пʼятниця, 30 березня 2018 р.

Складень :: Левченко / Здорик :: Коктебель (2002)

Мистецька ґільдія прижиттєвих ґеніїв "Неабищо"
КОКТЕБЕЛЬ
левченко/здорик

Олег Левченко

* * *

біле лебі
сало лоса
люди дилю
тіло лоті
кома мако
небі біне

* * *
Кобри ліхтарів
по-рідному зіщулили асфальт.
Проїзд смердить болотом.
Прокурений вилазить кайф…
Моя робота
і повний рот дурниць –
латати лати.
Десь там напружить пальця
хтось,
щоб дати личку.
В тролейбусі рука збагне
спітнілу лисину.

* * *
По лікоть
пальцями
в листопад…
Глевкий хліб
колупаєш
в зубах.
Ну, як прозорими бути –
ліпити
із себе
медуз?
Ти ждеш природу
у протезах,
а пальці мають
листопад

>кохання
Метал та глина як одне!
Урбаністичне.

* * *
На території літа
стався теракт!
Ех ти, останній з ґудзиків,
Ганяй метеликів з криниці,
Тобі щастить на свято їжі!..
За скромністю
в кишеню не полізеш,
Але залазити потрібно остаточно,
Бо все одно будуть ті,
що з крильцями!

* * *
Поділись болями
остаточно і приречено
серед тих,
що ляскають пальцями,
ляпкають язиками
ховаючи обличчя, ховаючи думки
у самісіньке остаточно,
у самісіньке приречено,
серед тих, що є ми!
Цікаво, як минають люди,
коли для когось ти статичний
остаточно і приречено!

* * *
Вам створити
ілюзію розвитку?
Я вийду у місто
збирати в чуприну туман.
На подертих вустах
намальований сміх.
У тюрмі два вікна,
то, напевно, буржуй.
Упирайся в стіну еластичного А.
Хоч жінка в турботі
за справжнього спонсора –
Переймаюся фітнесом,
п’ю фіточай.
І скажи ти мені, що ось тут я – ніхто,
Бо з такої поезії Азія Б.
Не камінь із плоті,
а серце; хтось кинув його.
У тобі соковиті емоції дня.
Хоч дозвольте сказати вам
про послідовність…
Вам створити ілюзію поступу О.

* * * 
- Якась самотність…
- Я не самотня!
- На тлі трави і квітів…
- Бо я романтична.
- І сині руки неба… безжальні.
- Так не треба про крила!

* * *
Я вам покажу:
“без конкурентів”
двоглаву поему
з кадилом та скіпетром
у правій та лівій лапі!
Обличчя-в-сонце,
не заступай дороги,
опудало у рожевій сукні
й тендітних шкарпетках
на воду простягнуло!
Пішли ви всі, шановні друзі, на каву,
зі своїми мараздатками*!
Чому кохана так надута?
Чоловіка потрібно зустрічати
з футболом!
Як у дзвін дивився!

* * *
Може й не подобається
мова
характер
образ
стиль
думки
не подобаються
представники нашого часу МЕНІ,
але де я, як не тут?
але де я, як не їх?
……………… для них?

Ми залежні своєю присутністю.

* * *
Шлунок передчуваючи насолоду
SUPERSNIKERSом
кричить, волає:
“РОЗКРИЙ ТОЙ ЦЕЛОФАНЧИК!”
………………

* * *
(мікс)
я неНІвиджу це божеКІНЬля!
пХРУСЬніть цей ритм!
піСТІЙдіть до ТИмикача
і зробіть щось зі свіЧАСм…
неЩЕ-НІ божеКІНЬіти?

>прірва на каву
Ґлобальний секс пребує, потребує
Ґлобально пахнуть бураком,
А з тебе лізе терикон.
Добряче пес конкретизує!
Собаці вкажеш маслаком,
Гризи дурненький – тонізує!
Суспільство – розумне,
тебе – коронує!
А може цмокне каблуком.
Прорвало когось
на суцільна ха-ха.
Спи кохана, спи. Звітую я!
Запропонуй собі гордість!
Інформаційним простором тхне
І тереконить не твоє…
Сядай на дверах.
Затрахала совість?

* * *
………………………………
Глина.
Не забудь з поезії зліпити глечик!


* * *

- О великий добрий дзе…
- Наступна зупинка Східна.
- Іже ісі на небесі…
- Я вам… сказала…
- Бажаєш поклеїти шпалери?
- Маю повне право…
- Хай святиться ім’я твоє…
- Зараз… спробую!
- Я не буду вам нічого…
- Смакуйте!
- Там крадуть!!!
- Платити Вам!
- Списати!
- І прости нам борги наші…
- А він, а він…
- Все, я сказала!
- Домагався… присутності
у його житті!
- Від лукавого.
- Мокро.
- Я тебе не бачу…
- Не те слово!
- Збочинець!
- Дайте копієчку?!
- Шановне панство,
ставки ростуть.
- Проїзні, посвідчення пред’являти.
- Дайте копієчку?
- Хто більше?
- Дайте копієчку?!.
- А у вас?..
- Я…
Я…
Я…
Я…
(на сходах марш)

* * *

(мікс)
Гіркет матро в пурихіде.
Тінець зваков ну рикіх.
Гірмень разчонюйи ніспекай.
Пліветь далонуннйимі крека.
“Чірнебравцо пусиїле” та…
Місте разчохнутий прістер
Прісеть, на! – крочуть, гирчіть…
Квіртера-корнуки, їк преста,
Хівеять льодуй и сіметнасть.
І влеснай осули – ті, влесна, йок густь.
Мізека мосту гильміє…
Мізе вхадоть у твий дім.
Мінея мосту, мисці меза,
І втемлано збуджиї демка
Гірменайно гурминь й пірехад.


ромцьо здорик

>пост футуриZм
роzпанахане місто вивалює тельбухи лїхтарів
де трампи-трамваї тиняють_sє в беzумі часу
шалїють –
ша! лиють
авта свїтло в калюжища-річища трас
маєш місто в долонї
що – нї?
в кишенї zа пазухою – сонце
синьо sоnnиться
кряпці індустріяльних бризок...
пост футуриzм...
>шиzоїдальне для лєнчика
граю романси на трубах фабрик
шарпаю небо
наріzаю шматками вічности
вбиваю смуттє наприк-
лад сїгоднї (ще хист не стих)
новопоеzи поволі цеглюю-будую
дарма що ти не дїткнеш_sє
дарованої тобі рими
будеш дивити_sє радше на ходу юрб
і не zобачиш жури моєї
до бїса! та ну! тону
де волоссє твоє, де вічї
беzупинно чую у спину,
нудьгу таму-ю-чи
ромцю знаїш тобі потрїбна
дївчина

>кваzїмодолюбоv
zухвала як нужник
прийшла покалїчила простїр
тоскня
серцемушля
поzбав мене
марення
димом хорих zавідїв
я нидію надїю скнїю
гляди вряди-годи у склї я
житиму
в домовинї
а ви – нї?
варитиметесь у каzанї
хмарочухових сміттєзвалищ
де я z серцемушлєю любились
кохались
і zдохли... двоє маленьких
давнїв...
?das eau_DA optimistisch
дїти вмирають радїсно
дійсно
подекуди навїть цікаво
каву
пити
і мовчки собі дивитись
як помирають дїти
у когось хочуть zмокнути очї –
жаль дїточок
zнаїте
а мені б
на трамвай
квиточок

Житомир.
******************************************
Цей складень було підготовлено до наради молодих письменників у м.Коктебель
Травень 2002р.

© 2002-2005 Житомирська обласна молодіжна творча орґанізація Мистецька ґільдія «Неабищо»
Некомерційне використання матерiялiв за умови лінку на http://www.ravlyk.iatp.org.ua
Керiвник проєкту - стронґовський
зроблено студією onimade

Немає коментарів: