Усі ми маємо своїх улюбленців: співаків, кінозірок, журналістів. До них з упевненістю можна зарахувати Василя Остапчука, адже його любили слухачі обласного радіо.
Любили, насамперед, за його простакуватого діда Панька, щовечора кидали усі турботи, аби почути тлумачення народних прикмет і роздуми про політику. Однак нитка життя передчасно обірвалась, і позаминулого року журналіст залишив нас.
Цими днями в Обласному краєзнавчому музеї відбулася зустріч із друзями Василя Остапчука. Він був у всьому: і у фотоальбомах, і в робочих блокнотах, записах побажань друзів, і в листах, рукописах та книгах, які передала музею дружина «найглибшого українця області», як його назвала у своєму виступі ведуча програми «Родина» Інна Бондарчук. Однак у вщерть заповненій залі бракувало самого голосу журналіста, тому він часто лунав із записів. Присутні згадували Василя Захаровича як головного редактора радіо, викладача, автора чималої кількості книг, передач «Формула успіху», «Віч-на-віч із владою», «Жартома і всерйоз» і просто непересічну людину.
Читець Олег Левченко озвучив героя Василя Остапчука усіма улюбленого діда Панька, Костянтин Гай виконав пісню про долю служителів слова. А секретар обласної організації Національної спілки журналістів України Володимир Киричанський передав оригінали рішення про встановлення премії імені Василя Остапчука, яку присуджуватимуть за заслуги в радіожурналістиці. На закінчення вечора викладач училища культури і мистецтв імені Івана Огієнка Людмила Покотило виконала пісню «Сміються, плачуть солов'ї», кожна нота якої знову і знову нагадувала про неперевершений оксамитовий голос радіоефіру.
Олена Свінціцька
Джерело: http://universum.zu.edu.ua/arhive.php?sid=16&yid=42
Немає коментарів:
Дописати коментар