неділю, 30 серпня 2009 р.

стронґовський. Житомир /Lit. процес/

Публікації

Житомир /Lit. процес/Якщо їхати від однієї культурної столиці України – Львова через инше столичне утворення – Київ на Харків, що має не менші столичні претензії, можна і не помітити маленького тромбу на цьому шляху – Житомира. Поза тим, міт про житомирську прозову школу живий так само, як і, скажімо, инша леґенда – про станіславский феномен. І це не єдине, чим «віддалене передмістя Києва» здатно себе представити.
Спочатку про корені. Дореволюційних відомостей не маю, а за совєцьких часів перший натяк на гуртування літераторів виник 1957 року, коли Борис Тен упорядкував, а Максим Рильський написав передмову до збірки «Перший сніп». Особи, що туди втрапили, якось непомітно для себе стали місцевими літературними авторитетами, вони ж і заснували перше совєцьке літературне об’єднання. Керував ним спочатку Василь Земляк, заступники Михайло Клименко та Борис Тен, після смерти останнього 1983 р., об’єднання назвалося його іменем. Помітними особами в ньому були Євген Концевич, Валерій Шевчук, Володимир Даниленко, Василь Врублевський, Юрко Ґудзь, тощо. Об’єднання існує і позараз, згуртовуючи «стару ґвардію» житомирської літератури й критики. Кістяк його складають члени НСПУ, досягнення відповідні.

Близько тридцяти років існує російськомовне об’єднання «Аз Єсмь», засноване Сергієм Дунєвим. Також в російськомовному секторі – об’єднання «Людмила», зорґанізоване поетесою Людмилою Лашкул. Щороку об’єднання проводить свої творчі вечори – «Осіннє» та «Весняне рандеву».

Не можна не згадати про «Тен-клуб», що виник на початку 90-х завдяки невтомному Володимирові Даниленку. Єдиним помітним досягненням тусівки був випуск однойменної збірки 1995 р.

Прихильники класичної української поезії збираються в обласному клубі “Перевесло” імені Олени Теліги. Керує клубом Наталя Васьковська.



Двотисячники Житомира згуртовані в дві орґанізації, що і конкурують між собою, і підтримують одна одну. Об’єднують вони не тільки літераторів, але й художників, музикантів, фотоґрафів.

ЖОМТО Мистецька ґільдія «Nеабищо» започаткована восени 2000 року як альтернатива шароварництву й гнітючому традиціоналізму старших колєґ. Кістяк орґанізації: Олег Левченко (голова), Ромцьо Здорик, Олена Лудченко (київський екзил), Вероніка Кавун (львівський екзил), Ірена Радзивілл, Галина Малин, Богдан Горобчук (київський екзил), Любов Годлевська, Дмитро Висоцький. Стабільно випускається друкована продукція (складні – близько 150 шт, афіші, альманахи, збірки та инше) і реґулярно проводяться мистецькі акції. Серед найбільш помічених: колективні збірки «Першість» (2001), «Неабищо» (2002), «Останнїй zошит постфутуриzму» (2003), «Nеабищо the best» (2004), близько трьох десятків персональних збірок. Публікації в обласній та всеукраїнській пресі, друки в часописах «Березіль» та «Четвер». Творці літературної течії постфутуризм. Докладніше на http://www.ravlyk.iatp.org.ua. Виступають та фестивалять по Житомирській області, у Києві, Львові.


ЖММГО «Оксія» зародилась наприкінці літа 2004р. Найпомітніші учасники: Констянтин Куліков (голова), Ірина Завальнюк, Юлія Стахівська (київський екзил), Катерина Радушинська, Ґлафіра Цебоєва, Дар’я Березовська, Катерина Ускова, Олексій Хабаров, Наталя Лаптик, Ірина Стоцька, Сергій Дишльовий, Віталій Когут, Світлана Тесленко, стронґовський, тощо. Орґанізація видала близько 50 складнів, спричинилася до виходу чималої кількості альманахів, видано 4 персональні книжки, альманах «Оксія, #1, Меса на двох» (2005).
Автор: стронґовський 

Джерело: стронґовський. Житомир /Lit. процес /http://www.tochka.org.ua/view.php?uid=&view=text&id=541

Немає коментарів: