Мистецька ґільдія прижиттєвих ґеніїв "Неабищо"
КОКТЕБЕЛЬ
левченко/здорик
Олег Левченко * * * біле лебі сало лоса люди дилю тіло лоті кома мако небі біне * * * Кобри ліхтарів по-рідному зіщулили асфальт. Проїзд смердить болотом. Прокурений вилазить кайф… Моя робота і повний рот дурниць – латати лати. Десь там напружить пальця хтось, щоб дати личку. В тролейбусі рука збагне спітнілу лисину. * * * По лікоть пальцями в листопад… Глевкий хліб колупаєш в зубах. Ну, як прозорими бути – ліпити із себе медуз? Ти ждеш природу у протезах, а пальці мають листопад >кохання Метал та глина як одне! Урбаністичне. * * * На території літа стався теракт! Ех ти, останній з ґудзиків, Ганяй метеликів з криниці, Тобі щастить на свято їжі!.. За скромністю в кишеню не полізеш, Але залазити потрібно остаточно, Бо все одно будуть ті, що з крильцями! * * * Поділись болями остаточно і приречено серед тих, що ляскають пальцями, ляпкають язиками ховаючи обличчя, ховаючи думки у самісіньке остаточно, у самісіньке приречено, серед тих, що є ми! Цікаво, як минають люди, коли для когось ти статичний остаточно і приречено!
* * *
Вам створитиілюзію розвитку? Я вийду у місто збирати в чуприну туман. На подертих вустах намальований сміх. У тюрмі два вікна, то, напевно, буржуй. Упирайся в стіну еластичного А. Хоч жінка в турботі за справжнього спонсора – Переймаюся фітнесом, п’ю фіточай. І скажи ти мені, що ось тут я – ніхто, Бо з такої поезії Азія Б. Не камінь із плоті, а серце; хтось кинув його. У тобі соковиті емоції дня. Хоч дозвольте сказати вам про послідовність… Вам створити ілюзію поступу О. * * * - Якась самотність… - Я не самотня! - На тлі трави і квітів… - Бо я романтична. - І сині руки неба… безжальні. - Так не треба про крила! * * * Я вам покажу: “без конкурентів” двоглаву поему з кадилом та скіпетром у правій та лівій лапі! Обличчя-в-сонце, не заступай дороги, опудало у рожевій сукні й тендітних шкарпетках на воду простягнуло! Пішли ви всі, шановні друзі, на каву, зі своїми мараздатками*! Чому кохана так надута? Чоловіка потрібно зустрічати з футболом! Як у дзвін дивився! * * * Може й не подобається мова характер образ стиль думки не подобаються представники нашого часу МЕНІ, але де я, як не тут? але де я, як не їх? ……………… для них? … Ми залежні своєю присутністю. * * * Шлунок передчуваючи насолоду SUPERSNIKERSом кричить, волає: “РОЗКРИЙ ТОЙ ЦЕЛОФАНЧИК!” ……………… * * * (мікс) я неНІвиджу це божеКІНЬля! пХРУСЬніть цей ритм! піСТІЙдіть до ТИмикача і зробіть щось зі свіЧАСм… неЩЕ-НІ божеКІНЬіти? >прірва на каву Ґлобально пахнуть бураком, А з тебе лізе терикон. Добряче пес конкретизує! Собаці вкажеш маслаком, Гризи дурненький – тонізує! Суспільство – розумне, тебе – коронує! А може цмокне каблуком. Прорвало когось на суцільна ха-ха. Спи кохана, спи. Звітую я! Запропонуй собі гордість! Інформаційним простором тхне І тереконить не твоє… Сядай на дверах. Затрахала совість? * * * ……………………………… Глина. Не забудь з поезії зліпити глечик! * * * - О великий добрий дзе… - Наступна зупинка Східна. - Іже ісі на небесі… - Я вам… сказала… - Бажаєш поклеїти шпалери? - Маю повне право… - Хай святиться ім’я твоє… - Зараз… спробую! - Я не буду вам нічого… - Смакуйте! - Там крадуть!!! - Платити Вам! - Списати! - І прости нам борги наші… - А він, а він… - Все, я сказала! - Домагався… присутності у його житті! - Від лукавого. - Мокро. - Я тебе не бачу… - Не те слово! - Збочинець! - Дайте копієчку?! - Шановне панство, ставки ростуть. - Проїзні, посвідчення пред’являти. - Дайте копієчку? - Хто більше? - Дайте копієчку?!. - А у вас?.. - Я… Я… Я… Я… (на сходах марш) * * * (мікс) Гіркет матро в пурихіде. Тінець зваков ну рикіх. Гірмень разчонюйи ніспекай. Пліветь далонуннйимі крека. “Чірнебравцо пусиїле” та… Місте разчохнутий прістер Прісеть, на! – крочуть, гирчіть… Квіртера-корнуки, їк преста, Хівеять льодуй и сіметнасть. І влеснай осули – ті, влесна, йок густь. Мізека мосту гильміє… Мізе вхадоть у твий дім. Мінея мосту, мисці меза, І втемлано збуджиї демка Гірменайно гурминь й пірехад. ромцьо здорик >пост футуриZм роzпанахане місто вивалює тельбухи лїхтарів де трампи-трамваї тиняють_sє в беzумі часу шалїють – ша! лиють авта свїтло в калюжища-річища трас маєш місто в долонї що – нї? в кишенї zа пазухою – сонце синьо sоnnиться кряпці індустріяльних бризок... пост футуриzм... >шиzоїдальне для лєнчика граю романси на трубах фабрик шарпаю небо наріzаю шматками вічности вбиваю смуттє наприк- лад сїгоднї (ще хист не стих) новопоеzи поволі цеглюю-будую дарма що ти не дїткнеш_sє дарованої тобі рими будеш дивити_sє радше на ходу юрб і не zобачиш жури моєї до бїса! та ну! тону де волоссє твоє, де вічї беzупинно чую у спину, нудьгу таму-ю-чи ромцю знаїш тобі потрїбна дївчина >кваzїмодолюбоv zухвала як нужник прийшла покалїчила простїр тоскня серцемушля поzбав мене марення димом хорих zавідїв я нидію надїю скнїю гляди вряди-годи у склї я житиму в домовинї а ви – нї? варитиметесь у каzанї хмарочухових сміттєзвалищ де я z серцемушлєю любились кохались і zдохли... двоє маленьких давнїв... ?das eau_DA optimistisch дїти вмирають радїсно дійсно подекуди навїть цікаво каву пити і мовчки собі дивитись як помирають дїти у когось хочуть zмокнути очї – жаль дїточок zнаїте а мені б на трамвай квиточок Житомир. ****************************************** Цей складень було підготовлено до наради молодих письменників у м.Коктебель Травень 2002р. |
Некомерційне використання матерiялiв за умови лінку на http://www.ravlyk.iatp.org.ua
Керiвник проєкту - стронґовський
зроблено студією onimade
Немає коментарів:
Дописати коментар