраz gобlіnа у vишиvаnці. :: Реklаmа :: Що ж, приv’їт уs’їm kретиnаm і приdурkаm, Vs’їm, що mариlи багатsтvоm уv’ї sn’ї Mіsто я! Я sтаlо vже притуlkоm Dlя mіlьйоn’їv smертnих nа zеmlі Nу прихоdьте, гоsт’ї, nа mайdаnи Приїжdжайте пачkаmи z sеlа І гlяd’їть, nоv’їтn’ї буриdаnи, Nа mеnе, nеnаче nа оslа Vибирайте хату, чи хаlупу Vигlяdайте z nеї уv’ї sn’ї Тут nе sтріnете vи горщиkа чи sтупу Nе vгорlаїте похmіlьn’ї vи піsn’ї Mіsто я! Триmаlо я погроmи І побоїща lоvиlо v svої s’їт’ї nе поvерnетеsь n’їkоlи vи dоdоmу Тут і zdохnете, nеmоv v гарячіm lіт’ї Zdохnете, mоv Бобиk б’їlя траsи Nаvdихаvшиsь ріznої fіgn’ї Z vаs тоd’ї nаробlятьsя kоvбаsи Dопоmіжnиkаmи поvарn’ї Що ж, sтіkайтеsь v mеnе vи річkаmи Zариvайтеsь жити піd аsfаlьт І, прибит’ї тиfоm, чи роkаmи, Hе vоlайте «Проб’ї!» а чи «Gvаlьт!» Іllя Sтроngоvsьkий * * * kраїnа У kраїnа бу kраїnа бу ряkіv і бу-ба-бу і nе-а-би що vzя- ти z тих ряdkіv kраїnа У kраїnа dу kраїnа dу раkіv і vlаdа dу ї у dуdу і хоче zїsти vs’їх... :: lюби mеnе чаsтиnаmи :: n’їж skаlьпеlя v’їdріже тvої б’їlі n’їжkи mиlуvатиmуsь nиmи отиmи n’їжkаmи пот’їm sпицяmи тvої бlаkитn’ї очkи sуnиці nа sпицях ще – vоlоssя sтоsи і гоlоvа vже боsа nоsа таkож v’їdчиkрижиmо n’їжnо-n’їжnо та губи zгубn’ї mеn’ї nа паmять таnуть sпогаdи очі губи n’їs і nоги і zапах тvого vоlоssя :: dурkоfорmи :: житиskn’їти fорmоdуmkаmи поvsтю обитих zvиvиn роzпиsатиsя порnоkаzkаmи skажеnоkаzати про dиvnе dоzvоlяти гуlяnkаm nерv’їv переvитих sорочkаmипsихо перейти життїпоlе терnїv й поmерти nеvиmоvnо тихо fіg! я nе таkий я v’їlьnий dуmkаmи й т’їlоm vогn’ї vеlиkого sеlища dе nаsеlеnnя vs’ї – dеб’їlи nе dlя mеnе я оdиnаk я той хто руйnуї kорdоnи б’їйтеsь mеnе я той ще ще б паk я zібю z уs’їх vаs kороnи * * * гіlkи fоnтаn’їv роzриvають іmlу dереv я йdу і sуm zа kоmірець бере я оdиn ............................................................................... Гаslо І: Nam - поfіg. ............................................................................... © 2002-2005 Житомирська обласна молодіжна творча орґанізація Мистецька ґільдія «Неабищо» Некомерційне використання матерiялiв за умови лінку на http://www.ravlyk.iatp.org.ua Керiвник проєкту - стронґовський зроблено студією onimade

Складень :: Незалежні від... (2002)

Спільний проект Житомирської обласної орґанізації Спілки творчої молоді України ”Liga ArtiS”, Мистецької ґільдії “Nеабищо”, Житомирського обласного елітарного літературного клубу “Перевесло” імені Олени Теліги НЕЗАЛЕЖНІ ВІД ................... Олег ЛЕВЧЕНКО Ірена РАДЗИВІЛЛ Валерія ДМИТРУК Богдан ГОРОБЧУК ВероNіка кавуN стронґовський Вікторія ДЕМ. Любов ГОДЛЕВСЬКА Наталя ВАСЬКОВСЬКА Оксана ДЕМІНЦЕВА Олена ЛУДЧЕНКО Георгій СКИДАНЧУК Ромцьо ЗДОРИК Складень підготовлено до 11 річниці Незалежності України Житомир 24 серпня 2002 року. Олег ЛЕВЧЕНКО Заки... П’ю пиво. Згадую про сумне майбутнє. ...згіркла горілка. Слава Україні. Навіки слава. *** зі стель звисають сірники на склі обдерті лейби з ґумок лафу гойдають двигуни гартуючи хлоровий* шлунок від неба ломиться стіна к-аналіз-а(к)ція гуркоче і люди в спеку у вікна на грішну землю Авва Отче Ірена РАДЗИВІЛЛ Пошук Ти дивишся на світ мінливий і прекрасний гортаєш сторінки наступних поколінь шукаєш сотні літ листи під грифом “щастя” замріяно ідеш у присмерку видінь… Валерія ДМИТРУК *** Вам все одно? Скінчилися казки. Їх не покличеш знов у тихий вечір, Холодний вітер наляга на плечі, З його кишені випали зірки. А ви байдужо дивитись у даль, Сухі слова беззвучно опадають… У світі іншім, може, пригадають Старої казки лагідну печаль. Для нас усе згоріло, відійшло, Це все уже – не музика для серця, – Воно, принишкле, ледве-ледве б’ється… Вмирає казка… Так, вам все одно. *хлоровий – неологізм. У складні збережено авторський стиль, мову, правопис. Богдан ГОРОБЧУК КЛЯП-КОЛИСКОВА Подушка-кляп Спи, дитинко Думай, що усе добре Спи... Списані аркуші прокльонів Списами падають в нас Спинити їх не можна Спи, дитинко, спи Думай, що усе добре Душі zлітають увись, як zавше Дуже їм добре буде там Дурнями ж тут були Дурманом себе годували Спи, дитинко Думай, що усе добре Подушка-кляп Подумай про щось хороше Поденно маєш гроші... Подіти б тебе десь Подивись: ти вже zаклякла адже Подушка-кляп!.. Спи, дитинко, спи Думай, що усе добре спи Роzподіл майбутнього Відродити веселощів слушну і дивну годину для дня Нагребти повні відра вишень! Пригостити їх містом Довго креслити пальцями-фарбами zбочену літеру “я” Ну а потім її годувати неглиняним zбоченим тістом В вічність двері zакрити. Повісити ключ біля серця Zачерпнути в рукав попіл вицвілих подруг-хвилин Відкусити шмат сала, zмочити його оковитою z перцем Та ковтати думки і світи в передпокої вранішніх zмін стронґовський не належність by стронґовський (типу І частина) кверо-осінь. серпень. день. тінь незалежности – рівно одинадцятий раз під екранами зарази п’ють пиво 48 мільонів зараз президент. булькотіння. патос. бренд сиволисого мерина що життя у нас… життя нємєряна і зовсім не курвенно-стервенно і взагалі все окей і клас і як завше парад вимираючих військ які для парадів залишились під скрегіт танків-бруківкотиск і декілька сотень наївних облич що вірять в СВОЮ Україну натовпу сворі скажених щурів мяса і крові побільше ці дурні зневажають москалів ці дурні зневажають москалів і голосують за уклін лівіше Який нарід – така і влада мовчіть незгодні у власні ганчірки уся видовищність ховається в парадах а на летовищах здихають шахтарі пом-сти-хій (ніби ІІ частина) на летовищі здихали шахтарі літаки СУ-ки вбивали людей ґарант відповідальність переклав винні всі – окрім його режиму ре-жим ?но-жем? дру-жини голосять шахтарів каски стали міні-трунами шахти стали міні-памяттю про панування лайна нате шановні ґарантовану подачку від ґаранта на дачі що вимкнув телевізію аби не бачити пошматованих тіл пошматованих рук щелеп очей аби не памятати хто це зчинив землею поховані душі повітря вбиває невинних шахти залило водою вогонь пожирає ґав хто проти людей? ВероNіка кавуN НІККУ 1. Нескінченність немає кінця А як щодо початку ? 2. Життя має погану звичку продовжуватись , навіть тоді, коли його про те й не просять 3. Вечір Запах дощу і персикового цвіту Трирічне янголя сонні очі Читаю «Попелюшку» вголос GENESIS #2 Звечора заново створюю світ– муки для сонного мозку... Вічна мезлота пророщує лід, гори шикує по зросту. Лондонський дощ має запах вина, Зорями кришаться райдуги. У мене ув Африці – знову зима, Арктика пахне трояндами. Рим та Венеція, Мюнхен та Львів– перетасовано літери. Зі шкаралупи асфальтових слів Я їх вилуплюю квітами. І континенти Із глини ліплю, де, між річками тріщин, є балакучий - та смертний - люд, Бог мовчазний - та вічний... Перефарбую безколірність рас: більше -ніяких воєн!.. я прокидаюся -вчасно якраз: світ народився щойно... *** Якщо завтра ніколи не прийде, Годинник проспить а розбухле сонце застрягне у гірській ущелині загорнись у старий плащ спогадів і вкотре спробуй померти від передозування часу може пощастить?.. Вікторія ДЕМ. МОЛИТВИ І. Щедра талантами земля України. Та, вдовині сини, долю мають сумну і щербату вони. Хтось прокляв їхню матір! За віщо, не знаю. О, прости її ти, всіх і всепрощаючий Боже! Ми ж твої діти. ІІ. Чорний біль пече в моїм серці за долю нашої великомучениці України з того самого дня, коли я глянула на сонце уперше. А, може, він мучить мене ще з прадавніх літ, ще з тоді, коли я жила в душах моїх далеких предків… О Господоньку милостивий, не спікай мене цим надстражданням у серцях моїх дітей та внуків! Любов ГОДЛЕВСЬКА САМОПІЗНАННЯ Надто вже тихо у Лаврі душі. В тьмі сьогодення минулим зорять Поодинокі скелети святих… Жаль, що минуле лише експонат. Впевнено йду, хоча й на манівці, Вільним маршрутом в пізнанні себе. Творчу свободу стискаю в руці: Нею мій дух двері в рай відімкне. Усюди шукаю сократівський смисл. У нім, тільки в нім суть мого майбуття, Де страхом обмежений дух не проліз, Я жваво проскочу… Фатальна ж ця гра! Наталя ВАСЬКОВСЬКА BELLE Все, пам’ятаю все, що ти казав мені, достеменно все, що вже було і ні. Спокусу першого цілунку і печаль, що ти мені подарував, але прощай. плач, я кажу прощай тобі, останній раз. Знай, що не повернусь в обійми ночі, враз забуду все, що пам’ятала дотепер, для мене ти давно неначе вже помер. З тобою поруч інша жінка, а не я, та я повторюю вночі твоє ім’я. і пам’ятаю кожен порух, кожен крок, але пробачити не можу бачить Бог. *** (ремікс) Не сумуй за минулим коханням, Волошкові очі забудь, Врічку спогадів без вагання Смуток свій поспіши жбурнуть. *** І. Червоне полум’я огортає мої думки, Помаранчевим полиском відбивається в очах. Шалена злива намагається залити полум’я. Дві стихії – почуття і розум – жадають володіти моїм мозком. Ця боротьба мабуть знищить мене. ІІ. “Залізна леді” не має прав на почуття. Чуттєвість привілей слабких. Розум, як червоний відблиск думок на кришталево-білому папері. ІІІ. Спека пахне ваніллю, Шукаю свіжості... ...Іду до джерела спогадів. Оксана ДЕМІНЦЕВА *** Загорнуся в шматочок неба, Помережаний срібними зорями. Любчик скине яскраву обгортку – Забіліє смачна карамель. Олена ЛУДЧЕНКО ЛАБIРИНТОВА МАУС Немов розумна миша в лабiринтi, я рухаюсь у певному квадрантi. Унд голова моя – PR в квадратi. Енд стеля не затримує повiтря. Не лямпи – зорi блякнуть свiтляками i свiт оф кос народжуються знову. Незатишно, мов сиротi-приблудi, коли сюди, майн Ґот, заходить вiтер. Стiкає дощ Нептуновим тризубцем, Ай лав русалка, бат ай’м нот русалка! Я скоро стану Ноєм навпаки, як не навчуся хмари вiдвертати... Тебе ображу в кличному вiдмiнку. О данке шон, менi не треба хелпу! Навiчно тут лишитись, звiсно, мiнус. Та все ж безсмертя – це великий плюс... Георгій СКИДАНЧУК Урок не на добре Яких відтінків не були б слова – Для нашої науки недостатньо. Урок життя гримаси витіва, Що подаються як порядні й братні. Дивуємось, що легковажність б’є, Що подане іде і йде повтором. Та дух наш помилок не визнає І довго насолоджуємось горем. Ромцьо ЗДОРИК шиzоїдальне для лєнчика граю романси на трубах фабрик шарпаю небо наріzаю шматками вічности вбиваю смуттє наприк- лад сїгоднї (ще хист не стих) новопоеzи поволі цеглюю-будую дарма що ти не дїткнеш_sє дарованої тобі рими будеш дивити_sє радше на ходу юрб і не zобачиш жури моєї до бїса! та ну! тону де волоссє твоє, де вічї беzупинно чую у спину, нудьгу таму-ю-чи ромцю знаїш тобі потрїбна дївчина © 2002-2005 Житомирська обласна молодіжна творча орґанізація Мистецька ґільдія «Неабищо» Некомерційне використання матерiялiв за умови лінку на http://www.ravlyk.iatp.org.ua Керiвник проєкту - стронґовський зроблено студією onimade

Складень :: Духовне зростання :: Левченко /Шеремета / Кавун / Лудченко / Стронґовський (2004)

Складень :: Оцет :: Здорик / Левченко / Стронґовський (2003)

Складень :: Антологія одного діалогу "Nеабищо" :: Ай-том (2004)

Складень :: Хто я такий? ~ Складень (2004)

Складень видано за сприяння

Житомирської обласної

молодіжної творчої орґанізації

Мистецька ґільдія “Nеабищо”

Житомирської обласної орґанізації

Спілки творчої молоді України

“Liga ArtiS”

Складень видано 

з нагоди 50 засідання

Мистецької ґільдії

“Nеабищо”

ХТО Я ТАКИЙ 

   ~ Складень

м.Житомир

Після 

майбуття

4 рік

Складень - аркуш паперу, зігнутий вчетверо, рідше втроє, ще рідше увосьмеро, форматом А4 (зазвичай 80 м/г2, якщо увосьмеро: бажано 65 м/г2, білий папір, рідше: 160 м/г2, кольоровий папір). Назва походить від складної ікони з двох (диптих), трьох (триптих) чи декількох (поліптих) частин. У наш час може уживатися до будь-якого предмету, що складається*. Уперше значення слова «складень» до складеного аркушу вжив Олег Левченко в 2001 році, як поліґрафічний термін, м.Житомир. Нині, за спостереженнями Мистецької ґільдії «Nеабищо», значенням цього слова вже послуговуються у літературних осередках деяких областей України. Наприклад: з 2004 року в м.Києві з’явилися тексти, що зверстані та складені по згинах паперового літачка. Ідея складення аркушу не є новою: у проґрамі «Microsoft Word» є кнопка «колонки» якою задається відповідна функція верстки тексту. Ще до появи поетичних складнів, поширення таких листівок мали місце інформацією про кандидатів у депутати (аґітлистівки), громадську діяльність тощо. Вперше у Житомирі така форма подачі поетичного тексту здійснювалась клубом російськомовних поетів «Азмъ Есмь» та «Людмила» але: не як випуски, без накладу й попередньо незігнутими; називались російською «гармошка», «раскладушка». Ще складень мав маловживані назви: “ластівка”, “літачок”, “міні-збірка”, у західних областях – “кавалок” тощо.  Видавнича назва - “буклет”. Михайло Раков (м.Житомир), маючи художньо-поліґрафічний хист, робив малі випуски за допомогою друкарської машинки й ксерокса (художній прийом) і називав їх «метеликами». Російськомовні назви нам не підходили й тому нині багатовживаним є “складень”. У середньому наклад складня = 250 прим. Нині Мистецька ґільдія «Nеабищо» створює складні за допомогою проґрами «PageMaker» і не уявляє, яке б інше слово відповідало цьому значенню.
Три запитання
і відповіді на них

q Що є складень?
q Що можна сказати про складні від бібліотеки Мистецької ґільдії “Nеабищо”?
q Що є бібліотека Мистецької ґільдії “Nеабищо”?

g

Складні – це чудово! Особливо з Бібліотеки “Nеабищо”. Для молодих авторів, яких не пускають “у широку літературу”, складні стали реалізованою можливістю друкуватися. А читачам, що прагнуть тримати руку на пульсі сучасного письменства, в тому числі зовсім юного й аванґардового (тобто, поки що офіційно не визнаного) є теж нагода одержати міні-збірочку того чи іншого автора з його найсвіжішими творами. Бо складні ж не “маринуються” довго, а випурхують у світ, як пташки, швидко й рясно. Тому – хай живуть складні! Вони життєво потрібні кожному, хто пише і не носить ще імені – печаті “класика”. Чи житимуть вони у майбутньому? Невідомо. Література може “переселитися” назовсім в Інтернет чи поширюватися через поезо- та прозо-кліпи. Але наймолодші нині її діти – складні – це прообрази майбутніх книг. Неважливо яких – паперових, електронних… але Книг у Бібліотеці Вічности, де жоден рядочок не зникне.

Маґільда (Галина Малин)

g

Що для Вас є складень?
Що для нас є складень?
Для нас складень є що?
Що складень для нас є?

Довго думати над такими складними питаннями не варто. Бо:
– одразу потягне на філософію;
– з’являється спокуса написати щось розумне;
– і, нарешті, викладаючи думки, є реальність вчасно не зупинитися і написати роман про кохання до шматочку паперу (білого з літерами – а ви, що подумали?).
– Тому недовго думаючи і зовсім не відволікаючись, і майже не відходячи від теми буду оповідати.

“Складень”, або “метелик”, або “ластівка” для мене є першою ластівкою, тендітним метеликом і звичайно ж гарно й зручно складеним аркушем білого паперу з маленькими літерами, які чудернасенько складаються у мої кохані вірші.
У наш час, коли “космические корабли бороздят…”, а на пристойну своєчасну (що головне) книжку грошей не знайдеш (бо ж вони пішли на будівництво “космических кораблей”, котрі, як ми пам’ятаємо “бороздят”), отже, складень у таких умовах є своєрідною панацеєю (не плутати з панарицею) для молодих (як вони себе називають) поетів.
Маючи на руках (чи де інде) такого “метелика” можна сміливо себе презентувати, рекламувати свою творчість чи й просто тішити власне самолюбство.
Щодо складнів колеґ по перу (чи то пак комп’ютеру), то думка моя теж має позитивне забарвлення. Прочитати складену (чи закладену) в один стандартний аркуш поезію свого колеґи набагато легше, швидше і зручніше, ніж ту саму поезію тільки зібрану до повнометражної книженції.
А оскільки “лінь – рушій технічного проґресу”, то складень можна вважати повноцінним раціоналізаторським винаходом, який веде до проґресу (звичайно не тільки технічного).
Щодо бібліотеки “МҐN”, це така класна штука, яка збирає в собі (тобто колекціонує), а ще видає, розповсюджує, рекламує і т.д. оті самі рацвинаходи, про які ми згадували вище. Тобто користь з цього Nеабияка і майбутнє у неї (тобто бібліотеки) краще ніж у Олександрійської тезки, бо ж мається усе надбання не в одному примірнику, а більш ніж у ста.
Тому й радіємо, що маємо таку солодку цукерочку, як складень, і таку хвайну конхветну хвабрику, як бібліотека “МҐN”, яка щоразу вдосконалює “выпускаемую продукцию” і так далі до «Вершин світового письменства».
Все!

Наталя Шеремета,
голова Житомирського обласного елітарного літературного клубу “Перевесло” ім. Олени Теліги

Усама бін скЛадень

В процесі свого розвитку людство чи не найбільших успіхів досягло у справі захаращування навколишнього світу продуктами своєї життєдіяльности. У зв’язку з цим поява і зростання популярности складнів були і є неминучими, як ерекція зранку в шістнадцять років. Спосіб боротьби з цим різновидом інформаційного сміття один – поглинати й бігти за новою порцією. Відтак, все, що можна сказати про цей вірус вже сказано, а місце лишається. Використаю його на благо святої боротьби.
Основна причина безуспішної боротьби світу з тероризмом – відсутність реального супротивника, якого можна взяти й помацати. Користуючись цією технолоґією, складні йдуть в аванґарді терору інформаційного – ксероксно і неконтрольовано розмножуючись вони призводять до значних коливань культурного світогляду свідомих шарів населення й тим самим деструктують усталені поняття про шляхи розповсюдження книжкової інфекції та місце молоді в літературному процесі сучів. Вважати це нешкідливим означає наразитися на небезпеку тотального запудрювання мізків у масштабах, більших за телевізійні, галасувати про катастрофу – наближати її неминучість, адже чим голосніше про щось кричати, тим більше охочих натопиться поглянути, піар, одним словом.
Той факт, що Мистецька ґільдія «Nеабищо» взяла до рук своїх настільки небезпечну зброю, не може не насторожувати. Якщо ми можемо незважати на ядерні випробовування в Північній Кореї, через далекість від нас скільки-небудь гарячих, а чи теплих точок, то недооцінити шкоду, що може бути нанесена нашій культурі, ми не маємо права. Через те хочу наголосити на двох речах:
По-перше, всі небайдужі до долі шароварництва в Україні мусять виступити єдиним фронтом проти загрози. Ворог має бути тотально вивчений і переданий для вивчення иншим активістам спротиву.
По-друге, і прошу на це зважити, в разі інфікування мирних літераторів чи бійців-солов’їстів цим вірусом, їх слід викрити, піддати громадському осуду і розтиражувати, задля інформування підпілля та населення, що одним солдатом в наших рядах стало менше. Це завадить інфекції поширюватись неконтрольовано.
З вірою в перемогу,
стронґовський,
заступник голови
Житомирської обласної
молодіжної творчої орґанізації Мистецька ґільдія “Nеабищо”

g

По-перше: складень має гарний поліґрафічний формат: дуже зручний класти до кишені.
По-друге: дешево, у складня одразу з’являються численні шанувальники. Вартість дорівнює, все одно, що подарувати шоколадну цукерку.
По-третє: безболісніше безкоштовно роздати складень ніж книжку.
По-четверте: складень зазнає при випускові (виданні) мало затрат: часу, верстки, паперу, порівнюючи зі збіркою або книжкою.
По-п’яте: складень в силах будь-хто тиражувати, якщо не на принтері, то ксероксі, у кращому випадку, на ризоґрафі, офсеті.
По-шосте: автор відчуватиме, що краще напочатку видати складень,  щоб, враховуючи певні зауваження, з достоїнством готувати книжку.
По-сьоме: прийнятний для експериментів, як поліґрафічних так і творчих; оперативний для вираження нових та актуальних ідей нашого часу.
По-восьме: складень можна використовувати як закладку до книжок. Наприклад: для зручности, у збірках В.Кавун мати складні цього ж автора на потрібних сторінках.
По-дев’яте: складні мають повне право на конкуренцію з книжками; це сприяє розвиткові поліґрафії.
По-десяте: прийнятний формат, щоб виставляти на сторінках Інтернет у форматі pdf.
По-одинадцяте: наш час шукає зручні можливості самореалізації і складень прекрасний винахід, я б сказав – ознака нашого часу. За такою формою як складень упізнаватимуть наш час.
По-дванадцяте: бібліотеки: Мистецької ґільдії “Nеабищо”, ЖОО СТМУ “Liga ArtiS”, журналу “Косень”, альманаху “Перевесло”, ґазети “Віче” виросли і ростуть зі складнів.

Олег Левченко,
керівник проєкту
Бібліотека Мистецької ґільдії “Nеабищо”

Якщо є що скаzати –     mailto: xmel@ukr.net
Якщо хочеться ще –        www.ravlyk.iatp.org.ua

© Маґільда, Н.Шеремета, стронґовський, О.Левченко, тексти, вересень 2004.
© Катерина Ускова, малюнки, 2004.
© Олег Левченко, упорядкування, 2004.
© Бібліотека Мистецької ґільдії “Nеабищо”,
видання, Житомир, вересень 2004.
Керівник проєкту Бібліотека Мистецької ґільдії «Nеабищо» Олег Левченко, 2004.

СТРОНҐОВСЬКИЙ: "Книжки в нас переважно видають люди, які могли б торгувати ковбасою"

---

Автор: Наталя ПАСІЧНИК

№2(34) 28.01.2011

10:21 1 лютого 2011 року

Ілля Стронґовський – український письменник, поет, перекладач, літературтреґер, дизайнер. стронґовський (з малої літери) – назва бренду, створеного Іллею Стронґовським. Стронґовський (первісно – за прізвищем батька – Дейнега) Ілля Юрійович народився 25 травня 1982 в Житомирі. Учасник численних літературних акцій в Україні та за кордоном. Колишній учасник кількох потужних літоб’єднань («Мистецька ґільдія „Nеабищо“» – співзасновник, «Оксія»). Автор поетичної збірки «Глибоковроті», Факт, 2006. Переклав «Бійцівський клуб» Чака Паланюка та «Поштамт» Чарльза Буковскі.

Іллє, вже кілька років поспіль Ви – активний учасник Форуму видавців у Львові. Які книжкові новинки, представлені на минулорічному ярмарку, Ви могли б виокремити?

Та масу всього можна виокремити – зрештою, кожен Форум – це якраз і привід потішити ринок новинками. Не скажу, що було багато книжок, на які чекав, але не можу оминути кілька – «Ґоттленд» Маріуша Щиґела, «Друже Лі Бо, брате Ду Фу» Олега Лишеги і абсолютну несподіванку для мене (та й, гадаю, для всіх) – «На дорозі» Джека Керуака. З останнім взагалі дуже недобре вийшло, бо досі єдина інформація про цю книжку – від тих, кому пощастило придбати її на Форумі, ось вам яскраве свідчення ставлення видавництва («Основи») до бажання продавати свої книжки. Про свіжі книги Люко Дашвар, Сергія Жадана, Юрія Винничука, гадаю, всі вже начувані.

А як щодо літературних акцій?

Акцій якраз було значно більше, ніж можна було охопити – часом хотілося розірватися на три-чотири частини – бо як інакше встигнути на читання сестер Матіяш і братів Прохаськів та, скажімо, українсько-шведську поетично-акордеонну постановку «Хто плаче за Еммою Бломгофф»? Було дуже багато всього і кожен відвідувач літфесту мав свій особистий маршрут. Для акцій це не дуже добре, бо часом аудиторій не було, або ж їх було забагато, але глядачі-слухачі, гадаю, отримали значно більше, ніж сподівалися.

Ви оформили низку книжок, серед яких «Ефіопія» Сергія Жадана, «Звіролов» Тані Малярчук, антологія «Декамерон» та багато інших. Чи зросла за останній час потреба на українському книжковому ринку в ексклюзивному дизайні продукції?

Ну я б ще виокремив два найсвіжіших видання Марека Краєвського – в нас так детективи ще не оформлювали. Зрозуміло, що потреба в якості є – і це стосується навіть не стільки дизайну, скільки елементарної якості книги як продукту. Свіжі видання багатьох видавництв надруковані ледь не на газетному папері, на якому фарба не тримається, і при малому обсязі коштують 40-80 грн. Дуже часто ці книги елементарно не вичитані. Я вже мовчу про фахове редаґування і коректуру. На цьому тлі говорити, що українська книжка кепсько оформлена, якось соромно – ну так, кепсько, але це лиш одна із зіпсованих цеглинок. Я не втомлююся повторювати, що книжки в нас переважно видають люди, які спокійно могли б торгувати ковбасою – без жодної різниці. Якісний продукт не з’являється на рівному місці, потрібна певна культура – як книжкова, так і загальна, чи бодай довіра до людей, які цю культуру мають. Натомість маємо бажання нарубати бабла при повному чханні на потреби споживача – зокрема й естетичні. Я оформлюю мало книжок не тому, що не хочу. Просто видавництва не бачать потреби в якості, або бачать, але не хочуть платити.

А чи може, на Вашу думку, сучасна вітчизняна книжкова поліграфія конкурувати зі світовою?

Поліграфія не може – намагається, але поки не дотягує. Усі якісні дитячі книжки друкуються в Европі. А дизайн… те, що в нас є місіонери якісного дизайну (бодай студія «Аґрафка»), ще не робить з нас конкурентів Заходу. Загальна печерність відчувається дуже сильно. Ми ще тільки колесо вигадуємо, а на Заході вже космічна ера.

Ваш переклад «Поштамту» Чарльза Буковскі свого часу викликав бурхливий резонанс серед читацької аудиторії…

Ну викликав, і слава Богу! Значить, є про що говорити. У нас он скільки хороших перекладів минають геть непоміченими. Я два роки не можу знайти видавця для «Страху і огиди у Лас-Веґасі» Гантера Томпсона. Ті, хто не проти надрукувати, не хочуть гідно оплатити мою роботу, а за безцінь я вже досхочу напрацювався. Видавці, до речі, дуже дивуються, коли робиш роботу і вимагаєш за це нормальних грошей, в них досі жива віра в те, що це вони роблять тобі послугу, дозволяючи попрацювати на благо української книги. І цю віру багато в чому підтримують всі, хто співпрацює з видавцями на кабальних умовах. А книжка класна, і переклад, гадаю, мені вдався.

Чи виникали під час роботи над перекладом проблеми мовного рівня, адже багато лексичних пластів української мови тільки почали формуватися?

Постійно виникають, у нас же проблема не у відсутності кількох слів. Ми не маємо цілих мовних шарів. Приміром, український наркотичний жаргон. Де він є? Або польські запозичення, або російські. А навіть якщо щось є, то не завжди про це знаєш. Величезний брак якісних словників у всіх сферах. Працюєш ледь не наосліп. Ну а коли помиляєшся, завжди знаходяться охочі покопати тебе під ребра. Це ж-бо простіше, ніж працювати.

І насамкінець побажання читачам від Іллі Стронґовського.

Читайте. Обирайте, що читати. Купуйте тільки якісне. Припиніть віддавати свої гроші за браковані речі – інакше виробники так і не звикнуть робити щось як слід. Голосуйте гривнею тільки тоді, коли воно того варте. Бо коли жахливо оформлені, зле надруковані, погано перекладені, нередаговані книжки перестануть продаватися взагалі, видавці почнуть це виправляти.

Фото chytomo.com

Джерело: Пасічник Н. Стронґовський: "Книжки в нас переважно видають люди, які могли б торгувати ковбасою" (інтерв’ю) //Українська літературна газета, №2(34) 28.01.2011 // http://www.litgazeta.com.ua/node/1459

Антологія одного речення "Nеабищо"

Увага, все розташовано з дозволу авторів. Авторські права не порушуються.

Не псуйте каву цукром, а кохання шлюбом.
- Вероніка Кавун –


Поет на поетові сидить і поетом поганяє.
- колективне –


У мене багато збочень. Серед них я сам.
- Олег Левченко –


І кава з нами, і пиво з ними.
- колективне (жіноче) –

Слова збуваються. Печальні вірші - теж.
- Надія Голуб –


Народжую в собі пам’ятник - я пішов у декрет.
- Ромцьо Здорик –


Пишіть не так, як ми – або краще, або хай вам узагалі щастить!
- стронговський –


Ми не самотні в світі. Просто – перші.
- Наталя Шеремета –

Писано кавою на каві...
- Олена Лудченко –


Хто ловить Музу, а хто – кайф.
- Тетяна Шабодей –


Поети розмножуються віршами, а художники мазками.
- Олег Левченко –


Бути збоченцем у літературі – це так просто!
- Анонім –


І постмайбутня ніч була їм свідком... і свічею...
- Галина Малин –


Випити почуте й закусити побаченим...
- Олег Левченко –


Не ховайте до кишені метеликів!
- Галина Малин –
-2004-

Джерело: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159498

стронґовський - біографія

стронґовський (Стронґовський Ілля Юрійович, первісно - за прізвищем батька – Дейнеґа. Родина походить з Польщі). Письменник, перекладач, літературтреґер, дизайнер. Народився в Житомирі 25 травня 1982 р. Скільки було сили навчався в Житомирському інституті підприємництва та сучасних технологій (ІПСТ) та Житомирському державному університеті ім. Івана Франка (спеціальність: редактор освітніх видань, 2004-2008). Одружений. Виховує доньку. Друкувався в самвидаві (складні, колективні збірки), інтернеті, часописах «Четвер», «Березіль», антологіях «Українського самвидаву 2000-2004» (К., Буква і Цифра, 2004), «Дві тонни» (К., Маузер, 2007) тощо. Автор поетичної збірки «Глибоковроті» (К., Факт, 2006). Переклав «Бійцівський клуб» Чака Палагнюка (Х., Фоліо, 2007) та «Поштамт» Чарльза Буковскі (К., Факт, 2008). Видавництво «Факт» в перекладі стронґовського перемогла на конкурсі Книжка року 2008 у номінації «Красне письменство - Сучасна зарубіжна проза».
 Колишній учасник кількох потужних житомирських літоб’єднань («Мистецька ґільдія "Nеабищо"» – співзасновник, «Оксія»). Організатор та учасник численних мистецьких акцій в Україні та Росії, літературного фестивалю «Молода Республіка Поетів» (Львів, Форум Видавців, 2005-2006, 2008). 
У статті «Повернення в літературу» («Високий Замок») Божена Городницька пише: «Він не вказує свого імені, а прізвище пише з маленької літери. Він, тобто «стронґовський» — окрім особистості, ще й бренд, над яким сам автор працює кілька років. Рецензії та відгуки на його творчість або захопливі, або нищівні. «У кожному його вірші так багато “якання”, що мимоволі думаєш: чудово, що в українській поезії з'являються поети, яких не цікавить нічого, крім власної персони», — казав про Стронґовського літературний критик Андрій Бондар. Пірсинг, люлька і шкарпетки різних кольорів — елементи іміджу поета.» 
Блоґ стронґовського: www.strongowski.livejournal.com
Е-mail стронґовського: xmel@ukr.net
Про автора можна дізнатися більше: 
http://uk.wikipedia.org/wiki/Стронґовський_Ілля_Юрійович
http://litakcent.com/author/strongovski
http://www.fact.kiev.ua/articles/article_177/
http://ukr.mediaport.ua/news/statiy/17289
http://zhzh.info/publ/4-1-0-553

стронґовський. «Глибоковроті». — К.: Факт, 2006.

Чак Палагнюк. «Бійцівський клуб» / Переклад cтронґовського. – Х.: Фоліо, 2007.

Чарльз Буковскі. Поштамт / Переклад cтронґовського. – К.: Факт, 2008.

Титулки різних складнів із творчістю стронґовського.

Олег Левченко, дівчина з Житомира, Юрій Винничук, стронґовський (Київ, листопад 2003)

Олег Левченко, Микола Рябчук, стронґовський (Київ, листопад 2003)